Суди попередніх інстанцій не забезпечили баланс між захистом репутації судді та правом на свободу вираження поглядів у публікаціях про корупцію в судах
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2025 року у справі № 570/592/15-ц
Верховний Суд зауважує, що, задовольняючи позовні вимоги у заявленому вигляді, суди не врахували, що у публікаціях обговорювалося питання хабарництва в національних судах, - тема, яка явно становила законний інтерес для широкої громадськості.
Верховний Суд зазначає, що у цій справі суди взагалі не розглянули, чи стосувалася публікація питання, яке становило суспільний інтерес, зосереджуючись виключно на правдивості оскаржуваних тверджень і шкоді, завданій репутації судді. У зв`язку з цим Верховний Суд підкреслює, що у публікаціях позивач згадується як суддя, і використані авторами твердження свідчать про існування незаконної практики, яка може становити собою кримінальне правопорушення. Враховуючи тяжкість обвинувачень, ці твердження могли підірвати авторитет судової влади. Проте, не проаналізувавши важливість питання, яке становило суспільний інтерес, у спорі, суди попередніх інстанцій не врахували основну функцію, яку преса виконує в демократичному суспільстві (див., пункт 62 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 2007 року у справі «Ліндон, Очаковські-Лоран і Жюлі проти Франції»), і не забезпечили баланс стосовно необхідності підтримки авторитету судової влади. Такий аналіз був особливо важливим з огляду на тему публікації - стверджувану незаконну поведінку судді і, таким чином, судової влади.
Беручи до уваги наведену практику, Верховний Суд зауважує, що у цій справі суди чітко не розрізнили фактичні твердження і оціночні судження. Зокрема, в публікаціях не виокремили загальний тон зауважень, висловлювання, які не містять фактичних даних, але містять критику, оцінку дій тощо. Також не з`ясували, чи могла настати відповідальність згідно із застосовним законодавством за посилання на твердження іншої особи, чітко вказуючи, ким був автор цих тверджень.
Крім того, у цій справі суди, частково задовольняючи позовні вимоги, в резолютивній частині зробили висновки, які стосувалися публікацій в цілому і не містили жодних конкретних посилань на те, яку саме інформацію чи висловлювання, поширену в зазначених вище публікаціях, слід визнати недостовірною, не врахувавши, що повна публікація може містити як фактичні твердження, так і оціночні судження.
Задовольняючи позов, суди не забезпечили баланс між конфліктуючими інтересами у контексті зазначених вище факторів, а тому втручання у право на свободу вираження поглядів не було «необхідним у демократичному суспільстві».
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126569507
Оспорювану інформацію, яка була поширена відповідачем, неможливо оцінювати без урахування контексту, у якому вона була поширена
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2025 року у справі № 646/1972/23
Оскарженими судовими рішеннями визнано недостовірною і такою, що порушує право ОСОБА_1 на повагу до гідності, честі та на недоторканність ділової репутації, поширену ОСОБА_2 у коментарі до публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 на своїй сторінці в соціальній мережі «Facebook» таку інформацію: «ІНФОРМАЦІЯ_11»; «ІНФОРМАЦІЯ_10» та зобов’язано її спростувати.
Верховний Суд звертає увагу, що оспорювану інформацію, яка була поширена відповідачем, неможливо оцінювати без урахування контексту, у якому вона була поширена.
Враховуючи характер оспорюваної інформації, контекст подій, які зумовили її поширення, колегія суддів вважає, що спірні публікації не містять фактичних відомостей, тверджень чи звинувачень позивача, зокрема й у вчиненні кримінальних правопорушень, а є власною суб`єктивною думкою, критикою та оцінкою, наданою відповідачем.
Верховний Суд не встановив підстав вважати, що оспорювана інформація, з огляду на її суб`єктивний і оціночний характер, контекст, в якому відбулося її поширення, та відомості про сторін цієї справи, є такою, що підлягає спростуванню в судовому порядку.
