Необхідність встановлення статусу КП «БТІ» як розпорядника публічної інформації при вирішенні спору про доступ до інформації
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року у справі № 420/35560/23
Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з відмовою Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради у наданні позивачці запитуваної інформації, а саме: « 1. надати всі правовстановлюючі документи, на підставі яких було виготовлено технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 30.10.2018, видавник: КП «Бюро технічної інвентаризації» ОМР; 2. надати технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 30.10.2018, видавник: КП «Бюро технічної інвентаризації» ОМР».
Водночас суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не у повній мірі з`ясували, чи підпадає Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, окрім ознак розпорядника інформації, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI, під інші критерії, визначені пунктами 2-4 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI, та не у повній мірі надали цим обставинам належної правової оцінки.
Суди попередніх інстанцій не дослідили, чи виконує відповідач - Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради - делеговані повноваження органу місцевого самоврядування у межах спірних правовідносин, пов`язаних із зберіганням, оновленням та використанням архівних матеріалів на об`єкти нерухомого майна, обліком об`єктів нерухомого майна, розташованого на території міста Одеса, та наданням інформації та/або копій матеріалів, що знаходяться на зберіганні щодо об`єктів нерухомого майна, які створені та/або отримані у процесі виконання публічних функцій, що має вирішальне значення для встановлення його статусу як розпорядника інформації, у розумінні пунктів 2, 3 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI, ураховуючи те, що на момент звернення позивачки до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради із запитом на публічну інформацію від 30.11.2023 була чинною Інструкція № 127.
Так, згідно з частиною першою статті 20 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Як зазначає позивачка у позовній заяві, вона 01.12.2023 звернулася до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» із запитом на публічну інформацію від 30.11.2023. Таким чином, останній день надання відповіді на запит позивачки - 08.12.2023. Тобто за три дні до втрати чинності Інструкцією № 127.
Отже, спірні правовідносини виникли до втрати зазначеною Інструкцією чинності. Тому цей спір має розглядатися на підставі норм, які діяли на момент звернення позивачки із запитом до відповідача.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137630245
Спір щодо ненадання відповіді на адвокатський запит військовою частиною є публічно-правовим і підлягає розгляду адміністративним судом
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року у справі № 520/27910/25
У справі, що розглядається, позивач є військовослужбовцем, який через адвоката просив Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України надати конкретну службову інформацію, що перебуває у володінні військової частини та безпосередньо пов`язана з проходженням військової служби і виконанням державних функцій.
Так, Військова частина НОМЕР_1 діє в межах публічних повноважень, визначених Законом України «Про Національну гвардію України» та іншими нормативними актами, тому її бездіяльність у розгляді адвокатського запиту є проявом владних управлінських дій чи бездіяльності.
Визначення Національної гвардії України міститься у статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» та означає військове формування з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.
З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.
Таким чином, спірні правовідносини, які склались у цій справі, не мають цивільно-правового компоненту, адже спір між сторонами виник виключно у площині публічно-правових відносин.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі за позовом, який виник виключно у контексті публічно-правових відносин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасних висновків про те, що вимога стосовно зобов`язання надання відповідь на адвокатський запит не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини не є публічно-правовими у розумінні КАС України, що призвело до постановлення судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Ураховуючи те, що вказані порушення норм процесуального права під час розгляду справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, тому справа належить направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135503654
Суб'єкт господарювання не є розпорядником публічної інформації, якщо не володіє запитуваною інформацією
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі № 260/4817/24
Позивач звернувся до ТОВ "Кривка" із запитом, в якому просив надати інформацію про аварії та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян на території суб`єкта господарювання або офісу.
З аналізу частини другої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" висновується, що для того, щоб суб`єкт господарювання мав обов`язок надати запитувачу інформацію, зокрема, про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян - необхідним є те, що цей суб`єкт господарювання має володіти цією інформацією.
В іншому випадку, тобто коли суб`єкт господарювання не володіє запитуваною інформацією, останній не є розпорядником.
Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили про відсутність доказів того, що відповідач володіє запитуваною інформацією або хоча б може такою володіти, а учасники справи такої інформації суду не надали.
Отже, ТОВ "Кривка" не володіє запитуваною позивачем інформацією, що передбачена частиною другою статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", а тому не є розпорядником цієї інформації та як суб`єкт не несе будь-яких обов`язків, в тому числі й відповідальності, за ненадання інформації за запитами, чи ігнорування таких запитів.
Підсумовуючи, варто констатувати, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134909432
Розпорядник не може відмовити в наданні інформації, якою зобов'язаний володіти відповідно до закону
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі №520/5022/24
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області є належним розпорядником запитуваної позивачем інформації, оскільки така інформація створюється та перебуває у його володінні в межах виконання покладених на нього повноважень. Відтак висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області не є розпорядником інформації в розумінні Закону № 2939-VI, є необґрунтованими.
При цьому, колегія суддів бере до уваги те, що визначальною ознакою для публічної інформації є те, що вона заздалегідь повинна бути зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходилася у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям «відображеності та задокументованості» і є публічною. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти.
Відтак колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що запитувана позивачем інформація не була створена і задокументована під час здійснення своїх повноважень та не знаходилась у володінні його, оскільки відповідач в силу закону зобов`язаний володіти відповідною інформацією.
За таких обставин колегія суддів уважає, що позовна вимога про визнання протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, які полягають у відмові їй надати публічну інформацію на запит від 31 січня 2024 року, який надійшов до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області та зареєстрований за №15-ЗПІ, підлягає задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій відповідно до вимог статті 351 КАС України - скасуванню із ухваленням нового рішення.
З уваги на вказане та враховуючи, що позивач мала право на отримання публічної інформації, яку їй протиправно не надано відповідачем, існують правові підстави для задоволення похідної позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області надати їй публічну інформацію стосовно середнього відсоткового розміру місячної премії та середнього відсоткового розміру надбавки за особливості проходження служби за визначеними у запиті від 31 січня 2024 року посадами або за прирівняними до них посадами за січень 2022 та січень 2023 року.
З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами попередніх інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, а у питанні застосування та тлумачення норм матеріального права Верховний Суд є судом, який має повну юрисдикцію, то Верховний Суд за правилами частини першої статті 351 КАС України вважає за необхідне скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення у справі про задоволення позовних вимог.