Проходження військової служби не є безумовною перешкодою для призначення особи опікуном: необхідно оцінювати можливість здійснення нею обов’язків опікуна та кандидатуру близьких родичів
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2026 року у справі № 946/479/23
Сам по собі факт проходження військової служби не може розглядатися як автоматична та безумовна перешкода для призначення військовослужбовця опікуном. Інше тлумачення призводило б до встановлення непередбаченого законом додаткового обмеження прав особи та суперечило б принципу рівності, закріпленому статтею 24 Конституції України, навіть з урахуванням особливостей правового режиму воєнного стану (стаття 64 Конституції України).
Апеляційний суд належної оцінки змісту висновку опікунської ради виконавчого комітету Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 08 вересня 2023 року № 01/01.32/2997 не надав, не звернув уваги на те, що опікунська рада не перевірила і не надала належної оцінки тому, що у ОСОБА_3 є рідний брат ОСОБА_1 .
При цьому в матеріалах справи немає доказів, які підтверджували б неможливість здійснення ОСОБА_1 , який є рідним братом ОСОБА_3 , догляду за ним. У висновку опікунської ради виконавчого комітету Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 08 вересня 2023 року № 01/01.32/2997 такої інформації також немає.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не надав належної оцінки зібраним у справі доказам у цілому, а тому постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/139206595
Відмова у призначенні опікуном: подання органу опіки має бути належно мотивованим, а суд повинен оцінити кандидатуру та можливість виконання обов’язків опікуна іншими близькими родичами
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2026 року у справі № 337/4022/24
У справі, що переглядається при зверненні з заявою про визнання особи недієздатною та призначення опікуна ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_5 страждає на тяжку розумову відсталість має інвалідність 1 групи з дитинства (через психічний розлад) безтерміново і потребує постійного стороннього догляду. ОСОБА_5 є рідним братом його дружини - ОСОБА_6 . У м. Запоріжжі у сім`ї ОСОБА_7 на власне нерухоме майно відсутнє. ОСОБА_5 був зареєстрований за місцем проживання заявника як внутрішньопереміщена особа. Батьки ОСОБА_5 є особами старшого віку ( ОСОБА_2 - 57 років, ОСОБА_3 - 62 роки), пенсіонерами, та внаслідок стану здоров`я, перенесених стресів та негараздів, здійснити належний догляд за ОСОБА_5 вони не в змозі.
Суди задовольнили заяву ОСОБА_1 в частині вимоги про визнання ОСОБА_5 недієздатним. В цій частині рішення судів не оскаржуються.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині призначення його опікуном ОСОБА_5 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що подання органу опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_5 не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість заявника бути опікуном над ОСОБА_5 . У поданні не проаналізовано неможливість членів сім`ї та інших родичів (матері, батька та сестри ОСОБА_5 ) виконувати обов`язки опікуна, а також фізична можливість ОСОБА_1 , який на цей час працює в Національній поліції України, виконувати обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_5 . Матеріали справи також не містять будь-яких доказів про наявність у ОСОБА_5 позитивного ставлення, прив`язаності до особи, яка бажає стати опікуном, що свідчило б про наявність довірливих та доброзичливих стосунків між ними, а відтак і про те, що призначення опікуном саме заявника відповідатиме інтересам ОСОБА_5.
Апеляційний суд також врахував, що приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення виконання встановлених законом обов`язків, подання органу опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка, і утаких справах з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їх здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи, досліджувати дійсність намірів особи як єдиного кандидата на призначення опікуном недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів та ураховувати визначені Правилами опіки та піклування критерії, яким має відповідати особа як опікун. Призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_5 також матиме вплив на конституційний обов`язок заявника з оборони незалежності та територіальної цілісності України. Натомість подання органу опіки та піклування про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним шурином ОСОБА_5 не містить належної мотивації, чому саме його необхідно призначити опікуном, а не іншу особу з числа близьких родичів, які можуть виконувати обов`язки опікуна. Заявник таких доказів також не надав.
Касаційний суд враховує, що факт конституційного обов`язку оборони незалежності та територіальної цілісності України заявника не розглядався судами як самостійна та безумовна підстава для відмови у задоволенні заяви в частині призначення його опікуном ОСОБА_5 . Саме невідповідність подання органу опіки та піклування вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту стало підставою для такої відмови, тому Верховний Суд відхиляє відповідні доводи касаційної скарги.
