Встановлення факту народження дитини має істотне значення для реалізації прав людини та громадянина України
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року у справі № 643/1873/23
Безпідставними є посилання судів на те, що факт народження сина заявниці не потребує додаткового підтвердження, оскільки мав місце на території іншої держави, у зв’язку з чим неможливо встановити такий факт повторно рішенням суду в Україні.
У справі склалася така правова ситуація, за якої батьки дитини – громадяни України позбавлені юридичної можливості засвідчити в Україні факт народження дитини в позасудовий спосіб внаслідок обставин, що не залежали від них – окупації міста їх проживання (м. Вовчанська) та вимушених пологів у м. Білгороді рф, де видано свідоцтво про народження дитини російського зразка, що не визнається дійсним в Україні з наведених вище підстав. Особисті немайнові та майнові права малолітнього ОСОБА_4 перебувають у стані правової невизначеності, фактично дитина не має громадянства та позбавлена прав, які з цим пов’язані, а, отже, потребує гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами державного захисту.
Подібна за змістом до спірної ситуація стосується встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.
Суди у цій справі не розглянули можливість застосування аналогії закону, формально відмовили у відкритті провадження у справі з порушенням прав малолітньої дитини на доступ до правосуддя, оскільки встановлення факту народження дитини має істотне значення для реалізації прав людини та громадянина України.
Джерело: https://tinyurl.com/yckac4mx
Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб’єктивних прав громадян віднесено до юрисдикції цивільного суду
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року у справі № 595/76/23
ОСОБА_1 звернувся із заявою до суду у порядку окремого провадження, в якій просив встановити факт смерті свого брата, під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, оскільки вважає, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Разом із тим, аналіз наведених цивільних процесуальних норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб’єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що заява у цій справі повинна розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Разом із тим, слід ураховувати, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження судом буде встановлено спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Джерело: https://tinyurl.com/52chu4rn
Громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23
Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
У відповідності до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
Верховний Суд зазначає, що суд оголошує фізичну особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
У справі, суди правильно виходили з того, що з урахуванням конкретних обставин справи, оголошення особи померлою можливе і після спливу шести місяців з дня настання відповідної події, в цьому випадку, загибелі ОСОБА_2 19 березня 2022 року внаслідок поранення під час оборони м. Маріуполя, що підтверджуються належними та допустимими доказами, зокрема актом про настання смерті від 04 квітня 2022 року № 364/БТГр/39, затвердженим командиром військової частини.
Джерело: https://tinyurl.com/mr33zr75
Докази, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22
Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема, можуть бути:
·письмові докази;
·речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи;
·висновки експертів;
·копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть;
·пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник;
·довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців);
·заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.
Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. Проте держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
У справі, суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що надана заявником копія «свидетельства о смерти» відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсною та не створює правових наслідків і не може бути належним доказом у судовому розгляді, не надав належної оцінки доводам заявника та не врахував можливість надання заявником інших доказів на підтвердження факту смерті її батька.
Джерело: https://tinyurl.com/5yh8cz2d