Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2025 року у справі № 384/170/23
Апеляційний суд не встановив свідомого, «злісного» ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків, абсолютної байдужості до дитини, фактів заподіяння шкоди дитині або того, що матір становила загрозу для здоров`я та розвитку сина.
Установивши відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження свідомого нехтування матір`ю своїми обов`язками щодо сина, беручи до уваги наявність у позивача інтересу до своєї дитини, відсутність передбачених частиною першою статті 164 СК України підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, а також те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу та з урахуванням найкращих інтересів дитини, апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Верховний Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів, окрім того, що сім`я бралась під соціальний супровід, які саме вчиняла дії держава в особі позивача перед зверненням до суду з цим позовом з метою допомоги ОСОБА_1 вийти зі скрутного становища, які соціальні послуги надавала задля збереження цілісності цієї сім`ї, а також безвідповідального використання матір`ю отриманої допомоги, внаслідок чого позивач вимушений був звернутися до суду для захисту інтересів дитини.
З урахуванням обставин, норм матеріального права та практики їх застосування немає підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки виняткових обставин для застосування такого заходу впливу у спірному випадку немає. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124629900
Наявний у матеріалах справи висновок органу опіки та піклування не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2025 року у справі № 753/1678/23
Відповідно до пункту 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Верховний Суд погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на те, що наявний у матеріалах справи висновок органу опіки та піклування не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з боку батька загрози для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Крім того, висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності у такий спосіб захисту її прав.
При цьому, апеляційний суд правильно зазначив, що сплата ОСОБА_2 заборгованості по аліментам на утримання дитини та звернення до Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної державної адміністрації з проханням вжити всіх необхідних заходів для забезпечення можливості спілкуватися та бачитися з дитиною, повноцінно брати участь у її вихованні, свідчить про те, що він не втратив інтересу до участі у вихованні доньки та має намір на відновлення відносин з нею, а ОСОБА_1 не доведено необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, доцільність вжиття якого ані позивачка, ані орган опіки та піклування належно не аргументували.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126485890
Лише той факт, що відповідачка заперечувала проти позбавлення її батьківських прав, не свідчить про її інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку й не може розцінюватися як достатня підстава для відмови у задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 487/3019/24
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що якщо відповідач не визнав позов та висловив бажання брати участь у вихованні дитини, ще не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
З урахуванням наведених висновків Верховного Суду та встановлених у цій справі обставин саме лише заперечення ОСОБА_3 проти позбавлення її батьківських прав не може розцінюватися як достатня підстава для відмови в задоволенні позовної вимоги про позбавлення її батьківських прав. А щодо позбавлення батьківський прав ОСОБА_5 та ОСОБА_4 суди взагалі не врахували те, що відповідачі відзиву на позовну заяву не подавали, свої заперечення щодо позбавлення їх батьківських прав не висловлювали.
Суди не звернули уваги на те, що з часу відібрання дітей (березень 2024 року) відповідачі не звернулися до служби у справах дітей та не цікавились їх станом здоров`я, фізичним, духовним та моральним розвитком, що свідчить про їх байдужість до дітей.
Колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (згідно із частиною четвертою статті 19 СК України). Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України).
Так, відповідно до висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 17 квітня 2024 року № 4227/02.02.01-22/03/020/24 є доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_5 стосовно дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стосовно дитини ОСОБА_1.
Підставою для прийняття цього висновку є той факт, що спеціалісти служби у справах дітей неодноразово проводили профілактичну роботу з батьками щодо належного виховання та утримання дітей, однак батьки не змінили своє ставлення до виконання батьківських обов`язків.
Сумніви судів першої та апеляційної інстанцій в обґрунтованості такого висновку органу опіки та піклування колегія суддів вважає належним чином необґрунтованими, оскільки самі собою такі сумніви не можуть бути підставою для встановлення фактичної відсутності будь-яких підстав для позбавлення батьківських прав. Відповідачі не були позбавлені права надати необхідні пояснення, які б спростовували висновки уповноваженого органу, зокрема обставини, які передбачають застосування пункту 2 частини першої статті 164 СК України (постанови Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 661/2532/17 (провадження № 61-46449св18), від 11 грудня 2024 року в справі № 199/5456/23 (провадження № 61-12046св24)).
Отже, висновки суду першої інстанції, з якими погодився й суд апеляційної інстанції, про те, що доказів на підтвердження вчинення дій, які б свідчили про небажання відповідачів брати участь у вихованні та розвитку дітей, позивач не надав, не ґрунтуються на матеріалах справи.
Не можна вважати, що суди повно та всебічно встановили обставини справи, надали належну оцінку доказам у справі, поведінці батьків, виклали мотиви та аргументи.
Лише той факт, що ОСОБА_3 заперечувала проти позбавлення її батьківських прав, не свідчить про її інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку й не може розцінюватися як достатня підстава для відмови у задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав. Крім того, матеріали справи взагалі не містять жодних заперечень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо позбавлення їх батьківських прав стосовно їхніх дітей.
Враховуючи, що внаслідок неповного дослідження та оцінки зібраних доказів суди не встановили фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені судами рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/125876142
Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2025 року у справі № 562/635/24
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, врахувавши те, що позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками щодо неповнолітнього сина, а також те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому суди попередніх інстанцій обґрунтовано, відповідно до приписів частини шостої статті 19 СК України, не погодились з висновком органу опіки та піклування № 122 від 26 квітня 2024 року, правильно зазначивши, що він не є достатньо об`єктивним та обґрунтованим, оскільки не містить даних, які б підтверджували пояснення неповнолітнього ОСОБА_1 та об`єктивно характеризували ОСОБА_2 як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, а також не містить відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батька та матері, та інших документів, які стосуються справи, зокрема, про матеріальний та сімейний стан відповідачки, на підставі яких орган опіки та піклування дійшов саме такого висновку.
Указаний висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду, який оцінює всі надані докази в сукупності.
Колегія суддів Верховного Суду також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що заява ОСОБА_2 від 27 травня 2024 року, в якій вона визнає позов та не заперечує проти позбавлення батьківських прав, не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки згідно з положеннями частин другої, третьої статті 155 СК України, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.