Дайджест правових позицій Верховного Суду щодо визначення та відшкодування моральної шкоди за незаконне перебування під слідством і судом
Недоведеність незаконності дій слідчого та відсутність доказів моральної шкоди як підстава для відмови у позові про її відшкодування
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2026 року у справі № 686/4673/25
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, установивши, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження незаконності процесуальних рішень, дій слідчого, чи прокурора під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023243560000061, а також того, що такими діями було завдано шкоди його правам та інтересам, у тому числі, моральної шкоди, та не надано доказів на підтвердження її розміру, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.
Верховний Суд з такими висновками погоджується, оскільки позивач не довів наявність обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності, завдання йому шкоди, протиправності дій та факту наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю), на які він посилається.
В оцінці дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо оцінки зібраних у справі доказів Верховний Суд врахував, що неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки саме зазначені позивачем обставини не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136428010
Відшкодування моральної шкоди за незаконне перебування під слідством у межах гарантованого законом мінімуму
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2026 року у справі № 202/4670/24
Визначаючи розмір моральної шкоди, суди встановили, що на час звернення ОСОБА_1 з позовом розмір щомісячної мінімальної заробітної плати був встановлений у розмірі 8 000 грн, в зв`язку з чим з огляду на строк безпідставного перебування позивача під слідством тривалістю 22 місяців обярунтовано керувався сумою стягнення моральної шкоди у розмірі 176 000 грн. Крім того, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вбачав за можливе збільшити суму відшкодування моральної шкоди до 180 000 грн з огляду на перебування позивача під слідством повних 22 місяці та 2 дні.
Доводи касаційної скарги стосовно несправедливості у визначенні судом моральної шкоди, яка полягала у штучному на думку позивача заниженні її розміру колегія суддів відхиляє з огляду на такі міркування.
Згідно з правовими висновками, якими керується колегія суддів під час ухвалення цієї постанови, порядок, підстави та розмір відшкодування моральної шкоди, який є гарантованим мінімумом компенсації немайнових втрат особи, визначені Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Визначений судами першої та апеляційної інстанцій розмір моральної шкоди відповідає визначеним профільним законом критеріям та не є нижчим за гарантований законом мінімум компенсації, а отже висновки судів першої та апеляційної інстанції відповідають вимогам Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та чинній правозастосовчій практиці. Водночас доводи заявника зводяться до незгоди з визначеним судами розміром відшкодування та вимогою щодо його збільшення, при цьому апелювання заявника зводиться виключно до порівняння розміру відшкодування з заробітними платами посадових осіб державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України. Колегія суддів визнає такі посилання безпідставними з огляду на те, що з незважаючи на неможливість обчислення розміру моральної шкоди за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту, розмір такого відшкодування не може визначатися, ґрунтуючись винятково на суб`єктивних переконаннях потерпілої особи.
Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, а заявник не довела, що суди не дослідили докази у матеріалах справи на підтвердження обсягу моральних страждань, інших немайнових втрат, яких зазнала позивач.
У справі, яка переглядається судом в касаційному порядку, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що подані позивачем докази обґрунтовують винятково обставини завдання їй моральної шкоди, а саме факт перебування під слідством понад встановлений судом строк відбування покарання, натомість не встановили, а заявник не довела, що суди не дослідили докази на підтвердження обсягу завданої моральної шкоди, які можуть бути підставою для збільшення її розміру порівняно з гарантованим законом мінімумом відшкодування.
Колегія суддів визнає безпідставними доводи касаційної скарги щодо потреби у формуванні правового висновку щодо використання погодинного розміру мінімальної заробітної плати для обчислення розміру моральної шкоди, оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» такий порядок не визначено, а суд неуповноважений своїми діями підміняти дії законодавчого органу, який згідно з Конституцією України наділений відповідними повноваженнями з формування нового порядку відшкодування.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134383977
Мінімальна заробітна плата на час ухвалення рішення як база для визначення моральної шкоди за незаконне перебування під слідством і судом
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2026 року у справі № 554/2052/22
За обставинами цієї справи ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом із 17 березня 2015 року (дата повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення) до 30 липня 2018 року (дата постановлення апеляційним судом ухвали про залишення виправдувального вироку без змін), тобто 40 місяців 14 днів.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі встановлено на рівні 7 100,00 грн, а з 01 квітня 2024 року - 8 000,00 грн. Водночас визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1 600,00 грн.
