У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2025 року у справі № 279/809/24
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що він не довів, що зазначений ним у скарзі рахунок ( НОМЕР_1 ) має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, які знаходилися на ньому, заборонено законом, про що він повідомив виконавця.
Натомість апеляційний суд, задовольняючи скаргу ОСОБА_1 частково, виходив з того, що приватний виконавець не вживала заходів для з`ясування статусу та цільового призначення коштів на банківському рахунку боржника та вчинила дії щодо накладення арешту й списання коштів з його рахунку, на який надходила пенсія.
Колегія суддів Верховного Суду вважає такий висновок суду апеляційної інстанції помилковим, оскільки саме банк, який виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути таку постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними.
Зважаючи на встановлені у цій справі обставини, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що дії приватного виконавця щодо списання коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 є незаконними, оскільки суперечать приписам пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», а тому помилково скасував ухвалу суду першої інстанції.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124903977
Суди при розгляді скарги не встановили конкретних обставин та підстав завершення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, від яких залежить як задоволення заяви боржника про зняття арешту, так і визначення посадової особи, яка уповноваження зняти такий арешт
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11
З наведеного вбачається, що суди попередніх інстанцій при розгляді скарги ОСОБА_1 не встановили конкретних обставин та підстав завершення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/1522/11652/11, від яких залежить як задоволення заяви боржника про зняття арешту, так і визначення посадової особи, яка уповноваження зняти такий арешт.
Разом із тим нормою пункту 16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції від 01 листопада 2022 року) визначено, що у разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення, знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.
Натомість, розглядаючи скаргу ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій не дослідили матеріали відновленого виконавчого провадження та не встановили обставин і підстав його завершення, від чого залежить обґрунтованість або необґрунтованість скарги ОСОБА_1 .
Оскільки за змістом частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не має повноважень встановлювати обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року слід скасувати, а справу - передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід врахувати наведені в цій постанові висновки, встановити конкретні обставини та підставу завершення виконавчого провадження у межах якого накладався арешт на майно ОСОБА_1 та за результатами цього прийняти мотивоване рішення про задоволення або відмову в задоволенні скарги.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/127605064
Визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця щодо нескасування арешту заробітної плати та зобов’язання зняти арешт з рахунку боржника
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2025 року у справі № 444/2503/17
Верховний Суд не погоджується з висновком суду першої та суду апеляційної інстанцій про відсутність підстав для визнання неправомірною бездіяльність приватного виконавця щодо не скасування арешту заробітної плати та зобов`язання зняти арешт з рахунку НОМЕР_1 , відкритому у Акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 , про те, що банк не визначив статус коштів та рахунку на якому вони знаходяться, як рахунок із спеціальним режимом використання і не повідомляв виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та не повернув його постанову без виконання, що було б підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів відповідно до частини четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.
Наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.
У зв`язку з наведеним, Верховний Суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 щодо визнання бездіяльність приватного виконавця неправомірними щодо не скасування арешту заробітної плати, яка знаходиться та надходить на банківський рахунок, який відкритий у Акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» та зобов`язання приватного виконавця скасувати арешт є обґрунтованими. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 у цій частині є обґрунтованими.
Разом з тим, відсутні підстави для задоволення вимог скарги ОСОБА_1 у частині визнання неправомірними дії приватного виконавця щодо стягнення з рахунку боржника грошових коштів у вигляді заробітної плати у розмірі 388 993,06 грн та зобов`язання їх повернути боржникові, так як вирішення питання про повернення безпідставно набутих коштів здійснюється у позовному провадженні, з належним визначеним складом сторін позовного провадження і з доведенням вимог саме до належного відповідача.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/125125022
Саме банк повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2025 року у справі № 755/9274/23
У цій справі ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на постанову державного виконавця, якою державний виконавець наклав арешт на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після прийняття постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які не заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .
Суди попередніх інстанцій встановили, що оскаржувана постанова державного виконавця містить застереження стосовно накладення арешту на кошти боржника, зокрема, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які не заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .
Розроблена законодавцем правова концепція запобіганню порушення прав боржника стосовно володіння, користування та розпоряджання грошовими коштами, на які розповсюджується встановлене законодавством обмеження щодо накладення арешту в межах виконавчого провадження, визначає, що на момент вжиття такого заходу з метою ефективного виконання судового рішення державний виконавець не володіє інформацією про стан рахунку боржника, на який накладається арешт.
Колегія суддів зауважує, що саме банк повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Водночас у разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними.
Отже, прийняття оскарженої ОСОБА_1 постанови державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти за умови наявності іншої постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника є різними за своєю суттю документами виконавчого провадження, які спрямовані на досягнення різних цілей та мають різні процедурні наслідки, водночас, закон не містить заборон чи обмежень щодо їх прийняття, не ставить їх винесення в залежність один від іншого.