Дайджест правових позицій Верховного Суду про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні військовозобов’язаного

Встановлення факту проживання однією сім’єю та перебування на утриманні загиблого військовослужбовця

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2026 року у справі № 180/1226/25

Суди встановили, що ОСОБА_1 був піклувальником свого онука - ОСОБА_3 в період з 08 липня 2015 року і до повноліття останнього - до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вони разом проживали і були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 . З 25 липня 2016 року по 07 серпня 2017 року ОСОБА_3 працював в АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (а. с. 17), і в 2022 році був призваний на військову службу до Збройних сил України; відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, отримує пенсію за віком. Розмір пенсії станом на 01 січня 2025 року - 4 208,70 грн. Згідно із довідкою лікаря ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку у лікаря ЗПСЛ з 2015 року, потребує довготривалого лікування (а. с. 16а); заявником надана інформація про окремі операції по картці/рахунку ОСОБА_1 , а саме про перекази від ОСОБА_3 на картку заявника грошових коштів: 03 червня 2022 року - 14 675 грн, 17 червня 2022 року - 15 000,54 грн, 24 червня 2022 року - 10 000,06 грн. Допитані судом свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 жили вдвох. ОСОБА_9 хворіє на серце. До АТО ОСОБА_9 утримував онука, а після того, як ОСОБА_10 пішов служити, то він утримував діда, давав кошти на ліки. Військові приїздили, передавали кошти дідові від ОСОБА_10 . Крім того, та обставина, що заявник та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю, підтверджується й сповіщенням сім`ї про смерть, яке було направлено ОСОБА_1 як члену сім`ї загиблого військовослужбовця.

За таких обстави суди зробили обґрунтований висновок про задоволення заяви.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134880011

Неприпустимість встановлення факту утримання дитини вітчимом у порядку окремого провадження за наявності спору про право

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2026 року у справі № 739/1677/24

У справі, що переглядається, заявник у порядку окремого провадження просив встановити факт перебування на його повному матеріальному утриманні та вихованні малолітнього ОСОБА_4.

Разом із тим встановлення такого факту безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків біологічного батька дитини - ОСОБА_3 , який заперечує проти визнання факту повного утримання його сина вітчимом. За таких обставин встановлення зазначеного факту може мати негативні правові наслідки для біологічного батька, зокрема щодо виконання ним батьківського обов`язку з утримання дитини.

З огляду на наведене у справі наявний спір про право, а саме спір щодо участі біологічного батька у матеріальному забезпеченні дитини та/або ухилення від такого забезпечення, який відповідно до закону підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята статті 19 СК України).

Відмовляючи у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, не врахував, що факт перебування дитини на утриманні не біологічного батька, а вітчима, не може встановлюватися у безспірному порядку за правилами окремого провадження, оскільки таке питання завжди пов`язане з оцінкою належного виконання або невиконання біологічним батьком своїх батьківських обов`язків та безумовно впливає на права й законні інтереси дитини.

Отже, за встановлених у цій справі обставин заява про встановлення юридичного факту не підлягала розгляду в порядку окремого провадження.

Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133750226

Відмова у відкритті провадження щодо встановлення факту утримання дитини загиблим військовослужбовцем у зв’язку з наявністю спору про право

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2026 року у справі № 191/2816/25

У справі, яка є предметом перегляду, заявниця просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на утриманні свого вітчима,   ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 2013 року по день його смерті.

Метою встановлення факту перебування її доньки на утриманні загиблого чоловіка заявниця зазначає необхідність реалізації її права  на отримання одноразової грошової допомоги, призначеної сім`ям загиблих осіб військовослужбовця, а також вирішення питання щодо призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Законуправо на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать зокрема батьки загиблої (померлої) особи.

Батьками загиблого  ОСОБА_5 є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які зазначені заявницею як заінтересовані особи.

Встановивши, що у даному випадку існує спір про право, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України.

Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133708373

Встановлення факту перебування на утриманні брата замість розгляду вимоги про спільне проживання однією сім’єю

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 754/12010/24

У справі, яка переглядається, встановлено, що, звертаючись у серпні 2024 року до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення,  ОСОБА_1 просила встановити факт її перебування на утриманні її рідного брата, військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час їх спільного проживання однією сім`єю з 16 серпня 1996 року.

У подальшому, 23 грудня 2024 року, адвокат Ангелін І. І., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав до суду першої інстанції заяву, в якій змінив предмет заяви та остаточно просив суд встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та її рідного брата, військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 16 серпня 1996 року, замість встановлення факту перебування на утриманні.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 січня 2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду змінені вимоги заяви. Разом із цим, Деснянський районний суд м. Києва своїм рішенням від 05 березня 2025 року встановив факт перебування ОСОБА_1 на утриманні її брата, військовослужбовця Збройних Сил України, ОСОБА_2 з 15квітня 2022 року.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку та скасовуючи рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції фактично вирішив первісну заяву ОСОБА_1 та встановив факт перебування заявниці на утриманні зниклого безвісти брата, незважаючи на те, що ухвалою від 16 січня 2025 року прийняв до розгляду змінені вимоги заяви, але ці вимоги по суті не розглянув, не здійснив правової оцінки доводів та доказів, поданих на підтвердження нового предмета заяви, а саме факту спільного проживання однією сім`єю.

Ураховуючи, що за імперативними приписами частини шостої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не має повноважень на самостійний розгляд тих вимог, які не були предметом розгляду судом першої інстанції, апеляційний суд, скасувавши рішення місцевого суду, повинен був направити справу за заявою   ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю на розгляд до суду першої інстанції.

Вказане, на думку колегії суддів Верховного Суду, у повній мірі відповідало б основним засадам та завданням цивільного судочинства, а також конституційним гарантіям права на судовий захист. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року, але помилково залишив заяву ОСОБА_1 без задоволення.

Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134456251