Аналіз релевантної правозастосовної практики щодо розгляду справ про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом дає підстави для висновку, що Верховний Суд неодноразово роз`яснював необхідність застосування мінімальної заробітної плати, чинної на час розгляду справи, тобто виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент ухвалення судом відповідного рішення.
З огляду на це у цій справі належить виходити з розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», який був чинним на момент ухвалення судом першої інстанції рішення від 04 жовтня 2024 року.
Однак суд першої інстанції, ухвалюючи рішення по суті спору у жовтні 2024 року, помилково застосував для розрахунку відшкодування моральної шкоди розрахункову величину для обчислення виплат за рішеннями суду у сумі 1 600,00 грн, передбачену статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», за кожен місяць перебування позивача під слідством і судом.
Водночас станом на момент ухвалення судом першої інстанції рішення - 04 жовтня 2024 року - мінімальна заробітна плата становила 8 000,00 грн, і саме цим розміром суд мав керуватися під час визначення гарантованого державою мінімального розміру відшкодування моральної шкоди.
Отже, з урахуванням строку перебування позивача під слідством та судом (40 місяців 14 днів) і мінімального місячного розміру заробітної плати, встановленого на момент ухвалення рішення судом першої інстанції відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», мінімальний розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 323 612,90 грн, що обчислюється як сума (8 000,00 грн х 40 місяців) + (8 000,00 грн / 31 день х 14 днів).
З огляду на обставини справи, зокрема глибину та тривалість душевних страждань позивача, доведеність вимушених змін у її житті, а також керуючись засадами розумності, пропорційності та справедливості, Верховний Суд дійшов висновку, що моральна шкода у цій справі підлягає відшкодуванню у розмірі 350 000,00 грн, який є достатнім для компенсації негативних наслідків немайнового характеру та відповідає принципу верховенства права.
При цьому колегія суддів ураховує доводи позивача щодо тривалості її перебування під слідством і судом, заподіяння істотних моральних страждань, негативного впливу на професійну діяльність, підриву авторитету та ділової репутації, формування негативного ставлення з боку суспільства, а також суттєвих змін звичного ритму життя. Разом із тим зазначені обставини з огляду на їх характер та інтенсивність не є такими, що об`єктивно свідчать про наявність підстав для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди до заявленої позивачем суми 1 000 000,00 грн, тобто у триразовому розмірі порівняно з гарантованим державою мінімумом такого відшкодування.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів також керується тим, що така компенсація має бути не більшою, ніж це необхідно для розумного задоволення потреб потерпілої особи, та не повинна призводити до її безпідставного збагачення.
За таких обставин установлений Верховним Судом розмір відшкодування моральної шкоди є більшим за гарантований законом мінімум, проте достатнім для справедливої компенсації завданих немайнових втрат, не порушує баланс інтересів сторін і відповідає принципам верховенства права.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135234740
Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2026 року у справі № 758/6242/24
У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення моральної шкоди у розмірі, не меншому від мінімально передбаченого у статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», та правильно визначив його в розмірі 832 000,00 грн.
Суд дійшов таких висновків з урахуванням обсягу заподіяної позивачу шкоди, глибини та тривалості моральних страждань, пов`язаних із перебуванням його під слідством та судом, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, погіршення стану здоров`я, інших негативних наслідків морального характеру, з огляду на конкретні обставини цієї справи, засади розумності та справедливості.
На момент ухвалення рішення судом першої інстанції, 22 листопада 2024 року розмір мінімальної заробітної плати становив 8 000,00 грн, як і на момент ухвалення постанови апеляційного суду, 17 березня 2025 року.
Саме таким розміром мінімальної заробітної плати мав керуватися суд під час розрахунку мінімального розміру відшкодування моральної шкоди, що і зробили суди попередніх інстанцій у цій справі.
У цій справі суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкт його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Тому резолютивну частину рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 листопада 2024 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди належить змінити.