Дайджест правових позицій ВС щодо захисту права на житло і права власності у спорах щодо користування, виселення та встановлення порядку проживання
Виселення як непропорційне втручання у право на житло особи, для якої спірна квартира є єдиним місцем проживання
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2025 року у справі № 569/16033/24
У справі, яка переглядається, суди встановили, що спірна квартира є єдиним житлом відповідача, з яким він має правовий тривалий та постійний зв`язок від дня народження, тому незалежно від її правового режиму таке є достатньою підставою для того, щоб вважати цю квартиру його житлом у розумінні статті 8 Конвенції. Крім того, квартира (будинок) була його постійним місцем проживання ще за життя попереднього власника, так як він був членом сім`ї попереднього власника і вселений та зареєстрований за його згодою, а відтак має обґрунтовані очікування на подальше користування житлом.
Оцінюючи виселення відповідача на предмет пропорційності переслідуваній легітимній меті у світлі статті 8 Конвенції, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що у цій справі інтереси позивачка як власника житла не перевищують інтереси відповідача, в якого не припинилися правові підстави користування цим житлом, яке виникло з дозволу попереднього власника житла, та у разі втрати якого відповідач може стати безхатченком.
Сама по собі наявність в особи права власності на спірне житло і вимоги безумовної реалізації повноважень власника не можуть бути легітимною підставою позбавлення іншого права особи, а саме права на житло, яке також гарантується і захищається Конституцією України та Конвенцією.
У цій справі право власності позивача лише певним чином обмежене законним правом проживання відповідача. Однак позивач на захист такого обмеження вимагає саме позбавлення відповідача права на житло, що не є пропорційним втручанням та не свідчить про легітимність мети цього позову.
Крім того, що позивачка, набуваючи житло у власність в порядку спадкування від своїх батьків, знала про обтяження спірної квартири (будинку) у вигляді права користування відповідача (її сина), отже, могла передбачити характер та вагу обтяження її майбутньої нерухомості.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/132789546
Відхилення приватного висновку експерта та встановлення порядку спільного користування квартирою з урахуванням фактичного проживання сторін
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2025 року у справі № 521/14686/18
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_4 , майже через рік після надання вищезазначеного висновку судової будівельно-технічної експертизи, подав висновок будівельно-технічної експертизи від 15 вересня 2022 року № 041/2022, складений на його замовлення, у якому зазначено наступне: технічна можливість відповідно до нормативно-правових актів встановити порядок користування спірною квартирою з виділенням кожному ізольованої житлової кімнати відсутня; виконати перепланування, у результаті якого має утворитися шість ізольованих жилих кімнат, технічно не надається можливим; відсутня технічна можливість встановити варіанти порядку користування квартирою, при якому в користування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 виділити житлову кімнату, площею 10,7 кв. м, а іншим кожному виділити ізольовану житлову кімнату, оскільки залишається тільки три житлові кімнати, одна з яких є прохідною, які технічно неможливо перепланувати в чотири ізольовані жилі кімнати.
Судами попередніх інстанцій відхилено зазначений висновок, так як він не враховує фактичний порядок користування спірною квартирою, який встановлений судами під час розгляду справи, він не підтверджений іншими доказами, наявними в матеріалах справи. Питання, які були поставлені експерту в частині можливості виділу кожному з відповідачів за первісним позовом ізольованої житлової кімнати фактично виходять за межі предмета доказування вимог первісного позову.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
З урахуванням сумнівності цього висновку та фактичних обставин справи, суди обґрунтовано відхилили його. При цьому судами надано правову оцінку вказаному висновку, з урахуванням статей 89, 110 ЦПК України, його оцінено судами як окремо, так і в сукупності з іншими доказами, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.
Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.
Судами попередніх інстанцій вірно вирішено спір, який стосується порядку спільного користування квартирою, з урахуванням технічних характеристик квартири та фактичного користування сторонами спірною квартирою.
Відповідачі за зустрічним позовом не спростували порядок користування квартирою, запропонований ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , не надали власного варіанту порядку користування квартирою, не довели факт порушення їхніх прав, погіршення житлових умов. Крім того, у власності ОСОБА_5 перебуває інше житло – квартира.
