Дайджест правових позицій Верховного Суду у справах про розірвання договору та повернення грошових коштів
Огляд підготовлено Вищою школою адвокатури Національної асоціації адвокатів України
Огляди
19.11.2026

Дайджест правових позицій Верховного Суду у справах про розірвання договору та повернення грошових коштів

 

Розірвання договорів на придбання та встановлення сонячної електростанції у зв’язку з невиконанням відповідачем монтажних робіт та повернення сплачених коштів

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2026 року у справі № 363/5877/24

У розглядуваній справі між сторонами виникли правовідносини з приводу придбання та встановлення сонячної електростанції.

На виконання умов укладених сторонами 23 липня 2024 року договорів ОСОБА_1 сплатив відповідачу 19 450 доларів США, відповідач доставив на об`єкт позивача обладнання, однак до встановлення сонячної електростанції не приступив, умови договору щодо виконання робіт, пов`язаних з монтажем генеруючих установок, призначених для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання, відповідачем не виконані.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать, що волевиявлення позивача у спірних правовідносинах було спрямоване на отримання ним від відповідача комплексу (сукупності) дій, кінцевим результатом яких мало бути встановлення сонячної електростанції для забезпечення житлового будинку альтернативним джерелом енергопостачання. Позивач, який до того ж є особою з інвалідністю 2 групи, не був зацікавлений в окремому придбанні у відповідача обладнання та подальшому його самостійному (чи за допомогою третіх осіб) монтажу. Підстави вважати, що відповідач не усвідомлював цих намірів позивача або добросовісно помилявся щодо них, відсутні.

Відповідач у відносинах із позивачем позиціонував свою діяльність, як реалізацію «під ключ» проєкту зі встановлення системи альтернативного енергопостачання будинку, а види діяльності ФОП ОСОБА_2 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, передбачають як торгівлю товарами господарського призначення, так і встановлення/монтаж устаткування та електромонтажні роботи.

Врахувавши, що відповідач не приступив до виконання робіт зі встановлення сонячної електростанції, незважаючи на оплату позивачем відповідного обладнання, суди попередніх інстанцій дійшли загалом правильного висновку про задоволення позовних вимог, яке передбачає розірвання укладених сторонами договорів та повернення відповідачем коштів отриманих від ОСОБА_1 .

Недоліків при розрахунку судами суми неустойки, колегією суддів не встановлено. До позовної заяви було долучено відповідний розрахунок пені, правильність якого відповідачем не спростована.

Доводи касаційної скарги про те, що внаслідок виконання рішення суду позивачу будуть повернуті сплачені ним кошти, а також в нього залишиться обладнання поставлене відповідачем, підлягають відхиленню. Оскаржені судові рішення не встановлюють таких правових наслідків для позивача. Вочевидь повернення ОСОБА_1 коштів обумовлює повернення ним відповідного обладнання відповідачу. В ході розгляду справи позивач не висловлював намірів залишити в себе обладнання чи заперечень проти повернення його відповідачу.

Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/139672331

 

Розірвання договору асоційованого членства у зв’язку з невиконанням обов’язку щодо передачі квартири та повернення пайового внеску в гривневому еквіваленті суми, визначеної в доларах США

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2026 року у справі № 521/9518/24

У справі, що переглядається при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що СТ «Будова-Фінанс» не виконав свого обов`язку у встановлений строк - 4 квартал 2023 року - передати пайовикові після здачі будинку в експлуатацію трикімнатну квартиру загальною площею 78,8 кв. м під будівельним номером АДРЕСА_1 . Тому позивачка просила розірвати договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 2/29-БФ від 08 грудня 2020 року та стягнути відповідача на її користь кошти у розмірі сплаченої частки пайового внеску в еквіваленті 18 019,52 дол. США, що дорівнює 734 115,24 грн.

Суди встановили, що сторони одмовились про внесення частки пайовиком здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок товариства та/або внесення готівкових коштів в касу товариства в національній валюті України згідно додатку № 2 до цього договору (пункт 2.2.). Сторони визначили наступний порядок та строки внесення частки: внесення грошової суми в еквіваленті 11 631,00 дол. США (329855,00 грн) не пізніше 08 грудня 2020 року і далі кожного місяця 08 числа рівним частками в еквіваленті 400,00 дол. США (11344,00 грн) по 08 травня 2024 року та кінцеву частку в еквіваленті 35 294 дол. США (1000938,00 грн) не пізніше 01 червня 2024 року (додаток № 2 до договору).

