Дайджест правових позицій Верховного Суду щодо критеріїв оголошення військовослужбовця, зниклого безвісти під час бойових дій, померлим
Щодо достатності доказів та умов оголошення особи, зниклої безвісти за особливих обставин, померлою
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2026 року у справі № 185/1664/25
Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що сукупність досліджених у розглядуваній справі доказів дає підстави для обґрунтованого припущення смерті ОСОБА_3 .
Зокрема, у справі наявні матеріали службового розслідування військової частини та документи кримінального провадження щодо обставин ймовірної загибелі ОСОБА_3 , відомості державних органів щодо відсутності достовірної інформації про перебування ОСОБА_3 у полоні.
Колегія суддів відхиляє посилання на те, що судом апеляційної інстанції не були допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , оскільки вказані особи надавали письмові поясненні під час проведення службового розслідування.
Також Верховний Суд звертає увагу, що частиною другою статті 20 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» передбачено, якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.
Стаття 48 ЦК України регулює правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою і передбачає механізм скасування судом рішення про оголошення фізичної особи померлою у разі, якщо вона з`являється або стає відомою інформація про її місцезнаходження.
Шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, у розглядуваній справі має відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі ОСОБА_3 (м. Бахмут Донецької області), тобто у даному випадку з 13 грудня 2023 року, а отже на момент звернення ОСОБА_1 до суду, як і на час ухвалення судом першої інстанції оскарженого рішення, вказаний строк сплив.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не дослідив надані ним докази поховання ОСОБА_3 восени 2025 року, колегією суддів вихиляються, оскільки на час розгляду справи судом першої інстанції відповідні докази у матеріалах справи були відсутні і суд першої інстанції зробив висновки про наявність підстав для задоволення заяви про оголошення ОСОБА_3 померлим за наявними у матеріалах справи доказами.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 367 ЦПК України).
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/138182382
Щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти під час виконання бойового завдання
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2026 року у справі № 358/1199/25
Верховний Суд вважає, що у справі, що переглядається, місцевий суд на основі зібраних у справі доказів зробив обґрунтоване вірогідне припущення про смерть військовослужбовця ОСОБА_2 , який ймовірно загинув за особливих обставин у населеному пункті Мар`їнка Покровського району Донецької області в результаті оточення позиції, артилерійського обстрілу та стрілецького бою з військовими зс рф.
Водночас апеляційний суд, маючи в розпорядженні навіть більше доказів щодо обставин ймовірної смерті військовослужбовця [свідок (побратим ОСОБА_2 ), звільнений з полону, дав показання вже на стадії апеляційного перегляду справи], не спростувавши висновків місцевого суду щодо зробленого припущення, констатував, що у справі немає доказів, які б свідчили про вірогідну смерть військовослужбовця ОСОБА_2 у зазначену в заяві дату, оскільки наявні докази лише посвідчують факт втрати зв`язку з особовим складом військової частини, неповернення з поля бою, що обумовлює можливість вважати військовослужбовця таким, що зник безвісти.
Однак за обставинами справи ОСОБА_2 вже перебуває в Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, цей факт не просила встановити ОСОБА_1 у своїй заяві. Заявниця ж на основі обставин зникнення безвісти ОСОБА_2 зробила припущення про вірогідну смерть її сина, який перебував у обставинах, які були винятково небезпечними для його життя.
Тобто місцевий суд дослідив наявні матеріли службового розслідування військової частини, інформацію про проведення кримінального провадження щодо обставин ймовірної загибелі ОСОБА_2 , відомості про неперебування ОСОБА_2 у полоні, врахував період часу, протягом якого немає жодних відомостей про військовослужбовця, і відсутність підстав вважати, що ситуація зміниться, та з огляду на те, що пройшло понад два роки з відповідної події та дати відліку строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, зробив вірогідне припущення про смерть військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби. Своєю чергою, не погодившись з цим, апеляційний суд не навів жодних контраргументів, не зазначив про наявність підстав вважати, що ОСОБА_2 живий (не здійснив на основі наявних доказів обґрунтованого припущення про це), як і не зауважив про те, що виниклі обставини, які вже є сталими протягом тривалого часу, вірогідно зміняться.
Верховний Суд констатує, що місцевий суд, правильно визначившись із змістом спірних правовідносин і встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення заяви, дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для оголошення померлим ОСОБА_2 у результаті його безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки і оборони України, загибель якого пов`язана з виконанням бойового завдання в умовах воєнного стану.
З огляду на наведені вище мотиви цієї постанови щодо неправильного застосування апеляційним судом норм частини третьої статті 46 ЦК України, Верховний Суд вважає за неодмінне задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду про задоволення заяви про оголошення фізичної особи померлою.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137606236
Щодо обчислення шестимісячного строку для оголошення особи померлою після закінчення активних бойових дій
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2026 року у справі № 703/2285/25
Як уже зазначалося колегією суддів, при вирішенні такої категорії справ у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у доказах, поданих заявником та/або заінтересованими особами на підтвердження відповідних обставин, унеможливлює оголошення особи померлою.
Відтак, наявні у справі матеріали службового розслідування військової частини та документи кримінального провадження щодо обставин ймовірної загибелі 01 лютого 2024 року, відомості державних органів та міжнародних інституцій щодо відсутності інформації про перебування ОСОБА_2 у полоні, на переконання колегії суддів, дає підстави для обґрунтованого припущення про смерть останнього.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, з якого вбачається, що бойові дії на території Авдіївської міської територіальної громади Покровського району Донецької області велись з 24 лютого 2022 року по 28 лютого 2024 року, а з 29 лютого 2024 року вищезазначена територіальна громада належить до територій, які тимчасово окуповані російською федерацією.
З урахуванням вищевказаного колегія суддів доходить до висновку, що шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, у справі, яка є предметом касаційного перегляду, має відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі ОСОБА_2 (Авдіївська міська територіальна громада), тобто із ІНФОРМАЦІЯ_4 , а отже на момент звернення до суду і на час ухвалення судом першої інстанції рішення вищевказаний строк сплив.
Відтак, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення сина померлим, правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про помилкове застосування міськрайонний судом норм матеріального права, який, своєю чергою, помилково мотивував своє рішення тим, що звернення щодо оголошення фізичної особи померлою є передчасним, оскільки територія, на якій відбулась вірогідна загибель ОСОБА_2, на момент цієї події була територією активних бойових дій, а в подальшому окупована державою-агресором.
Відтак, установивши, що наявні у справі докази дають підстави для обґрунтованого припущення щодо смерті ОСОБА_2 , урахувавши, що територія, на якій відбулася його ймовірна загибель, на той момент була територією активних бойових дій та в подальшому опинилася під окупацією держави-агресора, а також установивши сплив шестимісячного строку з дня припинення активних бойових дій у місці ймовірної загибелі ОСОБА_2 , апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для оголошення останнього померлим.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136318798
Щодо необхідності встановлення дати припинення активних бойових дій для вирішення питання про оголошення особи померлою
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2026 року у справі № 352/1828/25
У справі, що переглядається заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про оголошення фізичної особи померлою.
При скасуванні рішення суду першої інстанції апеляційний суд вважав, що територія, на якій ОСОБА_2 зник безвісти, на час розгляду справи судом окупована. Відтак передбачені законом підстави для оголошення особи померлою відсутні.
Апеляційний суд не звернув уваги, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи; апеляційний суд не з`ясував, не з`ясував, чи припинилися на території ймовірної загибелі чоловіка заявниці активні бойові дії, і якщо так, то коли саме це сталося. Відсутність таких встановлених фактів унеможливлює правильне обчислення строку, після спливу якого можливо ставити питання про оголошення особи померлою. За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні заяви. Тому постанову апеляційного суду необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).