Відсутність судового рішення про визнання особи померлим, а також належних доказів його смерті виключає можливість звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2025 року у справі № 213/1448/24
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства, оскільки ОСОБА_2 є біологічним батьком дитини та бажав виправити невідповідність в офіційних документах, однак у зв`язку з військовою агресією рф проти України був призваний на військову службу до Збройних Сил України.
У статті 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.
У матеріалах справи доказів того, що ОСОБА_2 помер немає. Зі слів ОСОБА_1, ОСОБА_2 є особою, яка зникла безвісти. Інших доказів, що ОСОБА_2 є безвісно відсутнім, у матеріалах справи немає.
Враховуючи, що ОСОБА_2 не визнаний в судовому порядку померлим, у матеріалах справи немає доказів, що ОСОБА_2 помер, тому приводу для звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження на підставі статті 130 СК України немає.
Зважаючи на підстави та предмет заяви, з урахуванням фактично встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, з наведенням відповідних мотивів дійшов правильного висновку про залишення заяви без розгляду, проте помилково зазначив, щозаяву необхідно залишити без розгляду з підстав того, що встановлення вказаного факту свідчить про можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб, а також про те, що Міністерство оборони України має заперечення проти задоволення заяви.
Верховний Суд висновує, що відсутність судового рішення про визнання ОСОБА_2 померлим, а також належних доказів його смерті виключає можливість звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження на підставі статті 130 СК України. Оскільки зі слів заявниці ОСОБА_2 зник безвісти, але матеріали справи не містять доказів його безвісної відсутності, правових підстав для розгляду такої заяви немає.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають зміні з викладенням їх мотивувальних частин у редакції цієї постанови.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126974569
Саме по собі зазначення у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення у якості підстави для звернення до суду в порядку окремого провадження те, що остання подається, зокрема, з метою реалізації права на спадщину, не підтверджує наявність спору про право
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2025 року у справі № 441/1215/24
Судами встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та встановлення факту батьківства.
В обґрунтування заяви посилалася на те, що при виконанні бойового завдання під час захисту Батьківщини загинув її цивільний чоловік - ОСОБА_2 , з яким вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та мали спільних дітей. За час спільного проживання не встигли офіційно оформити сімейні стосунки. У зв`язку із зазначеним просила встановити факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з грудня 2016 року по 31 жовтня 2023 року та встановити факт батьківства померлого стосовно дітей.
Зазначала, що вказана заява подається з метою реалізації права на спадщину після смерті ОСОБА_2 , а також для отримання одноразової грошової допомоги на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.
Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 з підстав того, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право суди попередніх інстанцій не встановили, між ким саме існує спір про право. Отже, такі висновки судів є передчасними.
Крім того, суди не зазначили, хто є спадкоємцями у порядку, передбаченому нормами ЦК України, які б оспорювали право ОСОБА_1 на прийняття спадщини. Апеляційний суд у порушення вимог статей 367, 382 ЦПК України на викладене уваги не звернув і залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.
Саме по собі зазначення у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення у якості підстави для звернення до суду в порядку окремого провадження те, що остання подається, зокрема, з метою реалізації права на спадщину, не підтверджує наявність спору про право.
Ураховуючи викладене, оскаржувані судові рішення не можуть вважатись законними та підлягають скасуванню, а справа - передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124486971
Неправильне визначення заявником заінтересованої особи не може бути правовою підставою для відмови у задоволенні заяви
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2025 року у справі № 645/2798/24
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту батьківства, яке необхідно заявниці для внесення відповідних змін до актового запису про народження, а також для подальшого оформлення спадкових прав.
Заінтересованою особою заявницею вказано приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Железняк Л. В.
Відповідно до статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав.
Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Але на відміну від заявника ці особи самі не звертаються до суду із заявою, а вступають у вже розпочатий процес з власної ініціативи або притягуються до участі у справі судом.
ЦПК України не визначено осіб, які є заінтересованими у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які суд розглядає в порядку окремого провадження. Коло заінтересованих осіб визначається залежно від мети встановлення фактів, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв`язку з фактами, які підлягають встановленню, і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Неправильне визначення такої особи заявником не є підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки заінтересовані особи повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи мотиви відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 виходив із того, що остання звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства й визначила заінтересованою особою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Железняк Л. В., а не інших спадкоємців або територіальну громаду м. Харкова в особі Харківської міської ради.
Тобто, суд апеляційної інстанції вказав, що, звертаючись до суду із заявою про встановлення факту батьківства, заявниця неправильно визначилася з учасниками справи, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви.
Разом із цим, такі висновки не узгоджують з вищенаведеними нормами права та правовими позиціями Верховного Суду, а неправильне визначення заявником заінтересованої особи не може бути правовою підставою для відмови у задоволенні заяви. З урахуванням наведеного, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/127701845
Щодо внесення змін до актового запису про народження на підставі рішення суду
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2025 року у справі № 939/335/23
Відповідно до статей 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшли обґрунтованого висновку про встановлення, що ОСОБА_8 , який помер є батьком малолітньої дитини ОСОБА_6 , який народився, оскільки висновком експерта за результатами проведеної молекулярно-генетичної експертизи Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 15 лютого 2022 року № СЕ-19/111-21/58246-БД, складеного на виконання ухвали Бородянського районного суду Київської області від 04 листопада 2021 року у справі № 939/1828/21, встановлено, що ОСОБА_8 може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_6 , ймовірність цієї події складає 99,99999999995 %.
Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що зазначена молекулярно-генетична експертиза у справі № 939/1828/21 проведена за життя ОСОБА_8 , на експертизу останнім особисто надано зразок букального епітелію, який було відібрано Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром. Вказаний висновок експерта є чітким і однозначним.
Отже, доводи касаційної скарги щодо призначення повторної судово-генетичної експертизу, на вирішення якої поставити питання чи є ОСОБА_2 бабою малолітньої дитини ОСОБА_6, на увагу не заслуговують, оскільки не спростовують висновок експерта за результатами проведеної молекулярно-генетичної експертизи Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 15 лютого 2022 року № СЕ-19/111-21/58246-БД, яким встановлено ймовірність батьківства ОСОБА_8 відносно малолітньої дитини ОСОБА_6 на 99,99999999995 %.
Відповідно до статті 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Ураховуючи вищевказані обставини, суди дійшли правильного висновку про задоволення похідної вимоги позивачки щодо внесення змін до актового запису про народження дитини.