Дайджест правових позицій Верховного Суду у справах з позовом до російської федерації про відшкодування шкоди
Відшкодування майнової шкоди, завданої збройною агресією рф: обов’язок позивача довести факт шкоди та її розмір належними доказами
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2026 року у справі № 945/1826/24
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка, по-перше, не довела своє право на стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації, як власниці житлового будинку загальною площею 249,5 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а по-друге, матеріали справи не містять підтвердження, що позивачкою вчинено всі дії, передбачені законодавством України, для отримання компенсації за пошкоджене майно - належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2 , і що їй надходило рішення про відмову у наданні такої компенсації.
Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди без змін, виснував, що оскільки позивачка на надала належного доказу, який би підтверджував розмір завданих збитків (зокрема, звіт про незалежну оцінку розміру реальних збитків унаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації, виготовлений сертифікованим оцінювачем, який використовує Методичні засади визначення розміру збитків, спричинених збройною агресією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 326), то неможливо встановити дійсний розмір збитків, завданих внаслідок артилерійського обстрілу з боку російської федерації та пошкодження квартири за адресою: АДРЕСА_2 , та збитків, завданих втратою домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з такими мотивами судів першої та апеляційної інстанцій, хоча погоджується з висновком судів про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення майнової шкоди, пов'язаної з агресією російської федерації проти України.
Саме на позивача покладається обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема - факту спричинення шкоди внаслідок бойових дій або інших форм збройної агресії російської федерації, а також надання обґрунтованого розрахунку розміру шкоди.
Аналізуючи сукупність наданих ОСОБА_1 доказів щодо розміру пошкодження квартири АДРЕСА_2 , а також втрати домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про їх недостатність для встановлення дійсного розміру збитків і водночас звертає увагу на те, що виходячи заналізу сформованої Верховним Судом судової практики у цій категорії справ перелік засобів доказування цих обставин може різнитися залежно від виду заявленої до відшкодування майнової шкоди (приміром, позивач може підтвердити такі обставини актами обстеження зруйнованого або пошкодженого майна, висновками експертів, фото- та відеофіксацією, витягами з реєстрів, документами, що посвідчують право власності).
Оскільки суд першої інстанції та апеляційний суд правильно встановили обставини справи, однак неправильно застосували норми матеріального права, а встановлення додаткових обставин, а також дослідження та оцінка доказів у справі не потребується, колегія суддів вважає за можливе змінити рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду у частині зазначення мотивів відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, пов'язаної з агресією російської федерації, на підставі статті 412 цього кодексу.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135351108
Відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією рф: необхідність доведення моральних страждань, їх розміру та причинного зв’язку з протиправними діями відповідача
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 754/6452/24
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, обґрунтовано виходив з того, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивачі не надали належних і допустимих доказів на підтвердження того, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та тимчасової окупації суверенної території України їм завдано моральної шкоди, не підтвердили розмір цієї шкоди.
Особа, яка звернулась до суду із позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії рф, не позбавлена обов`язку обґрунтувати та довести у суді належними доказами, а суд - обов`язку встановити на підставі наданих доказів елементи правопорушення, що призвело до завдання моральної шкоди (не тільки наявність шкоди, але й те, що вона є наслідком саме діяння держави-відповідача (причинно-наслідковий зв`язок).
Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що сам факт звернення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з цим позовом не є безумовною підставою для відшкодування їм моральної шкоди. Позивачами у судовому засіданні не доведено наявність причинного зв`язку між протиправними діями відповідача та шкодою, завданою позивачам, що є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності.
На підтвердження заподіяння моральної шкоди позивачами надано лише довідки про взяття на облік як внутрішньої переміщених осіб від 30 листопада 2017 року та від 07 грудня 2017 року та фото з пошкодженими будинками та автомобілями, які не містять інформації, згідно з якою їх можна було б ідентифікувати як такі, що мають відношення до позивачів.
Враховуючи, що позивачами не доведено заподіяння їм моральної шкоди, понесених моральних страждань та причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням завдавання шкоди, слід погодитися з висновками апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з підстав, заявлених позивачами.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133828631
Відшкодування майнової шкоди внаслідок націоналізації майна на окупованій території: обов’язок позивача довести розмір збитків та ініціювати проведення експертизи
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2026 року у справі № 344/8228/24
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок націоналізації майна і житла в окупації у зв`язку із ненаданням позивачами належних і допустимих доказів розміру спричиненої їм шкоди, що є їхнім процесуальним обов`язком відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України.
Позивачі, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, протягом всього часу розгляду справи у суді першої інстанції, не використали своє право на звернення до суду з клопотанням про призначення відповідної судової експертизи з метою визначення реальної ринкової вартості об`єктів рухомого та нерухомого майна, у тому числі, без огляду майна.
Щодо того, що суди самостійно не витребували такі докази, слід зауважити, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина сьома статті 81 ЦПК України).
Оскільки позивачі не надали до апеляційного суду доказів неможливості звернення до суду першої інстанції з клопотанням про проведення судово-медичної та будівельно-технічної експертиз, з відповідним клопотанням до суду першої інстанції не зверталися, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вказаних клопотань ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Отже, судові рішення апеляційного суду про відмову у призначенні у справі експертизи повністю відповідають вимогам статті 367 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про незабезпечення повного та всебічного розгляду справи судами та неврахування наявних у матеріалах справи доказів, оскільки вважає, що суди встановили обставини справи в достатньому обсязі для правильного її вирішення та ухвалення законних судових рішень по суті спору.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134880087
Неналежна оцінка судами моральної шкоди, завданої збройною агресією рф, та необхідність визначення справедливого розміру відшкодування
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 572/4899/24
Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, не надали належної оцінки доводам позовної заяви й апеляційної скарги позивачки про те, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, розв`язання і ведення агресивної війни вона зазнала душевних страждань, втратила душевний спокій, відчуває безпорадність, розчарування, була вимушена докласти додаткових зусиль для організації її життя й безпеки.
Під час вирішенні спору судами не надано належної оцінки порушенню прав позивачки на життя, свободу пересування, триваючому характеру дій держави-агресора, характеру вимушених змін у житті позивачки, глибині душевних страждань, зокрема, впливу збройної агресії російської федерації проти України на нормальні життєві зв`язки позивачки, необхідність застосування додаткових зусиль для організації позивачкою свого життя з метою забезпечення її безпеки.
Не оцінивши належно доводи позивачки щодо завдання їй моральної шкоди, суди не визначили необхідне й достатнє відшкодування для позивачки.
Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належно оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.