Дайджест правових позицій Верховного Суду щодо стягнення заробітної плати та визначення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні
Відмова у стягненні заробітної плати через недоведеність факту виконання роботи та порушення трудових прав
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2026 року у справі № 757/349/23-ц
Системний аналіз статей 21, 94, 233 КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.
За таких обставин, з урахуванням положень статей 77, 81 ЦПК України саме працівник має належними та допустимими доказами довести факт порушення роботодавцем його трудових прав.
Для вирішення питання щодо заборгованості по заробітній платі позивачу необхідно довести розмір заробітної плати, яка встановлена за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки).
Встановивши, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом спірного періоду фактично виконували свої функціональні обов`язки відповідно до укладених трудових договорів, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.
При цьому слід приймати до уваги, що у відповідності до статті 34 КЗпП України стан простою у Представництві АТ «Українська залізниця» в Російській Федерації та Республіці Білорусь не вводився.
Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135576956
Збільшення розміру середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з урахуванням принципів справедливості та пропорційності
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 755/15005/23
У справі, що переглядається при зверненні з позовом позивач, крім іншого, просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні;
З урахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду в подібних правовідносинах, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про необхідність зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Проте сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визначена апеляційним судом у розмірі 50 000,00 грн, на переконання касаційного суду, не є достатньою компенсацією майнових втрат позивача.
Погашення заборгованості із заробітної плати працівника є першочерговим обов`язком саме роботодавця, який ним не виконувався протягом тривалого часу (понад 5 років). Вказане є порушенням конституційно гарантованого та захищеного права працівника на своєчасне отримання належної заробітної плати.
Посилання апеляційного суду на те, що позивач у спірних правовідносинах діяв недобросовісно, звернувшись до суду з вимогою про стягнення компенсації за невикористану відпустку більш як через 5 років з дня звільнення, а також на те, що на користь позивача з відповідача, крім самої компенсації за невикористані відпустки, стягнута ще й компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 215 815,95 грн, що також є способом компенсації ОСОБА_1 майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку, не може бути підставою для безумовного зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Тому з урахуванням з принципів розумності, справедливості та пропорційності колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 150 000,00 грн, який є співмірним зі встановленим розміром заборгованості роботодавця (як із грошовою компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 128 933,16 грн, так і компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 215 815,95 грн).
За таких обставин, враховуючи помилковість розрахунків суду апеляційної інстанції суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також обґрунтованість висновку про необхідність зменшення суми середнього заробітку, мотивувальну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції слід змінити.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134617118
Стягнення заборгованості із заробітної плати та зменшення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2026 року у справі № 587/1641/21
Врахувавши, що відповідач, як роботодавець, не надав до суду доказів належно виконаних ним обов`язків щодо сплати заробітної плати позивачу за спірний період, а в поданих до суду запереченнях щодо витребування доказів сплати заробітної плати ОСОБА_1 також неодноразово наголошував щодо відсутності оформлення будь-якої бухгалтерської документації щодо виплати заробітної плати готівковими коштами, відхиливши як неналежний доказ повідомлення про повний розрахунок від 26 липня 2021 року, взявши до уваги права та обов`язки сторін справи як найманого працівника та роботодавця, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню.
Здійснюючи розрахунок заборгованості зі сплати заробітної плати, суд апеляційної інстанції брав за основу заробітну плату, визначену сторонами у трудовому договорі від 16 березня 2021 року, в розмірі 6100,00 грн.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано стягнув з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 17 березня 2021 року до 26 липня 2021 року в межах заявленого позивачем розміру 28 317,56 грн (3 025,00 грн + 6 100,00 грн + 6 100,00 грн + 6 100,00 грн + 6 992,56 грн).
Врахувавши, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні значно перевищує розмір заробітної плати, невиплаченої при звільненні позивачу, а також дії позивача та відповідача, встановлені фактичні обставини справи, тривалість розгляду цієї справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для зменшення розміру виплати позивачу її середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку до 25 000,00 грн.
Доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, тому колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134383987
Зменшення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з урахуванням поведінки працівника та принципів справедливості
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 750/9909/24
З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
З огляду на викладене, врахувавши встановлені судами обставини щодо тривалого відсторонення позивачки, під час якого остання отримувала 2/3 базового посадового окладу, але, при цьому, наказ про відсторонення не оскаржувала, невиконання нею посадових обов`язків та умов контракту про нарахування базової винагороди пропорційно відпрацьованому робочому часу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Таким чином, оскільки сума середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України становить 5 258 139,04 грн, така підлягає зменшенню до 2 648 836,96 грн, що відповідатиме принципу розумності та справедливості.
Суд апеляційної інстанції наведеного вище не врахував і дійшов помилкового висновку про необхідність зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку на суму, сплачену відповідачем на виконання вимог статті 184 КЗпП України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни мотивів рішення апеляційного суду в частині стягнення на користь позивачки суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В іншій частині рішення місцевого суду у незміненій частині та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін. При цьому матеріали касаційних скарг не містять доводів щодо незгоди із висновками апеляційного суду в частині вирішення питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а тому в указаній частині судове рішення не переглядається.