Суди обґрунтовано наголосили на тому, що спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею.
Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що єдиним ефективним способом вирішення даного спору є встановлення порядку користування квартирою, який запропоновано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що не спростовано відповідачами за первісним позовом.
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не довели, що позивачі за первісним позовом своїми діями порушують їхні права, тобто порушують права наймача та інших мешканців квартири, у тому числі, не довели самовільного захоплення кімнати, що призвело до погіршення їхніх житлових умов.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/129278016
Розмежування способів захисту права користування житлом та зміна мотивів відмови у позові без скасування судових рішень
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 755/3459/22
Суди не врахували, що метою вимоги позивача в оскарженій частині є не відновлення її права на користування квартирою, яке вона не втратила у зв`язку з самим лише фактом відчуження квартири з електронних торгів (за відсутності добровільного рішення, домовленості з новим власником квартири або відповідного рішення суду щодо припинення чи встановлення іншого режиму користування спірною квартирою), а саме усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, які, за твердженням позивача, чинить новий власник квартири самоправно (у позасудовому порядку, за відсутності добровільного рішення користувача або домовленості).
Разом з тим, суд першої інстанції одночасно розглянув вимогу позивача як вимогу про усунення перешкод у здійсненні права користування житловим приміщенням по суті та відмовив у її задоволенні також у зв`язку з необґрунтованістю (недоведеністю) позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача), зокрема, не встановив обставин на підтвердження вчинення відповідачем дій щодо позасудового виселення позивача. Суд першої інстанції не врахував, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав та необґрунтованість позовних вимог є самостійними підставами для відмови у позові.
Проте касаційний суд, з урахуванням установлених судами обставин та змісту доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , які переважно зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України), не вбачає неправильного застосування судом норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права, невиконання при новому розгляді справи вказівок, що містилися в постанові суду касаційної інстанції, в частині висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування житловим приміщенням у зв`язку з її необґрунтованістю (недоведеністю).
За таких обставин судові рішення в оскарженій частині належить змінити в мотивувальній частині.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/131282059
Правомірність виселення після витребування житла: відсутність у набувача повноважень на надання згоди на проживання та реєстрацію
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2025 року у справі № 759/6490/23
У справі, яка переглядається, суди встановили, що реєстрація місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 проведена 08 листопада 2017 року на підставі згоди власника житла ОСОБА_4 та документів, що підтверджували його право власності на житло, а саме договору купівлі-продажу від 13 липня 2017 року № 414, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шемлій Т. В. Реєстрація місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 за зазначеною адресою проведена на підставі заяви матері дитини ОСОБА_1 та за згодою іншого з батьків.
Святошинський районний суд міста Києва заочним рішенням від 28 вересня 2019 року у справі № 759/109/18 позов Київської міської ради, в інтересах якої звернувся прокурор, про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнив. Витребував у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 та передав її у власність законного власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд керувався тим, що ОСОБА_4 не є та ніколи не був законним власником квартири АДРЕСА_2 та, відповідно, не мав законних прав щодо цього майна, у тому числі і права на надання згоди на проживання, користування та реєстрацію місця проживання відповідачів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для виселення відповідачів зі спірної квартири без надання іншого житла, оскільки після ухвалення рішення про витребування квартири з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 , виселення осіб, які без відповідної правової підстави (без волевиявлення фактичного володільця майна) займають житлове приміщення, є необхідним заходом для повного відновлення прав власника майна.
Колегія суддів зауважує, що у цій справі не йдеться про позбавлення житлових прав дитини на спірну квартиру, а вирішуються вимоги щодо захисту права власності територіальної громади міста Києва на це нерухоме майно, яке порушене.
Крім того, за обставинами цієї справи у малолітньої ОСОБА_2 є батько, який надавав дозвіл на реєстрацію дитини у спірній квартирі, а тому за приписами статті 160 Сімейного кодексу України, статті 29 ЦК України місце проживання дитини може бути визначено за зареєстрованим місцем проживання (перебування) її батька.