Дайджест правових позицій Верховного Суду у справах про визнання договору дарування недійсним
Недоведеність нездатності особи усвідомлювати свої дії є підставою для відмови у визнанні договору дарування недійсним
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2026 року у справі № 308/15909/24
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, оцінивши в межах своїх повноважень надані сторонами докази та, за результатами їх оцінки дійшовши висновку про недоведеність заявлених позивачкою підстав недійсності договору дарування від 01 червня 2024 року, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові через неспростування ОСОБА_1 презумпції правомірності цього правочину.
Вирішуючи спір, суди встановили, що позивачка не довела належними та допустимими доказами, що є її процесуальним обов`язком згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України, що на час укладення оспорюваного договору дарування магазину вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могли керувати ними.
При цьому суди правильно звернули увагу на зміст підписаного позивачкою правочину, в якому вказано, що сторони у присутності нотаріуса підтверджують, що в них відсутні обставини, які примусили їх укласти цей договір на невигідних умовах, а також те, що вони отримали від нотаріуса усі роз`яснення стосовно укладеного договору і ніяких зауважень, доповнень до цього договору не мають; договір підписується ними добровільно, при здоровому розумі та ясній пам`яті, зміст статей законодавства, які зазначені в договорі їм відомі і зрозумілий; також сторони підтвердили, що цей договір вчиняється з відсутності впливу тяжкої обставини та обставин, що спонукають вчинити даний договір на вкрай невигідних умовах та він не є фіктивним та удаваним; у сторін відсутні будь-які заперечення щодо кожної з умов договору, вони однаково розуміють значення договору, умови та правові наслідки для кожної з сторін.
ОСОБА_1 власноручно підписала оспорюваний договір, зазначивши своє прізвище, ім`я та по-батькові, а приватний нотаріус Новицька О. В., яка його посвідчила, наполягала, що сторони бажали укладення відповідного договору (договору дарування), в іншому випадку посвідчення правочину не відбулось. Окрім договору дарування ОСОБА_1 прочитала та власноручно підписала заяву, у якій повідомила, що приміщення, яке вона дарує своїй дочці ОСОБА_2 , є її особистою приватною власністю. При цьому жодного повідомлення від позивачки про те, що вона не бачить або прохання прочитати текст договору вголос, не надходило.
Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди не надали належної оцінки доказам, зокрема тим, що підтверджують наявність у позивачки хвороб, які вплинули на здатність усвідомлювати правові наслідки своїх дій. Проте колегія суддів відхиляє ці доводи, оскільки, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій оцінили наявні у справі медичні документи в сукупності з іншими доказами, в результаті чого дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. ОСОБА_1 не була позбавлена можливості ініціювати в суді питання про призначення у справі
судово-психіатричної експертизи для оцінки її стану в момент вчинення правочину.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137375502
Наявність спору про стягнення боргу не перешкоджає розгляду позову про недійсність договорів дарування
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2026 року у справі № 161/22228/24
У справі, яка переглядається, предметом спору є вимоги про визнання недійсними договорів дарування.
Підставою для зупинення провадження у справі став факт розгляду судом цивільної справи № 134/1573/24 про стягнення боргу за договором позики.
Визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд апеляційної інстанції не врахував, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Пославшись лише на те, що між вказаними справами існує тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається у тому, що факти, встановлені у справі за позовом про стягнення боргу за договором позики, будуть мати преюдиційне значення для справи за позовом про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна, апеляційний суд не зазначив, у чому саме полягає неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 134/1573/24, чи є ці справи пов'язані спільним предметом чи підставою, та яким чином рішення в справі № 134/1573/24 може вплинути на вирішення справи, що переглядається.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наявність спору про визнання недійсними договорів дарування виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити під час розгляду цієї справи наявність обставин, якими ОСОБА_1 обґрунтовував свої позовні вимоги.