З огляду на викладене, суди обґрунтовано відмовили ОСОБА_1 у призначенні його опікуном ОСОБА_5 .
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/138885809
Перебування особи на військовому обліку не є передбаченою законом підставою для відмови у призначенні її опікуном: перед встановленням опіки необхідно також перевірити чинність рішення про недієздатність
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2026 року у справі № 495/3492/18
У справі, що переглядається при відмові в задоволенні вимог заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_4 суди вважали, що заявником з урахуванням його віку та факту перебування на військовому обліку не надано доказів наявності в нього відстрочки або інших обставин, що виключають його можливість бути призваним за мобілізацією. ОСОБА_4 є особою з інвалідністю другої групи з дитинства безстроково. Відтак, він потребує постійного щоденного стороннього догляду, який, на переконання суду, на цей час не може забезпечити ОСОБА_1 , перебуваючи на військовому обліку та будучи військовозобов`язаним.
Суди не звернули уваги, що статтею 64 ЦК України визначено випадки, коли фізична особа не може бути опікуном або піклувальником. За змістом цієї статті, опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування. Цей перелік обмежувальних обставин є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. За змістом статті 64 ЦК України вбачається, що у ній відсутні положення, які б дозволяли стверджувати, що інші обмеження у призначенні опікуна чи піклувальника можуть бути передбачені законами або іншими нормативно-правовими актами. Конструкція цієї статті не передбачає обмеження у призначенні особи опікуном через перебування останньої на військовому обліку та статус військовозобов`язаним.
Суди не звернули увагу, що при запровадженні на рівні процесуального закону (Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) правил про строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною парламент не передбачив певних особливостей щодо рішень, які були ухвалені до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, тобто до 15 грудня 2017 року; з урахуванням того, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи, і питання про встановлення опіки, призначення/зміну чи звільнення опікуна, є наслідком вирішення питання про недієздатність фізичної особи, то у випадку рішень, які були ухвалені до 15 грудня 2017 року, перед вирішенням питання про встановлення опіки, призначення/зміну чи звільнення опікуна потрібно по-перше, з`ясувати, чи недієздатна особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, за допомогою висновку судово-психіатричної експертизи. По-друге, якщо буде встановлено, що особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, то суд на виконання частини шостої статті 300 ЦПК України має встановити строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною. По-третє, тільки після цього відбувається вирішення питання про встановлення опіки, призначення/зміну чи звільнення опікуна.
За таких обставин суди зробили передчасний висновок про відмову в задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_4 .Як наслідок судові рішення в оскарженій частині належить скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/138885786
Відмова у призначенні опікуном через неналежне обґрунтування кандидатури: орган опіки має з’ясувати можливість здійснення опіки іншими близькими родичами
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2026 року у справі № 448/1060/24
У цій справі суди, обґрунтовано відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині призначення його опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , виходили з того, що подання органу опіки та піклування про доцільність призначення заявника опікуном прийнято без належного з`ясування питання про можливість матері ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , його сестер - ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , а також сестри заявника (племінниці недієздатного) ОСОБА_8 здійснювати опіку над ОСОБА_2 . Крім того, заявник не підтвердив належними доказами, що жодний із зазначених членів сім`ї не може здійснювати догляд над недієздатним.
При цьому судами правильно враховано, що ОСОБА_2 хворіє з 1986 року, проте у матеріалах справи відсутня інформація про особу, яка здійснювала догляд за ним до часу звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення його опікуном, стверджуючи, що фактично він доглядає за ним з 2018 року, що також не підтверджено належними доказами.
Також суди вважали, що органом опіки і піклування при винесенні подання про доцільність призначення заявника опікуном над недієздатним ОСОБА_2 не враховано, що його призначення опікуном в період дії на території України воєнного стану вплине на виконання ним військового обов`язку та сприятиме його ухиленню від мобілізації, що свідчить про відсутність належної мотивації для прийняття органом опіки та піклування такого рішення.
Верховний Суд повторює, що подання органу опіки і піклування має рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений.
Отже, суд першої інстанції, з яким в оскаржуваній частині погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення його опікуном над ОСОБА_13 .