Доводи про утримання синів підлягає перевірці в межах позовного провадження
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 484/2470/23
Загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.
У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов`язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Аналіз заяви ОСОБА_1 дає підстави для висновку про те, що він фактично просить встановить факт знаходження дітей на його утриманні.
Колегія суддів зазначає, що довод ОСОБА_1 про утримання синів підлягає перевірці в межах позовного провадження.
Факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.
Разом з цим відсутність справи про стягнення аліментів не зумовлює настання для ОСОБА_1 наслідків, які надавали б йому можливість на звернення до суду із заявою про встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження, оскільки сплата аліментів на утримання дітей є обов’язком батьків.
Таким чином суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що подана ОСОБА_1 заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки питання про сплату заявником аліментів на утримання синів підлягає перевірці в межах позовного провадження у справі про стягнення аліментів.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122253084
Встановлення факту перебування на утриманні необхідне для призначення одноразової виплати вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі № 727/7151/23
У справі, що переглядається ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні. Зазначала, що встановлення факту перебування на утриманні необхідне їй для призначення одноразової виплати у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3.
При відмові у відкритті провадження у справі суди вважали, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки мета звернення до суду свідчить про наявність публічно-правового спору, який має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Суди залишили поза увагою, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, факту перебування особи на утриманні вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України, у зв`язку з чим зробили помилковий висновок про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Таким чином, оскаржені судові рішення слід скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117823591
Між позивачкою та військовою частино. не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки остання не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2024 року у справі № 644/1574/23
У справі ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулася до суду в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме - встановлення факту перебування її дітей на утриманні діда - ОСОБА_5, померлого.
З початком військової агресії російської федерації проти України ОСОБА_5 був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України. Під час бойового завдання ОСОБА_5 отримав поранення, внаслідок якого ІНФОРМАЦІЯ_3 помер у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. І. І. Мечникова. Причиною смерті стала поліорганна недостатність. Зазначала, що подача заяви зумовлена необхідністю реалізації права на отримання дітьми одноразової грошової допомоги через загибель військовослужбовця, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як особами, що перебували на утриманні загиблого.
При цьому, між ОСОБА_1 та військовою частино 3017 не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки остання не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.
Тлумачення наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та повинен розглядатися адміністративним судом, оскільки юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, зокрема, факт перебування фізичної особи на утриманні, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117555014
Підстави встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця, що необхідно для отримання заявником разової грошової допомоги
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 201/14776/23
Для встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця, що необхідно для отримання заявником разової грошової допомоги, має значення встановлення обставин перебування такої особи на повному утриманні померлого військовослужбовця або одержання від нього допомоги, яка була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування.
Суд апеляційної інстанції, змінивши рішення суду першої інстанції шляхом виключення із резолютивної частини рішення суду першої інстанції встановлення факту того, що ОСОБА_1 перебував на утриманні свого батька на момент його смерті, та залишивши в іншій частині рішення суду першої інстанції без змін, фактично розділивши вимоги заявника на встановлення двох окремих фактів, на вказане уваги не звернув.
Верховний Суд зазначає, що, вирішуючи справи про встановлення факту, зокрема перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, суди мають зважати на особливості розгляду справ у порядку окремого провадження.
З урахування того, що суд першої інстанції, задовольнивши вимогу заявника, вважав подані ОСОБА_1 докази достатніми і належними, то суд апеляційної інстанції, не погодившись із цим, не був позбавлений можливості запропонувати заявнику надати ті докази, які апеляційний суд вважав додатково необхідними, не реалізував право на їх витребування за власною ініціативною, зокрема шляхом звернення до органів державної влади задля з`ясування питання, які виплати отримував загиблий ОСОБА_2 за життя.
Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції не перевірив правильність висновків суду першої інстанції, зокрема щодо того, який саме факт необхідно встановити ОСОБА_1 задля досягнення мети, визначеної у заяві, не вказав яких заходів відповідно до вимог статті 294 ЦПК України він вжив щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, тому не встановив обставин, які є визначальними для правильного розгляду цієї справи.
З урахуванням викладеного висновки суду апеляційної інстанції є передчасними та недостатньо обґрунтованими.