Дайджест правових позицій Верховного Суду у справах про визнання майна особистою приватною власністю
Про залишення позову без розгляду у зв’язку з наявністю спору між тими самими сторонами щодо того самого предмета та підстав позову
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 761/32371/24
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду справи рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року було скасоване, а позов у справі було залишено без розгляду, колегія суддів вважає, що апеляційним судом правильно сформульовано резолютивну частину оскаржуваної постанови в частині саме часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Відтак, врахувавши, що у провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа № 362/5567/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ того самого майна подружжя, яке позивач просив визнати особистою приватною власністю, за наслідками вирішення справи, яка є предметом касаційного перегляду, і що було визнано учасниками справи у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, а також врахувавши, що провадження у справі про поділ майна подружжя було відкрито ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2024 року, тобто до звернення ОСОБА_1 до суду у справі, що переглядається Верховним Судом, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року із залишенням позову без розгляду з підстав, визначених змістом пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України.
Також колегія суддів відхиляє як неспроможні доводи касаційної скарги щодо недослідження апеляційним судом зібраних у справі доказів на підтвердження права особистої приватної власності позивача на спірне майно, оскільки з урахуванням предмета касаційного оскарження, яким є постанова апеляційного суду про залишення позову без розгляду, дослідження таких доказів не має правового значення.
Додатково колегія суддів зазначає про необґрунтованість доводів касаційної скарги щодо преюдиційно встановленої підсудності цивільної справи ухвалою суду в іншій справі, оскільки, ураховуючи предмет касаційного перегляду, питання визначення підсудності не є предметом оцінки Верховного Суду.
Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136114218
Про визнання квартири особистою приватною власністю одного з подружжя та спростування презумпції спільної сумісної власності
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 січня 2026 року у справі № 466/2043/22
У справі, яка переглядається, встановлено, що спірна квартира придбана ОСОБА_1 під час перебування у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_4 .
Апеляційний суд встановив, що на спростування презумпції права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як подружжя на спірну квартиру, придбану у період шлюбу, ОСОБА_1 надала докази на підтвердження того, що купівлі спірної квартири передувало укладення нею інших договорів купівлі-продажу житла. Зокрема, за договором купівлі-продажу від 21 липня 2003 року ОСОБА_1 продала квартиру АДРЕСА_2 за ціною 30 707,00 грн та 09 вересня 2003 року за ціною 13 653,00 грн купила квартиру АДРЕСА_3 (а. с. 35, 36).
На підставі договорів купівлі-продажу від 11 червня 2004 року, посвідчених державним нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори Чорній С. Б., укладених під час перебування ОСОБА_1 у шлюбі з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 відчужила квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , за 13 653,00 грн та в цей же день купила на своє ім`я спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , вартість якої становила 16 061,00 грн (а. с. 38, 39).
Установивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 довела належними та допустимими доказами факт придбання спірної квартири за її особисті кошти.
З огляду на вказане, безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не дослідив обставин походження коштів, за які була придбана спірна квартира.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що померлий ОСОБА_4 давав згоду на укладення договору купівлі-продажу спірної квартири від 11 червня 2004 року. З часу придбання квартири і до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 не порушував питання про визначення його частки у цьому майні.
Апеляційний суд повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та надав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, врахував висновки і мотиви скасування судового рішення, викладені у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у цій справі, а саме навів належні та допустимі докази на спростування презумпції спільності права власності подружжя, та дійшов обґрунтованого висновку, що спірна квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та правомірно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133708469
Визначення початку перебігу позовної давності у справах про поділ майна подружжя після розірвання шлюбу
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 205/4889/24
Початок перебігу позовної давності у справах про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина друга статті 72 СК України), тобто з моменту виникнення спору між ними.
Суди попередніх інстанцій, установивши, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_12 не виникало жодних питань з приводу користування спірною квартирою та її поділу до моменту відкриття спадщини після смерті ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , коли позивачеві стало відомо, що із заявами про прийняття спадщини після її смерті за законом звернулися спадкоємці, дійшли правильного висновку про те, що строк позовної давності у цій справі позивач не пропустив.
Аргументи заявника про те, що позивач з 2012 року не міг не знати про те, що між ним і ОСОБА_12 існував спір щодо користування спірною квартирою, що підтверджується рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2012 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2012 року у справі № 2-1270/11, є безпідставними, оскільки предметом спору у справі № 2-1270/11 було усунення перешкод у користуванні спірною квартирою, а не її поділ. Вимоги щодо визнання спірної квартири спільною сумісною власністю подружжя позивач у справі № 2-1270/11 не заявляла, рішення щодо її поділу не ухвалювалось.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135770820
Факт сплати коштів родичем на купівлю спільного майна в інтересах сім`ї не може свідчити про те, що ці кошти передано на особисті потреби лише комусь одному із подружжя
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2026 року у справі № 643/10796/23
Встановивши, що спірна квартира придбана сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, тому підлягає поділу між сторонами у рівних частках.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача на те, що спірна квартира придбана за кошти його батьків, а тому є його особистою приватною власністю, оскільки факт сплати коштів родичем одного із членів сім`ї на купівлю спільного майна в інтересах сім`ї не може свідчити про те, що ці кошти передано на особисті потреби лише комусь одному із подружжя.
Крім того, вказане не спростовує презумпції права спільної сумісної власності подружжя на вказану квартиру, оскільки матеріали справи не містять договору дарування коштів чи іншого договору, які б підтверджували право особистої приватної власності відповідача на спірне нерухоме майно.
Отже, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав вважати, що квартира, яка набута у власність на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28 березня 2003 року, є особистою приватною власністю відповідача.