Разом з цим колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений можливості скористатись своїм правом на відповідь.
Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення позову.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/129461653
Позивач як публічна особа повинен був усвідомлювати, що він самостійно та свідомо відкрив себе для критики, яка у демократичному суспільстві може цілком правомірно здійснюватися у формі, яка не є обов`язково приємною для нього
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня 2025 року у справі № 756/3297/24
У справі, що переглядається, звертаючись із позовом ОСОБА_1 просив визнати недостовірною інформацію;
Суди не звернули увагу, що ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності. Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт сам по собі є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
Суди не врахували, що оспорювана інформація є суб`єктивною думкою автора, та ця інформація не може бути витлумачена як така, що містить фактичні дані. Викладена інформація є вираженням суб`єктивної думки автора. Вислови у статті не можуть бути ані спростовані, ані підтверджені.
Хоча опублікована інформація й містить елементи провокативного характеру, однак її не можна витлумачити як таку, що містить фактичні дані, оскільки вона є оцінкою дій і не містить ствердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише дає можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями.
Поза увагою судів залишилось те, що позивач ОСОБА_1 працював у виконавчому комітеті Ірпінської міської ради на посаді міського голови з жовтня 2014 року по 02 серпня 2018 року, тому межа допустимої критики стосовно нього як публічної особи є значно ширшою, ніж щодо приватних осіб. Позивач як публічна особа повинен був усвідомлювати, що він самостійно та свідомо відкрив себе для критики, яка у демократичному суспільстві може цілком правомірно здійснюватися у формі, яка не є обов`язково приємною для нього, може бути навіть шокуючою; він мав бути готовий до того, що критика на його адресу може бути зроблена у спосіб та за стилем, які не будуть схвальними.
За таких обставин суди зробили помилковий висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ГО «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» про захист честі, гідності та ділової репутації.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/128421029
Вказані висловлювання відповідача стосуються позивачки не як суб`єкта владних повноважень, а як фізичної особи, яка має право на недоторканність своєї ділової репутації
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2025 року у справі № 646/1554/23
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що хоча співвідповідач ОСОБА_2 та його представник стверджують, що висловлювання про позивачку як позаштатного агента НАБУ не є образливими та не принижують честь, гідність та ділову репутацію позивачки, проте такі твердження зроблені ОСОБА_2 в контексті іншої інформації про те, що завдяки НАБУ позивачка була призначена на посаду директора КУ «Харківська інвестиційна агенція», про те, що позивачка допомогла розбагатіти двом посадовим особам більш ніж на мільйон гривень буквально до того, як забіг спецназ НАБУ, а також про те, що поширювачі інформації звернулися до керівництва Харківського регіону з порадою перевірити їх кабінети, в яких побувала позивачка, на наявність технічних засобів.
Отже, у тому контексті, як вона подана, недостовірна інформація про позивачку як про позаштатного агента НАБУ, з дуже великою ймовірністю може створити у стороннього об`єктивного спостерігача негативний образ позивачки як провокатора кримінальних правопорушень, а також як особи, яка зайняла посаду керівника КУ «Харківської інвестиційної агенції» корупційним шляхом у зв`язку зі співпрацею з НАБУ.
Водночас саме вказані висловлювання відповідача стосуються позивачки не як суб`єкта владних повноважень, а як фізичної особи. При цьому згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.
Судами обґрунтовано зазначено, що спірні висловлювання, які, як встановлено вище, містять недостовірну інформацію, є негативними по відношенню до позивачки, оскільки створюють у стороннього об`єктивного спостерігача її негативний образ як особи, яка вчиняє корупційні правопорушення, а також інші дії на шкоду інтересам суб`єктів господарювання в Україні та на шкоду суспільним та державним інтересам України. Крім того, Верховним Судом також врахована зневажлива форма висловлювань та бажання очорнити позивачку.