Дайджест правових позицій Верховного Суду у справах про поділ спільного майна подружжя
Про визнання житлового будинку та земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя та скасування постанови апеляційного суду із залишенням у силі рішення суду першої інстанції
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 545/2716/24
Установивши, що спірний будинок, а також земельна ділянка (право власності ня яку було зареєстровано за ОСОБА_2 у червні 2017 року) набута подружжям за час їхнього перебування у зареєстрованому шлюбі, а також врахувавши відсутність доказів на спростування презумпції спільності права власності подружжя, єдність юридичної долі житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розміщений, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що спірне нерухоме майно слід вважати спільною сумісною власністю подружжя.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, надавши обґрунтовану правову оцінку заявленим сторонами спору вимогам та поданим доказам, дійшов достатньо обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення первісних вимог та відмови у задоволенні зустрічних.
З огляду на те, що законне та обґрунтоване судове рішення суду першої інстанції було помилково скасоване судом апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, скасування постанови Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року та залишення в силі рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04 липня 2025 року.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134423684
Скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин поділу спільного майна подружжя та можливого відступу від рівності часток
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2026 року у справі № 756/9482/20
У справі виник спір щодо поділу спільного майна подружжя. ОСОБА_1 просив встановити режим спільної часткової власності, тоді як ОСОБА_2 наполягала на пооб’єктному поділі з урахуванням того, що малолітня донька сторін перебуває на її утриманні, а відповідач з вересня 2019 року участі в утриманні дитини не бере.
Суд першої інстанції частково задовольнив позови, визнавши за кожною стороною по 1/2 частки у спірному майні та відмовивши у відступленні від рівності часток за статтею 70 СК України.
ОСОБА_2 оскаржила рішення в частині поділу окремих об’єктів нерухомості, гаража та автомобілів, зазначивши, що суд не врахував самостійне утримання дитини та її вимогу про відступ від рівності часток, а також посилалася на наявність спору щодо аліментів.
Апеляційний суд частково задовольнив скаргу, здійснив пооб’єктний поділ чотирьох об’єктів і визначив компенсацію, відмовивши у збільшенні частки ОСОБА_2. При цьому зазначив, що реконструкція квартири в нежитлове приміщення не впливає на розмір часток, а витрати можуть бути підставою для окремих вимог про компенсацію.
У касаційній скарзі вказано, що рішення першої інстанції не оскаржувалося в частині поділу двох квартир; апеляційний суд не врахував фактичне утримання дитини матір’ю та наявність рішення про стягнення аліментів; неправильно визначив розмір компенсації і не врахував витрати на реконструкцію; порушив принцип диспозитивності; не перевірив підстави для застосування частини другої статті 70 СК України щодо ухилення від утримання дитини; не з’ясував обставини звернення з позовом про аліменти; не забезпечив остаточного вирішення конфлікту, оскільки рішення залишає сторонам необхідність додаткових домовленостей щодо компенсації.
За таких обставин висновок апеляційного суду про часткове задоволення апеляційної скарги є передчасним. Постанову апеляційного суду слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134123767
Про поділ спільного майна подружжя та стягнення компенсації за автомобіль, відчужений без згоди співвласника
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 752/18490/16
Як зазначала позивач, після припинення між сторонами шлюбних стосунків автомобіль, право власності на який зареєстровано за позивачем, залишився у користуванні відповідача. У 2016 році позивач зверталася до поліції із заявою про зникнення належного їй на праві власності автомобіля на підставі чого було відкрито кримінальне провадження.
Причиною звернення до поліції із такою заявою стало повідомлення відповідачем позивача про передачу спірного автомобіля громадянину ОСОБА_8 з метою погашення боргових зобов`язань перед ним.
Вказана обставина підтверджується розпискою від 15 березня 2013 року, складеною ОСОБА_2 , згідно з якою він мав намір передати цей автомобіль громадянину ОСОБА_8 у разі неповернення боргу у встановлений розпискою строк. Позивач вказувала, що згоду на такі дії ОСОБА_2 не надавала, про заставу автомобіля їй нічого відомо не було, а розписку ОСОБА_2 вперше побачила у матеріалах іншої судової справи.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що спірний автомобіль сторони набули в період шлюбу, а тому він є об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя й підлягає поділу в порядку статей 70, 71 СК України. Оскільки ОСОБА_2 розпорядився автомобілем на власний розсуд без письмової згоди ОСОБА_1 , передавши спірний автомобіль за договором застави, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , і доказів того, що автомобіль перебуває у позивача, відповідач також не надав, ОСОБА_1 має право на грошову компенсацію 1/2 вартості спірного транспортного засобу.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на нормах законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134123735
Про відмову у застосуванні позовної давності у спорі щодо поділу спільного майна осіб, які проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу, та залишення судових рішень без змін
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 592/12323/20
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що є встановленими фактичні обставини про те, що позивач пропустив строк давності, адже спільна квартира, яка перебувала у його користуванні до моменту продажу, була відчужена 18 квітня 2014 року. З цієї дати до моменту звернення позивача до суду (03 листопада 2020 року) минуло більше трьох років. У цивільних відносинах прийнято вважати, що власник майна як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим, має знати та дбати про свою власність і зобов`язаний нести витрати на її утримання. Незнання про порушення свого права через байдужість до нього не може бути підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Установивши, що з моменту припинення між сторонами відносин, що притаманні подружжю, а саме проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, право позивача на частку спірної квартири відповідачкою не оспорювалося, а про порушення свого права останній дізнався у жовтні 2019 року, коли відповідачка звернулася до нього з позовом про поділ іншого спільного майна, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності.
Будь-яких доказів, які б підтверджували, що позивач про порушення свого права міг довідатись раніше, суду не надано, а ОСОБА_1 у цій справі не доведено, що спір між сторонами щодо поділу спільного майна виник ще до припинення фактичних шлюбних відносин.
Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.