Необхідність перевірки добросовісності набувача при вирішенні спору про витребування майна з чужого незаконного володіння
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2026 року у справі № 522/16296/23
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 придбала спірне приміщення за відплатним договором, яке за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна з 24 грудня 2019 року було зареєстроване як нежитлове приміщення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилось те, що вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, необхідно оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна, про що неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, пункт 6.43 постанови від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача; судове рішення, постановлене за відсутності перевірки добросовісності/ недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, не може вважатися таким, що відповідає вимозі законності втручання у право мирного володіння майном.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, оскаржувані судові рішення прийняті за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача. З`ясування вказаної обставини має суттєве значення як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій зробили передчасний висновок про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136347783
Волевиявлення власника на відчуження майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача за статтею 388 ЦК України
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2026 року у справі № 932/3092/23
Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що визнання ОСОБА_1 позову у справі № 200/15089/16 та подальше оскарження рішення місцевого суду через півтора роки після його ухвалення дає підстави для висновку про непослідовну процесуальну поведінку позивача. Установивши, що спірне нерухоме майно вибуло з власності позивача за наявності у нього волевиявлення на передачу майна іншій особі, що підтверджується власноруч підписаною ним заявою про визнання позову у справі № 200/15089/16, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для витребування цього майна у добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України.
Подальше скасування судових рішень у справі № 200/15089/16 при неспростуванні позивачем факту подання ним власноруч підписаної заяви про визнання позову не дає підстав для висновку про вибуття спірного майна із власності позивача за відсутності його волевиявлення. Непослідовна поведінка ОСОБА_1 об`єктивно не могла бути передбачена покупцем ОСОБА_2 .
Враховуючи, що суди встановили наявність у позивача волевиявлення на передачу майна іншій особі, посилання в касаційній скарзі на те, що: рішення суду на підставі якого ОСОБА_3 набула право власності на спірну квартиру скасовано, а тому в порядку статті 388 ЦК України позивач має право повернути нерухоме майно; враховуючи ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2019 року про залишення позову без розгляду, ОСОБА_3 не набула в законному порядку право власності на квартиру; відповідач мав пересвідчитись в тому, що відсутні будь-які спори щодо зазначеного майна, є безпідставними.
У справі, яка переглядається, майно вибуло з власності позивача на підставі судового рішення, ухваленого у справі, в якій позивач подав до суду заяву про визнання позову, що свідчить про наявність у його діях волевиявлення на передачу майна іншій особі ( ОСОБА_3 ).
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/138142794
Підроблення довіреності та відсутність волевиявлення власника на відчуження квартири є підставами для витребування майна від добросовісного набувача
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2026 року у справі № 205/7675/20
З матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 обґрунтовувала позов тим, що не підписувала довіреність на ім`я ОСОБА_5 щодо розпорядження належною їй квартирою, а тому укладений на її підставі договір купівлі-продажу квартири не породжує правових наслідків через відсутність у представника належних повноважень.
При цьому висновком судової почеркознавчої експертизи, проведеної у межах кримінального провадження, підтверджено, що підпис від імені ОСОБА_1 у довіреності від 21 квітня 2016 року виконаний іншою особою з наслідуванням її підпису. Отже, суди установили відсутність волевиявлення позивача на видачу довіреності та відчуження належної їй квартири.
З урахуванням наведених норм матеріального права, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які повно та всебічно дослідили обставини справи, надали належну оцінку зібраним доказам у їх сукупності та правильно встановили фактичні обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Зокрема, суди врахували висновок судової почеркознавчої експертизи, проведеної в межах кримінального провадження, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_1 у спірній довіреності виконано іншою особою. Вказаний доказ у сукупності з іншими матеріалами справи підтверджує відсутність волевиявлення позивача на видачу довіреності щодо розпорядження належною їй квартирою, а відтак і відсутність її волі на подальше відчуження спірного нерухомого майна.
Установивши, що вибуття квартири з володіння ОСОБА_1 відбулося не з її волі, а внаслідок протиправних дій третіх осіб, суди обґрунтовано надали перевагу захисту прав законного власника майна, яка фактично була позбавлена права володіння та розпорядження належною їй квартирою внаслідок злочинних дій. За таких обставин суди дійшли правильного висновку про наявність передбачених законом підстав для витребування спірного майна з чужого незаконного володіння.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137457393
Добросовісний набувач не повинен нести негативні наслідки порушень, допущених іншими особами при відчуженні нерухомості
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2026 року у справі № 727/2092/21
У справі, яка переглядається Верховним Судом, апеляційним судом встановлено добросовісність відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та зазначено, що добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.
Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині витребування майна з чужого незаконного володіння і доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.