Дайджест правових позицій Верховного Суду щодо арешту майна і коштів у виконавчому провадженні та підстави відмов або задоволення позовних вимог
Відмова у задоволенні позову податкового органу щодо зупинення видаткових операцій та правомірності адміністративного арешту майна платника податків
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 січня 2026 року у справі № 820/5043/18
Суд погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог при встановленні обґрунтованості накладення адміністративного арешту на майно платника податків, оскільки перевірці підлягає накладення арешту саме: в межах вказаного 96-ти годинного строку, та у випадку його пропуску арешт вважається припиненим.
Відтак, суди попередніх інстанцій вірно зауважили, що такий захід податкового примусу як зупинення видаткових операцій на рахунках платника не передбачає, що відмова від проведення перевірки є приводом для його застосування.
Більш того, колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду з позовом по даній справі, податковий орган не зазначив ні у позовній заяві, а також апеляційних та касаційних скаргах мотивів чи обґрунтувань про наявність підстав для звернення до суду з вимогою про зупинення видаткових операцій платника податків, а лише зазначив норми права, які регулюють застосування такого виняткового заходу, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Доводи касаційної скарги, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133149638
Належність спору щодо зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні до адміністративної юрисдикції
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у справі № 380/6165/24
У справі, яка переглядається, арешт на майно ТОВ "Кристал-медіа" був накладений у виконавчому провадженні НОМЕР_3, відкритому на виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Глод А.Р. від 18 травня 2022 року № 299. З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про можливість розгляду цієї справи за правилами цивільного чи господарського судочинства.
Верховний Суд наголошує, що арешт майна боржника та передача його на реалізацію є процесуальними діями державного виконавця у межах примусового виконання виконавчого документа. Відповідно, відмова державного виконавця зняти арешт з майна боржника у виконавчому провадженні, відкритому з примусового виконання такого виконавчого документа, відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII, може бути оскаржена боржником до адміністративного суду у визначеному законом порядку.
З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження з тієї підстави, що спір у цій справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки позивач є стороною виконавчого провадження з виконання виконавчого документа (виконавчого напису нотаріуса), звернення його до суду обумовлено незаконною бездіяльністю відповідача щодо незняття арешту з майна позивача у випадку повернення виконавчого документа стягувачу, цей спір віднесено до юрисдикції адміністративного суду. На підставі викладеного касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню, із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/128293284
Передчасність висновків судів щодо цивільної юрисдикції спору про зняття арешту з майна та необґрунтованість відмови у відкритті адміністративного провадження
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року у справі № 520/18834/24
Підставою позову ОСОБА_1 визначила наявність арешту, накладеного на її нерухоме майно та відмову відповідача вчинити дії щодо зняття арешту з майна.
За приписами частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Частиною третьою статті 9 КАС України передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Тобто, саме позивач у позовній заяві визначає порушене право та спосіб його захисту.
Поряд із цим, за відсутності встановлених у справі обставин щодо накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 чи іншого провадження, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що спір у справі належить вирішувати суду цивільної юрисдикції.
У свою чергу суд апеляційної інстанції, як на підтвердження своїх доводів щодо необхідності розгляду спору й справі за правилами цивільного судочинства помилково послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 340/25/19, оскільки позов у цій справі було подано спадкоємицею ОСОБА_2 - боржника у виконавчому провадженні № 23555996, відкритому на підставі виконавчого листа, виданого судом цивільної юрисдикції і накладення арешту на невизначене майно спадкодавця перешкоджало позивачу оформити її спадкове право на нерухоме майно. Проте у справі, що розглядається позов подано учасником виконавчого провадження та як уже зазначено, судами не було встановлено у рамках якового виконавчого провадження накладено арешт на майно.
Посилання суду апеляційної інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 21.08.2019 у справі № 911/1247/18 не є обґрунтованими, оскільки за обставинами цієї справи арешт накладено у межах кримінальної справи на підставі положень Кримінального процесуального кодексу України 1960 року які регулюють питання щодо обов`язку забезпечення цивільного позову та передбаченої законом (можливої) конфіскації майна і спір у справі мотивовано позбавленням власника права розпоряджатися своїм майном.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли необґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/125012004
Адміністративна юрисдикція спору щодо помилкового арешту коштів особи, яка не є боржником у виконавчому провадженні, та незаконність відмови у розгляді справи
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі № 120/6996/24
Суд першої інстанції при відкритті провадження витребував оригінали та засвідчені копії матеріалів виконавчих проваджень №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2. Вінницький відділ ДВС надав матеріали цих виконавчих проваджень, із яких видно, що боржником у справі є ОСОБА_2 .
Також відповідач надав ухвали Вінницького апеляційного суду від 02.02.2024 у справі № 128/3555/23 та 09.02.2024 у справі № 128/4411/23, на підставі яких видано постанови про арешт. Позивач у цих справах є ОСОБА_2 .
Таким чином, ОСОБА_1 не є стороною у справах №№ 128/3555/23 та 128/4411/23, не є боржницею у виконавчих провадженнях №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2, а підстава позову у цій справі стосується зазначення неправильного ідентифікаційного коду, що, за твердженням ОСОБА_1 , призвело до блокування саме її банківського рахунку. Тому позивачка не наділена процесуальним правом оскаржувати постанови про арешт коштів у порядку цивільного судочинства. Спір слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, позаяк позивачка не наділена процесуальним правом оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця у порядку статті 447 ЦПК України.
Установивши, що ОСОБА_1 не є стороною виконавчих проваджень №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 і не наділена процесуальним правом оскаржувати постанови про арешт коштів, суди не перевірили доводи позивачки про помилку зазначення в оскаржуваних постановах ідентифікаційного коду боржника, що призвело до накладення арешту на її банківський рахунок та помилково виснували, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.