Арешт майна, накладений на виконання вироку суду, зберігається після переходу майна у спадщину
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 461/8026/24
У справах, де арешт майна накладено для забезпечення конфіскації чи стягнення на користь держави, належним учасником справи є відповідний територіальний орган ДПС. У цій справі стягувачами були ДПІ м. Львова, правонаступником яких є ГУ ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ ВП 43968090), тоді як ГУ ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143039) перебуває у стані припинення. Отже, належним відповідачем є ГУ ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ ВП 43968090).
Судами встановлено, що ОСОБА_2 був засуджений вироком Галицького районного суду м. Львова від 07.02.2013 у справі № 1304/10809/12, яким також задоволено цивільний позов на суму 15 539 841,18 грн. На виконання вироку видано виконавчі листи, виконання яких здійснювалося у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_5, в межах якого накладено арешт на все майно боржника, зокрема квартиру АДРЕСА_1.
Після смерті ОСОБА_2 спадщину, у тому числі зазначену квартиру, прийняла ОСОБА_1, яка як спадкоємець набула усіх прав та обов'язків спадкодавця, у тому числі пов'язаних із виконавчим провадженням та накладеним арештом.
Згідно із Законом України «Про виконавче провадження» скарги сторін виконавчого провадження на дії державного виконавця розглядаються в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, тоді як інші особи можуть звернутися з позовом про визнання права власності та зняття арешту.
У цій справі позивачка є спадкоємцем боржника, а не сторонньою особою, тому відсутні підстави для задоволення її позову про зняття арешту. Апеляційний суд помилково задовольнив позов, тому його постанову слід скасувати. Водночас суд першої інстанції правильно відмовив у позові, однак з інших мотивів, у зв'язку з чим мотивувальну частину його рішення підлягає зміні.
Разом із тим спір про зняття арешту виник не через порушення порядку його накладення, а у зв'язку з порушенням прав спадкоємця як власника майна. Оскільки позов подано спадкоємцем, який не є учасником кримінального чи виконавчого провадження та позбавлений можливості оформити спадщину, цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133909198
У спорах про зняття арешту мають брати участь усі співвласники майна та їх правонаступники
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2026 року у справі № 645/4922/24
Встановивши, що предметом спору у справі, яка переглядається у касаційному порядку, є звільнення з-під арешту майна, належного позивачці, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, щодо якого станом на час розгляду справи наявні два записи про державну реєстрацію обтяжень: № 51127364, у якому як особу, майно/права якої обтяжуються, зазначено ОСОБА_4 , а також № 51127446, у якому як особу, в інтересах якої встановлено обтяження, зазначено ОСОБА_3 , а як особу, майно/права якої обтяжуються, - ОСОБА_5 , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову про звільнення майна з-під арешту у зв`язку з неналежним суб`єктним складом відповідачів у справі, оскільки до участі у справі були залучені не всі співвідповідачі, але вирішення питання про права та обов`язки щодо одного з них безпосередньо впливає на права і обов`язки інших.
При цьому колегія суддів, з огляду на характер спірних правовідносин щодо звільнення майна з-під арешту, а також ураховуючи смерть ОСОБА_3 як співвласника спірного майна, звертає увагу на необхідність залучення до участі у справі його правонаступників, коло яких, за відсутності у матеріалах справи відповідних доказів, у межах розгляду справи, що є предметом касаційного перегляду, встановити неможливо.
Принагідно колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 1261 ЦК України право на спадкування за законом у першу чергу мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за його життя та народжені після смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову у зв`язку із неналежним суб`єктним складом відповідачів у справі.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134266426
Арешт майна підлягає зняттю, якщо неможливо встановити виконавче провадження та стягувача
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2026 року у справі № 711/6615/24
Верховний Суд звертає увагу на те, що отримавши заяву про скасування арешту, відділ державної виконавчої служби вживав заходів зі встановлення конкретних підстав завершення/існування виконавчого провадження (проваджень), однак зазначив, що встановити, в якому саме виконавчому провадженні було накладено арешт на майно, хто саме є стягувачем, немає можливості.
Отже, за відсутності вищевказаних даних, а також інформації щодо особи стягувача, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про звернення ОСОБА_1 з позовом до неналежного відповідача, оскільки із інформації наявної у державного виконавця, арешт було накладено 10 лютого 2011 року Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції ДВ-11, що правильно встановлено судом першої інстанції.
Разом з тим суд першої інстанції врахував, що останнє виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_2 , який є спадкодавцем позивача, було закінчено 24 червня 2015 року, тобто понад дев`ять років тому.
Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що всупереч статей 12, 81 ЦПК України відділом державної виконавчої служби не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження законних правових підстав для збереження обтяження спірного майна.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не надано доказів правомірності та правових підстав для застосування відповідного обтяження та не доведено наявності будь-яких виконавчих проваджень, для забезпечення виконання яких можливо використати таке обтяження спірного нерухомого майна.
Водночас наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно особи, щодо якої неможливо встановити ні стягувача, ні безпосередньо виконавче провадження, в якому накладено обтяження, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини в справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов правильного висновку про те, що наявність обтяження, а саме арешту частки спірного майна свідчить про порушення прав позивача, оскільки ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати правовстановлюючі документи на відповідну частку спірної квартири.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для захисту прав позивача шляхом зняття арешту з 1/2 частки спірної квартири. За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного суду скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135733690
Належним відповідачем у справі про зняття арешту, накладеного в інтересах держави, є територіальний орган ДПС
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2026 року у справі № 676/4014/25
ГУ ДПС у Хмельницькій області, оскаржуючи судові рішення в касаційному порядку, фактично не оспорює наявність підстав для зняття арешту з майна, водночас посилається на те, що не може бути відповідачем у цій справі.
Колегія суддів з такими доводами касаційної скарги не погоджується, оскільки у разі, коли арешт майна проводиться з метою забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, відповідати за заявленими вимогами про скасування обтяження у вигляді арешту майна має саме відповідний територіальний орган Державної податкової служби України, що має фіскальні функції.
Доводи касаційної скарги про те, що ГУ ДПС у Хмельницькій області не наділене повноваженням щодо скасування обтяження у вигляді арешту майна та його дії не призвели до порушення права позивачки підлягають відхиленню, оскільки підставою для припинення обтяження в цьому випадку є відповідне судове рішення.
Посилання у касаційній скарзі на те, що дії ГУ ДПС у Хмельницькій області не призвели до порушення прав позивачки, тому контролюючий орган не має бути відповідачем у справі, також не заслуговують на увагу, оскільки у випадках, коли арешт майна проводиться для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, підлягає вирішенню питання щодо відповідної участі у справі відповідного територіального органу Державної податкової служби України.
Отже, належним відповідачем за позовом про зняття арешту з майна, де арешт було накладено для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, є відповідний територіальний орган Державної податкової служби України. З огляду на те, що позивачка пред`явила позов до належного відповідача (ГУ ДПС у Хмельницькій області), суди обґрунтовано задовольнили позов.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виснував про те, що безпідставно накладений арешт на спадкове майно, набуте позивачкою з моменту прийняття спадщини, порушує її права як власника.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову.