Дайджест правових позицій ВС щодо поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини та визначення додаткового строку для подання заяви
Необізнаність спадкоємця про заповіт за наявності права спадкування за законом не є поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 травня 2026 року у справі № 526/4490/24
У справі, що переглядається, предметом позову, поданого у грудні 2024 року, є визначення додаткового строку для подання онуком спадкодавця заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті баби у жовтні 2017 році, з посиланням на те, що позивач, дізнався про існування заповіту у вересні 2024 року.
Суди попередніх інстанцій правильно виходили з відсутності підстав для задоволення позовних вимог про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки сама по собі необізнаність онука про наявність заповіту, з огляду на наявність у нього права на спадкування за законом після смерті баби, а також не вчинення юридично значущих дій, пов`язаних з набуттям спадкових прав упродовж тривалого строку (сім років), не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
При цьому, суди обґрунтовано врахували пояснення самого позивача надані у судовому засіданні про те, що за життя ОСОБА_2 повідомляла про намір залишити заповіт на його ім`я; позивачу було відомо про смерть баби, яка проживала сама та наявність спадкового майна, а також про те, що спадкоємці першої черги за законом (його матір та тітка) спадщину не прийняли.
Відомості про інших спадкоємців першої-четвертої черг за законом в матеріалах справи відсутні.
Отже незалежно від наявності заповіту на ім`я позивача, він за бажання прийняти спадщину після смерті баби, мав можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець п`ятої черги за законом.
Колегія суддів відхиляє доводи скарги про те, що суди попередніх інстанцій, відмовивши у задоволенні позову, не врахували принцип свободи заповіту, оскільки цей принцип не скасовує обов`язку спадкоємця ретельно ставитися до реалізації своїх спадкових прав.
За обставин розглядуваної справи баба позивача - ОСОБА_2 померла у 2017 року, а позивач звернувся до суду у грудні 2024 року, тобто більш ніж через сім років після відкриття спадщини.
Вочевидь позивач не мав об`єктивних перешкод для того, щоб за наявності в нього будь-яких сумнівів, з`ясувати чи прийняли у встановлений законом строк спадщину відомі йому спадкоємці першої черги за законом (матір та тітка).
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136197082
Необізнаність про смерть спадкодавця, воєнний стан та проживання в іншому місті без доведення об’єктивних перешкод не є поважними причинами пропуску строку на прийняття спадщини
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2026 року у справі № 334/8173/24
Встановивши, що спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивач, як спадкоємець звернулася до нотаріуса з метою прийняття спадщини після його смерті лише 15 травня 2024 року, тобто із значним пропуском встановленого статтею 1270 ЦК України строку, надавши належну правову оцінку зазначеним позивачем у позовній заяві причинам пропуску строку для прийняття спадщини (необізнаність про смерть спадкодавця, велика відстань між її місцем проживання та спадковим майном, обставини, зумовлені введенням в Україні воєнного стану), суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .
Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що наведені ОСОБА_1 обставини не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Аргументи касаційної скарги про те, що позивач не знала про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач, перебуваючи на території України у м. Ужгороді, та востаннє спілкуючись з ОСОБА_2 по телефону у березні 2023 року, не надала доказів того, чому такий тривалий час, аж до часу повернення її у місто Запоріжжя (квітень 2024 року), вона не вчинила ніяких дій для того, щоб встановити причину відсутності зв`язку з її двоюрідним братом ОСОБА_2 .
З урахуванням обізнаності позивача про те, що вона є єдиною рідною людиною для ОСОБА_2 , відсутність у нього інших рідних, проживання його у місті, яке перебуває під постійними обстрілами, усвідомлення позивачем права на спадкування за законом, вона повинна була вчинити активні дії для з`ясування відсутності зв`язку з братом більше одного року, та у подальшому вчинити дії для прийняття спадщини у встановлений ЦК України строк.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, врахувавши релевантну та сталу практику касаційного суду у спірних правовідносинах, дійшов обґрунтованого висновку, що наведена позивачем обставина щодо необізнаності про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини сама собою не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Також не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини введення в Україні воєнного стану, проживання позивача за межами м. Запоріжжя, оскільки позивач мала можливість вчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте протягом тривалого часу (більше року після відкриття спадщини) не вчиняла дій щодо прийняття спадщини і не навела переконливих аргументів про наявність перешкод у зверненні до нотаріуса вже після завершення визначеного законом строку на прийняття спадщини. Колегія також звертає увагу на те, що спадкоємець мала право направити таку заяву за допомогою засобів поштового зв`язку, але цим не скористалася, та не зазначила причин, які б перешкоджали їй вчинити цю дію.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134197067
Необізнаність спадкоємця за заповітом про існування заповіту та неповідомлення нотаріусом про його наявність є поважними причинами пропуску строку на прийняття спадщини
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2026 року у справі № 211/2746/24
Апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належно оцінивши докази, подані сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка, як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_4 , пропустила установлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки не була повідомлена за життя спадкодавця про складання нею заповіту. Нотаріусом також не повідомлено позивачку своєчасно про складання на її ім`я заповіту.
Отже, у ОСОБА_1 існували об`єктивні труднощі для своєчасного прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , оскільки позивачка не проживала з останньою, не була спадкоємцем ні першої, ні другої, ні третьої черги спадкоємців за законом, а про існування заповіту дізналася лише після звернення до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла, тобто вже після спливу шестимісячного строку, встановленого законом для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.
Вказані обставини відповідачкою на підставі відповідних доказів не спростовано, що згідно з вимог статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком. Такі висновки спростовують відповідні доводи касаційної скарги.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка пропустила з поважних причин, пов`язаних з наявністю об`єктивних та істотних труднощів у своєчасному поданні заяви про прийняття спадщини, зокрема, необізнаністю про існування заповіту, тому наявні правові підстави для визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135733744
Лікування, яке не створювало об’єктивних перешкод для звернення до нотаріуса, не є поважними причинами пропуску строку на прийняття спадщини
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 161/2328/25
Позивачка вважає, що вона пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки протягом останніх 15 років проживає у Республіці Італія, де має дозвіл на постійне місце проживання. Після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України вона в Україну не приїжджала. Крім того, в Республіці Італія вона тривалий час проходила лікування, а навесні 2024 року перенесла оперативне втручання, що також завадило їй вчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
З огляду на обставини справи, Верховний Суд зазначає, що факт усвідомлення позивачем її права на спадкування за законом як спадкоємця першої черги спадкування поряд із вказаними нею причинами для пропуску строку для прийняття спадщини, за умови невжиття нею активних дій щодо прийняття спадщини протягом передбаченого ЦК України строку, не свідчить про виникнення в неї об'єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений ЦК України строк.
Як одну із причин поважності пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 вказує тривале лікування. Зокрема, у період з лютого до червня 2024 року вона проходила обстеження в Діагностичному центрі «Амато» та перебувала на лікуванні, де їй було проведено оперативне втручання з видалення невроми Мортона лівої стопи. За результатами операції знято шви, про що надано відповідні докази.
Проте надані позивачкою докази щодо неможливості подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку з погіршенням її стану здоров`я, хворобою, лікуванням, оперативним втручанням є недостатніми, оскільки вони охоплюють лише незначний період строку, відведеного законом на прийняття спадщини.
З огляду на викладене, обставини перебування ОСОБА_1 на лікуванні не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки таке лікування мало місце за два місяці до закінчення встановленого законом шестимісячного строку, а докази перебування позивачки на стаціонарному лікуванні, яке б створювало об`єктивні й непереборні перешкоди для звернення до нотаріуса, у матеріалах справи відсутні.