Дайджест правових позицій Верховного Суду щодо відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві
Відшкодування моральної шкоди працівнику, спричиненої професійним захворюванням та втратою 65 % професійної працездатності внаслідок порушення роботодавцем вимог охорони праці
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2026 року у справі № 215/272/26
У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 31 жовтня 2025 року причиною професійних захворювань позивача є: перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а саме: важкість праці, шум, пил переважно фібро генної дії. Внаслідок чого позивачу було завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем.
Отже, роботодавець ПрАТ «ПГЗК», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням статті 153 КЗпП України та статті 13 Закону України «Про охорону праці».
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з доведеності факту завдання позивачу, зокрема, втрат немайнового характеру та обов`язку ПрАТ «ПГЗК» відшкодувати ці втрати.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суди, ураховуючи вказані норми матеріального права, об`єктивно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши наслідки, які полягають у втраті позивачем 65 % професійної працездатності, дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відшкодування завданої позивачу моральної шкоди та відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд стягнув з товариства на користь позивача невиправдану високу суму моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/139705571
Відсутність доказів причинно-наслідкового зв’язку між діяльністю роботодавця та професійним захворюванням як підстава для відмови у відшкодуванні моральної шкоди
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 363/2279/24
Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів завдання йому моральної шкоди саме відповідачами у справі.
Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
У цій частині суд першої інстанції надав належну правову оцінку наданим позивачем доказам, у тому числі, акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 03 серпня 2021 року, яким установлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання, яке виникло у зв`язку із тривалим періодом роботи на різних підприємствах вугільної промисловості України в умовах дії шкідливих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми.
Суд надав оцінку причинам виникнення хронічного професійного захворювання і врахував, що згідно з пунктом 20 вказаного акту у зв`язку із тривалим часом роботи ОСОБА_1 на різних підприємствах вугільної промисловості в умовах дії шкідливих виробничих факторів, а також тим, що на момент розслідування він не працював у шкідливих умовах із 04 грудня 2016 року, виявити осіб, які порушили законодавство України з охорони праці, гігієнічні регламенти і нормативи, що привело до даного професійного захворювання, неможливо.
Позивач не довів факт перевищення показників умов праці саме на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», як наслідок, він не довів причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданою моральною шкоду у зв`язку із ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання.
Цим самим спростовуються відповідні доводи касаційної скарги ОСОБА_1 .
Колегія суддів вважає правильним наведений висновок суду першої інстанції.
Суд першої інстанції при вирішенні спору правильно застосував норми матеріального права, зокрема, положення ЦК України, КЗпП України у відповідних редакціях та Закону України «Про охорону праці», урахував роз`яснення, надані судам у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Крім того, суд обґрунтовано надав оцінку обставинам, установленим судами при розгляді справи № 363/2659/22 за позовом ОСОБА_1 до ДП «ВК» «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 березня 2023 року у цій було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року, яка набрала законної сили, апеляційну скаргу державного підприємства було задоволено частково, рішення районного суду змінено, зменшено суму, яка підлягала стягненню з ДП «ВК» «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 із 150 000 грн до 100 000 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У цій справі ОСОБА_1 просив суд стягнути з ДП «ВК» «Краснолиманська» моральну шкоду, завдану йому ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, яке ним було отримано у зв`язку із роботою на різних підприємствах вугільної промисловості України у період часу з вересня 1999 року до грудня 2016 року.
Зазначеними судовими рішеннями встановлено факт того, що саме відповідач у цій справі - ДП «ВК» «Краснолиманська», не дотримався вимог закону щодо забезпечення ОСОБА_1 належних умов праці, що призвело до виникнення у останнього професійного захворювання.
Отже, районний суд ухвалив рішення повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам, вимогам та запереченням сторін за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, проте апеляційним судом безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
Відтак, доводи касаційної скарги ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», Верховний Суд вважає обґрунтованими, а висновки суду апеляційної інстанції - помилковими.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно, але апеляційним судом допущено помилку в застосуванні норм матеріального права та порушено норми процесуального права, оскаржувана постанова апеляційного суду, відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136281561
Визначення розміру моральної шкоди, завданої смертю сина, з урахуванням вимог розумності та справедливості та висновку судової експертизи
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2026 року у справі № 211/3773/24
У справі, яка переглядається, питання про відшкодування позивачці моральної шкоди завданої смертю сина, сторони у позасудовому порядку не вирішили.
Законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а отже розмір грошового відшкодування моральної шкоди належить визначити суду.
Орієнтиром для суду у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань може слугувати, зокрема, висновок експертного дослідження, проте розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності такого висновку суд повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості.
Вирішуючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, керуючись своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про зменшення, визначеного судом першої інстанції розміру компенсації моральної шкоди з 1 296 000,00 грн до 400 000,00 грн, який відповідатиме глибині та тривалості моральних страждань позивачки і є ймовірною компенсацією її втрат, з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Обставин неправильного застосування судом апеляційної інстанції статей 1167, 1168 ЦК України Верховний Суд не встановив.
Верховний Суд відхиляє аргументи ОСОБА_1 про те, що оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням принципу повного відшкодування моральної шкоди, оскільки особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини, у розмірі про який сторони домовилися у позасудовому порядку, а у випадку, якщо не досягли домовленості - у розмірі, визначеному у відповідному судовому рішенні.
Доводи касаційної скарги про те, що вирішуючи питання про визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди у розмірі 400 000,00 грн, суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги висновок судового експерта від 29 травня 2024 року є необґрунтованими, оскільки у зазначеному висновку вказано, що орієнтовний еквівалент грошової компенсації завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, знаходиться в діапазоні від 40,5 (324 000,00 грн) до 162 (1 296 000,00 грн) мінімальних заробітних плат. Суд апеляційної інстанції визначив еквівалент грошової компенсації завданої ОСОБА_1 моральної шкоди на рівні 50 мінімальних заробітних плат, що входить у визначений експертом діапазон.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133750192
Недопустимість повторного відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я на виробництві, за наявності попереднього судового рішення про її компенсацію
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2026 року у справі № 215/958/25
У справі, що переглядається, судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, щорішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2013 року у справі № 441/6272/12, яке набрало законної сили 05 лютого 2013 року, позов ОСОБА_1 до ПрАТ «ПівнГЗК» про відшкодування моральної шкоди задоволено. Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_1 2 550,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Установивши, що ОСОБА_1 реалізував своє право на компенсацію моральної шкоди, завданої внаслідок виявлених захворювань, отриманих під час роботи у шкідливих умовах наПрАТ «ПівнГЗК», рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 січня 2013 року у справі № 441/6272/12стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_1 2 550,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням на виробництві, що виключає можливість повторного відшкодування йому моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що позов заявлено у зв`язку з погіршенням стану його здоров`я та збільшення ступеню втрати ним професійної працездатності, оскільки законодавством не передбачене багаторазове відшкодування моральної шкоди за одне й те саме порушення.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.