Відсутність заборгованості зі сплати аліментів та недоведеність ухилення від утримання дітей як підстава для відмови у відступі від принципу рівності часток подружжя при поділі спільного майна
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2026 року у справі № 215/5316/20
У справі, що переглядається, апеляційний суд виходив з того, що, сам факт наявності у ОСОБА_1 заборгованості по аліментам не свідчить про існування підстав для збільшення частки ОСОБА_2 у спільній сумісній власності подружжя при поділі майна, оскільки факт ухилення відповідача за зустрічним позовом від участі в утримання дітей в повній мірі не доведено.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що за період з 27 квітня 2018 року по 21 січня 2020 року ОСОБА_1 перерахував кошти на банківський рахунок ОСОБА_4 на загальну суму 54 954,52 грн та заборгованість зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 59253636 станом на 01 лютого 2021 року становила 1 917 грн, яку було погашено 12 лютого 2021 року.
Квитанцією від 08 лютого 2021 року № 30778114 на суму 10 000 грн також підтверджується сплата ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 64053094.
Крім того, апеляційний суд врахував, що матеріали справи не містять як доказів звернення ОСОБА_2 до ОСОБА_5 з вимогами про надання додаткової матеріальної допомоги на лікування дитини, так і доказів відмови останнього від надання такої допомоги.
Враховуючи вищенаведені обставини, які свідчать про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів на час розгляду справи, а також те, що на час звернення до суду з позовами син сторін у справі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг повнолітнього віку та ОСОБА_2 не довела, що ОСОБА_5 перебуває на її повному утриманні, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для відступу від засад рівності часток у майні подружжя.
Таким чином апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосування, та, надавши обґрунтовану правову оцінку поданим у справі доказам у їх сукупності, дійшов достатнім чином мотивованого висновку про поділ спільного сумісного майна подружжя з урахуванням рівності часток кожного з них.
Встановивши перелік спірного майна, яке було набуто сторонами у період зареєстрованого шлюбу, апеляційний суд, на підставі зібраних у справі доказів визначив загальну вартість спільного сумісного майна подружжя, розмір ідеальної частки кожного з них у ньому та врахувавши можливість поділу такого майна, фактичне користування ним, достатньо обґрунтовано визначив порядок поділу спільного сумісного майна подружжя між сторонами.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135589537
Відчуження спільного майна під час розгляду справи не позбавляє права на поділ: обов’язок суду визначити ефективний спосіб захисту та врахувати можливість компенсації або виділу майна
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 489/2488/22
Розглядаючи спір про поділ спільної сумісної власності, суд має право визначити інший спосіб поділу майна, ніж той, який пропонує позивач, з урахуванням інтересів сторін та обставин справи, однак не може відмовити у судовому захисті виключно з підстав складності або подальшої можливості виконання судового рішення.
Отже, дійшовши висновку про неефективність обраного способу захисту, апеляційний суд не врахував, що відчуження спільного майна одним із подружжя під час розгляду справи не усуває предмета спору, не позбавляє іншого з подружжя права на судовий захист, а до складу майна, що підлягає поділу, включається також майно, яке вибуло з володіння подружжя та перебуває у третіх осіб. Негативні наслідки недобросовісної поведінки однієї зі сторін спору не можуть бути покладені на іншу сторону.
Водночас у межах розгляду цієї справи ОСОБА_2 наполягала на поділі спільного майна шляхом виділу їй у власність житлового приміщення - квартири, з огляду на її проживання у спірній квартирі разом зі спільною з позивачем дитиною, тоді як ОСОБА_1 просила виділити нежитлове приміщення торговельного павільйону, враховуючи наявність у нього іншого житлового приміщення, що належить йому на праві особистої власності та є придатним для самостійного проживання.
Однак апеляційний суд, визнавши наявність спору про спільне майно подружжя та встановивши факт відчуження нежитлового приміщення під час судового розгляду, не з`ясував у повному обсязі можливість і правові підстави вирішення спору шляхом присудження грошової компенсації вартості частки у спільному майні або шляхом виділу ОСОБА_2 у власність житлового приміщення (квартири) у рахунок такої компенсації з урахуванням недобросовісної поведінки однієї зі сторін спору, а також правові наслідки відчуження такого майна без згоди іншого з подружжя та межі застосування принципу ефективності способу захисту у справах цієї категорії.
Таке неповне з`ясування обставин справи у їх сукупності та неправильне застосування норм матеріального права унеможливлюють ухвалення Верховним Судом нового рішення по суті спору в цій частині.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134499404
Пропуск позовної давності у спорі про поділ земельної ділянки як спільного майна подружжя за відсутності доказів пізнішого порушення права є підставою для відмови у позові
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2026 року у справі № 676/7536/23
Суд апеляційної інстанції, вказуючи про те, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами той факт, що вона дізналась про порушення свого права на земельну ділянку, як спільне майно подружжя, лише у лютому 2023 року, а не у серпні 2010 року, коли вона звернулась до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, а в подальшому у справі зменшила позовні вимоги та виключила вимоги щодо поділу спірної земельної ділянки. Крім того, позивачкою не надано доказів безперешкодного користування земельною ділянкою відповідно до її цільового призначення до лютого 2023 року та вчинення відповідачем дій, пов`язаних із обмеженням доступу позивачки до земельної ділянки.
Натомість, сторона відповідача в суді першої інстанції наполягала на застосуванні позовної давності, оскільки позивачка звернулась до суду за захистом порушеного права з пропуском строку позовної давності без поважних причин.
Таким чином, суд апеляційної інстанції врахував, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом до ОСОБА_2 у листопаді 2023 року, фактично допустила пропуск позовної давності, про застосування якої заявлено ОСОБА_2 , дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимоги з зазначених підстав.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135000598
Неврахування утримання дитини, меж апеляційного перегляду та витрат на реконструкцію як підстава для скасування рішення про поділ спільного майна подружжя
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2026 року у справі № 756/9482/20
У справі між сторонами виник спір щодо поділу спільного майна подружжя: ОСОБА_1 наполягав на встановленні режиму спільної часткової власності, тоді як ОСОБА_2 — на пооб’єктному поділі з урахуванням того, що на її утриманні перебуває малолітня дитина, яку відповідач не утримує з 2019 року.
Суд першої інстанції задовольнив позови частково, визначивши рівність часток (по 1/2) та відмовивши у відступі від цього принципу.
ОСОБА_2 оскаржила рішення, вказуючи, що суд не врахував її самостійне утримання дитини, відсутність участі відповідача та необхідність відступу від рівності часток.
Апеляційний суд частково задовольнив скаргу: здійснив пооб’єктний поділ окремих об’єктів і визначив компенсацію, однак відмовив у збільшенні частки ОСОБА_2 та зазначив, що реконструкція майна не впливає на розмір часток.
У касаційній скарзі зазначено, що:
● частина рішення не оскаржувалась;
● відповідач не бере участі в утриманні дитини;
● неправильно визначено розмір компенсації та не враховано витрати на реконструкцію.
Апеляційний суд:
● не врахував межі апеляційного перегляду;
● порушив принцип диспозитивності;
● не перевірив підстави для відступу від рівності часток (ухилення від утримання дитини);
● не врахував можливість компенсації та витрат на реконструкцію;
● не забезпечив остаточного вирішення спору.
У результаті висновки апеляційного суду є передчасними, постанову слід скасувати, справу направити на новий розгляд.