Дайджест з сімейного права від Оксани Вікенфельд
Матеріал підготувала адвокат, член Центру сімейного права ВША Оксана Вікенфельд
Новини та події
04.08.2022

Матеріал підготувала адвокат, член Центру сімейного права ВША Оксана Вікенфельд

  1. Висновок Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі № 711/679/21 щодо стягнення аліментів

Верховний Суд зазначив:

  • положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин;

  • в СК України не передбачено як відбувається погашення вимог за грошовим зобов`язанням. Тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме стаття 534 ЦК України;

  • при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць;

  • розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %;
  • при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованістьза аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/102704816

  1. Висновок Верховного Суду від 23.06.2022 року у справі № 175/1713/2 щодо скасування усиновлення

Основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди між усиновлювачем та усиновленим в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача та інші обставини, що негативно впливають на емоційний стан дитини.

Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог про скасування усиновлення, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів правильно виходив з недоведеності позивачами обставин про те, що поведінка дитини, під час проживання в їх сім`ї, змінилась настільки, що негативно вплинуло на взаєморозуміння в сім`ї, з приводу чого виникли конфліктні відносини та призвело до ускладнень стосунків між батьками та дитиною поза волею позивачів. Встановлені у справі обставини вказують на те, що саме поведінка позивачів вплинула на їх стосунки з дитиною, зокрема батьки (усиновлювачі) не вчинили жодних дій для налагодження гармонійних та сімейних відносин між ними та дитиною.

Після усиновлення та погіршення стосунків між усиновлювачами та усиновленою дитиною усиновлювачі не зверталися до фахівців з метою встановлення причин неналежної поведінки хлопчика й ухилилися від надання допомоги щодо вирішення питання його психоемоційного стану.

Матеріали справи не містять доказів фахової допомоги малолітньому з метою вирішення питання його психоемоційного стану та встановлення причин такої поведінки. Тобто батьки не сприяли вирішенню конфліктних ситуацій між ними та сином, про які вони зазначали, звертаючись до суду із позовом про скасування усиновлення.

Навпаки єдиним способом вирішення конфлікту між батьками та дитиною було звернення до суду з позовом про скасування усиновлення та до відповідного органу опіки та піклування з метою повернення дитини й влаштування її до комунального закладу, в якому вона перебувала раніше, на повне державне утримання. При цьому, батьки відмовились від рекомендацій співробітників відповідної служби у справах дітей щодо проведення роботи з дитиною та усиновлювачами з метою налагодження стосунків в родині.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав, передбачених ч.1 ст.283 СК України для скасування усиновлення, а саме, що між усиновлювачами і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювачів, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачами своїх батьківських обов`язків.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105139632