Матеріали справи № 161/22228/24 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування дозволяють в достатній мірі встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Крім того, Верховний Суд зауважує, що зміст як договірного, так і недоговірного зобов`язання складають права та обов`язки його суб`єктів. Суб`єктивне право, що належить управненій стороні у зобов`язанні, йменується правом вимоги, а суб`єктивний обов`язок зобов`язаної сторони називається боргом.
Отже, оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 134/1573/24, так і щодо того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136347779
Для оспорення договору дарування необхідні докази стану особи саме на момент його укладення
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2026 року у справі № 932/8373/21
Звертаючись до суду з позовом, позивач також посилався на медичні документи, датовані 2021 роком (акт огляду невропатолога від 08 квітня 2021 року, довідка МСЕК про встановлення ІІ групи інвалідності від 04 червня 2021 року), які були складені уже після укладення оспорюваного договору (більше ніж через півтора року). Вказані документи не містять ретроспективного висновку про стан здоров`я позивача станом на серпень 2019 року, у них відсутні беззаперечні дані про те, що енцефалопатія складного генезу, зниження когнітивних функцій тощо існували саме в 2019 році і такого ступеню тяжкості, що унеможливлювали правильне сприйняття позивачем фактичних обставин правочину.
Договір дарування було укладено у письмовій формі та посвідчено нотаріально. Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, мали необхідну дієздатність, а їхнє волевиявлення було вільним, що було офіційно встановлено та зафіксовано нотаріусом у момент вчинення правочину. Позивач особисто підписав договір, чим підтвердив, що на момент укладення договору він розумів безоплатність договору, його воля повністю відповідала змісту договору саме як безоплатного дарування. З цим позовом позивач звернувся до суду лише через два роки після укладення договору.
Оцінені судами попередніх інстанцій докази не підтверджують того, що вік позивача та стан його здоров`я могли об`єктивно вплинути на його волевиявлення під час укладення оспорюваного правочину.
Суди не встановили, що відповідач чинить позивачу перешкоди у можливості користування спірною квартирою. Несплата позивачем комунальних послуг також не є підставою для задоволення заявлених позовних вимог.
Встановивши, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, зокрема не довів, що на час укладення оспорюваного договору дарування замість цього договору він мав укласти договір довічного утримання, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання договору дарування недійсним.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133909316
Єдине житло, похилий вік та потреба у сторонній допомозі стали підставою для визнання договору дарування недійсним
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2026 року у справі № 686/24065/23
У цій справі предметом доказування є не дотримання нотаріусом процедури посвідчення правочину як такої, а відповідність зовнішнього волевиявлення ОСОБА_3 її внутрішній волі, що прямо випливає зі змісту статей 203 та 229 ЦК України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що наявність чи відсутність помилки щодо природи договору дарування визначається не лише фактом прочитання тексту договору або формальним «роз`ясненням нотаріуса», а з урахуванням комплексу істотних обставин, зокрема: віку дарувальника, стану його здоров`я та потреби у сторонній допомозі; наявності спірного майна як єдиного житла; відсутності фактичної передачі майна; продовження проживання або користування ним після укладення договору. Самі по собі такі обставини не є автоматичною підставою для недійсності правочину, однак у сукупності з доведеною вадою волі (істотною помилкою) вони підтверджують її наявність та значущість.
Встановлення помилки щодо природи правочину є питанням фактичних обставин конкретної справи та не може зводитися до формальної наявності нотаріального тексту або типових пунктів договору.
За встановлених у справі, яка є предметом касаційного перегляду, обставин, а саме: похилого віку позивачки, необхідності стороннього догляду з огляду на такий вік, з урахуванням того, що відчужувана квартира є єдиним місцем її проживання, у якому вона продовжувала мешкати після укладення договору, беручи до уваги незначний проміжок часу між укладенням договору (травень 2023 року) та зверненням до суду з цим позовом (вересень 2023 року), колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову та, як наслідок, для визнання договору дарування недійсним як такого, що не відповідав внутрішній волі ОСОБА_3 .
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженій постанові апеляційного суду, питання вмотивованості висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанцій, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.