Суди встановили, що ОСОБА_1 , на виконання своїх зобов`язань, сплатила на користь СТ «Будова-Фінанс» у грудні 2020 року, відповідно до графіку оплати за грудень місяць 2020 року - 329 855,00 грн, а також здійснений авансовий платіж за наступні січень та лютий 2021 року в розмірі 22 416,00 грн, що в еквіваленті дорівнює 12 535,54 дол. США. Також, з березня 2021 року по серпень 2021 року позивачем сплатила на користь відповідача 200 234,00 грн, в тому числі авансові внески за період з 08.09.2021 року по 08.04.2022 року, що в еквіваленті дорівнює 5 483,98 дол. США. Тобто, розмір фактично сплаченого авансу та пайових внесків у рахунок договору, встановлено судом у розмірі 18 019,52 дол. США, грошові кошти сплачувались позивачем у гривні, однак розмір платежів у п. 2.1 договору № 3/158-БФ від 02 вересня 2021 року та додатку № 2 до договору, розраховувався в еквіваленті за офіційним курсом долара США на день проведення платежу.

Суди врахували, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Встановивши, що у спірних правовідносинах сторони погодили, що сума коштів, яка підлягає сплаті пайовиком, визначається у гривні на дату проведення платежу за курсом долара США (пункти 2.1, 2.2 договору, додаток № 2 до договору), суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок, що належним виконанням зобов`язання з повернення відповідачем позивачці грошових коштів є сплата коштів у національній валюті у розмірі, еквівалентному 18 019,52 доларів США (які були фактично сплачені позивачкою на користь відповідача на підставі розірваного договору), у межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про часткове задоволення позовних вимог та стягнення зі СТ «Будова-Фінанс» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі, еквівалентному 18 019,52 доларів США, що дорівнює за курсом НБ України у національній валюті 734 115,24 грн у межах заявлених позовних вимог.

Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134123709

 

Відступлення та повернення права вимоги за договором позики: необхідність встановлення факту погашення заборгованості та належної оцінки угоди про розірвання договору відступлення права вимоги

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2026 року у справі № 295/13265/24

В цій справі судами попередніх інстанцій не встановлено обставин щодо погашення боржником ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 27 грудня 2018 року як перед первісним кредитором -  ОСОБА_1 , так і новим кредитором ОСОБА_4 в період чинності договору відступлення права вимоги. Тому висновки судів про те, що після розірвання з 09 лютого 2024 року договору про відступлення права вимоги № 1 від 23 квітня 2020 року у позивача не виникло право вимоги до боржника є передчасним.

Крім того, висновки судів попередніх інстанцій про те, що договір про відступлення права вимоги № 1 від 23 квітня 2020 року припинив свою дію у зв`язку з виконанням сторонами цього договору своїх зобов`язань суперечать висновкам, викладеним у рішенні Богунського районного суду міста Житомира від 16 січня 2023 року у справі № 295/6429/20, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики саме з тих підстав, що ОСОБА_4 не довела відступлення їй права вимоги за договором позики від 27 грудня 2018 року на суму 150 000 грн.

У справі, яка переглядається, вапеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 посилався на те, що умовами угоди від 09 лютого 2024 року передбачено розірвання додаткової угоди від 27 грудня 2022 року до договору про відступлення права вимоги № 1 від 23 квітня 2020 року в частині відступлення права грошової вимоги за договором позики від 27 грудня 2018 року на суму 150 000 грн. Тобто, починаючи з 09 лютого 2024 року до нього повернулось право кредитора, згідно договору позики від 27 грудня 2018 року.

Однак, апеляційний суд не дав правової оцінки і не зробив висновків з приводу вищенаведених доводів позивача, не перевірив правильність встановлення місцевим судом обставин справи, що мають значення для вирішення спору, не з`ясував питання про обґрунтованість нарахування позивачем заявленого розміру заборгованості за договором позики.

Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Верховний Суд врахував, що суд апеляційної інстанції не усунув усіх порушень, допущених місцевим судом під час розгляду справи, а тому з метою процесуальної економії та з урахуванням визначених процесуальним законом повноважень апеляційного суду дійшов висновку, що справа підлягає направленню на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дослідити і належним чином оцінити надані сторонами докази, дати правову оцінку доводам та запереченням сторін і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/138464482

 

Неналежний спосіб захисту продавця нерухомого майна: стягнення несплаченого траншу за договором купівлі-продажу замість розірвання договору

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2026 року у справі № 362/1326/22

Cуд апеляційної інстанції, встановивши, що у спірних правовідносинах порушення права позивача (продавця нерухомого майна) полягає у тому, що відповідач не сплатила, а позивач не отримав грошових коштів  (26 000,00 доларів США - черговий транш сплати за придбане майно), дійшов правильного висновку, що належним способом захисту може бути, зокрема, стягнення неотриманих коштів за договором купівлі-продажу, а не розірвання договору.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що, заявивши вимогу про розірвання договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову саме з цих підстав.

Доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, тому колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137262908