Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками практику ВС щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме:

1. Спори про державну реєстрацію речових прав в практиці Великої Палати Верховного Суду.

2. Застосування способів захисту, встановлених спеціальним законодавством (Законом № 1952-IV), у спорах без майнових вимог про речові права та їх обтяження.

3. Правовстановлююче значення державної реєстрації речових прав та захист прав, порушених незаконною реєстрацію.

4. Застосування принципу jura novit curia («суд знає закони») в практиці Верховного Суду. Зміна предмету та підстав позову в спорах про державну реєстрацію речових прав.

5. Державна реєстрація речових прав та їх обтяжень в період дії законодавчих та судових заборон на відчуження майнових прав.

6. Висновки.

У рамках характеристики державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень акцентовано на наступному 

1. Спори про державну реєстрацію речових прав у практиці Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду сформувала сталий підхід, відповідно до якого спір, пов’язаний з державною реєстрацією речового права за іншою особою, є спором про цивільне (речове) право, а не публічно-правовим.

Ключовим є те, що:

·              державна реєстрація речового права за третьою особою безпосередньо порушує речове право позивача;

·              навіть якщо реєстраційні дії вчинені суб’єктом владних повноважень, це не трансформує спір в адміністративний, якщо оспорюється саме право на майно;

·              визначальним є предмет спору та характер матеріальних правовідносин, а не формальний суб’єктний склад.

Судова практика:

·              Постанова ВП ВС від 04.09.2018, справа № 823/2042/16 – спір про реєстрацію, вчинену за заявою третьої особи, є цивільним незалежно від дотримання реєстратором вимог закону.

·              Постанова ВП ВС від 05.12.2018, справа № 757/1660/17-ц – участь державного реєстратора не змінює приватноправову природу спору.

2. Застосування способів захисту, встановлених Законом № 1952-IV, у спорах без майнових вимог

2.1. Загальний підхід

Закон № 1952-IV передбачає спеціальні способи захисту, які можуть застосовуватися без заявлення майнових вимог, однак лише за умови, що такі вимоги:

·              опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення;

·              є ефективними з точки зору реального захисту права.

Велика Палата наголошує, що вимога про скасування рішення державного реєстратора:

·              не завжди може бути самостійною;

·              має оцінюватися через призму того, чи призведе вона до поновлення порушеного права.

2.2. Еволюція ч. 3 ст. 26 Закону № 1952-IV

Зміна редакцій:

·              до 26.07.2022 – скасування реєстрації можливе лише з одночасним вирішенням спору про право;

·              після змін – допускається автоматичне поновлення/припинення речових прав без прямого визнання їх судом, якщо це випливає з рішення.

Судова практика:

·              Постанова ВП ВС від 21.12.2022, справа № 914/2350/18 (914/608/20) – вимога про скасування реєстрації є способом відновлення попереднього стану.

·              Постанова ВП ВС від 03.09.2025, справа № 910/2546/22 – судове рішення є підставою для поновлення речових прав у реєстрі.

3. Правовстановлююче значення державної реєстрації речових прав та захист прав, порушених незаконною реєстрацією

Конститутивний характер державної реєстрації:

·              укладення договору саме по собі не породжує право власності;

·              право виникає лише після ухвалення рішення про реєстрацію та внесення запису до Державного реєстру прав;

·              державна реєстрація формує спростовувану презумпцію права, але не є безспірним доказом.

Цей підхід підтверджує остаточний перехід України до титульної системи реєстрації.

Судова практика:

·              Постанова ВП ВС від 12.03.2019, справа № 911/3594/17 – реєстрація має правотвірний характер.

·              Рішення КСУ від 16.11.2022, справа № 9-р(ІІ)/2022 – конституційне підтвердження значення держреєстрації.

4. Принцип jura novit curia та зміна предмета і підстав позову

Верховний Суд послідовно застосовує принцип jura novit curia («суд знає закони»), що означає:

·              суд самостійно надає правову кваліфікацію спірним відносинам;

·              неправильне посилання позивача на норму права не є підставою для відмови в позові;

·              зміна судом правової кваліфікації не є зміною предмета чи підстав позову.

Це особливо актуально у спорах про державну реєстрацію, де позивач часто помилково обирає спосіб захисту.

Судова практика:

·              Постанова ВП ВС від 10.04.2024, справа № 496/1059/18 – застосування негаторного позову замість формального скасування запису.

5. Державна реєстрація речових прав в період дії заборон на відчуження

1)            наявність судових або законодавчих заборон на відчуження унеможливлює реєстраційні дії;

2)            державний реєстратор зобов’язаний відмовити у реєстрації, якщо у реєстрі міститься запис про заборону;

3)            незаконна реєстрація в таких умовах підлягає скасуванню в судовому порядку.

Судова практика:

·              Постанова ВП ВС від 03.04.2019, справа № 755/5072/17 – заборона відчуження як абсолютна перешкода реєстрації.

·              Постанова ВП ВС від 21.12.2022, справа № 914/2350/18 (914/608/20) – неможливість паралельного оскарження при наявності спору про право.

6. Висновки

1.            Державна реєстрація речових прав має правовстановлююче значення.

2.            Спори щодо реєстрації прав за третьою особою є приватноправовими.

3.            Скасування запису в реєстрі є допустимим лише як ефективний спосіб захисту, а не самоціль.

4.            Суд зобов’язаний застосовувати jura novit curia та обирати реальний механізм поновлення порушеного права.

Першоджерело  https://tinyurl.com/4v94b9p9