Дайджест правових позицій Верховного Суду щодо зняття арешту з майна та коштів у виконавчому провадженні
Щодо належного відповідача у справах про зняття арешту з майна, накладеного для забезпечення конфіскації або стягнення на користь держави
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 липня 2026 року у справі № 676/5247/24
Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний податковий орган, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Отже, у випадках, коли арешт майна проводиться для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, підлягає вирішенню питання щодо відповідної участі у справі відповідного територіального органу Державної податкової служби України.
ГУ ДПС у Хмельницькій області, оскаржуючи судові рішення в касаційному порядку, не оспорює наявність підстав для зняття арешту з майна, водночас посилається на те, що не може бути відповідачем у цій справі.
Колегія суддів з такими доводами касаційної скарги не погоджується, оскільки у разі, коли арешт майна проводиться з метою забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, відповідати за заявленими вимогами про скасування обтяження у вигляді арешту майна має саме відповідний територіальний орган Державної податкової служби України, що має фіскальні функції.
Отже, належним відповідачем за позовом про зняття арешту з майна, де арешт було накладено для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, є відповідний територіальний орган Державної податкової служби України. З огляду на те, що позивачка пред`явила позов до належного відповідача (ГУ ДПС у Хмельницькій області), суди обґрунтовано задовольнили позов.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/138261984
Щодо відмови у знятті арешту з рахунку, на який зараховуються заробітна плата та інші кошти, за відсутності підтвердження його спеціального режиму використання
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2026 року у справі № 335/3839/22
При зверненні до суду зі скаргою ОСОБА_1 посилався на те, що приватний виконавець, відмовивши у заяві про зняття арешту з рахунку, на якому знаходяться зарплатні кошти, з мотивів того, що заява не містить даних та документів, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для зняття арешту, порушив права боржника, оскільки всупереч наявним в його розпорядженні документам, які беззаперечно свідчать про статус грошових коштів на рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», як заробітної плати, арешт з зазначених коштів не зняв.
Надаючи правову оцінку доданій ОСОБА_1 довідці АТ КБ «ПриватБанк» від 28 серпня 2024 року № 289P0HT0SN30JMGJ, суди правильно врахували, що на картку НОМЕР_1, на рахунок якої накладено арешт в межах стягнення за виконавчим листом, він отримує заробітні виплати та будь-які інші виплати (перекази). Доказів того, що зазначений рахунок належить до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на якому заборонено, матеріали справи не містять, як і доказів про розмір коштів на рахунку, які є заробітною платою.
Так, банк, прийнявши постанову про арешт коштів боржника до виконання, також не надсилав повідомлення приватному виконавцю про цільове призначення коштів на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту.
З огляду на викладене узагальнені доводи касаційної скарги щодо незгоди з висновками судів в частині відмови у вимозі про визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця підлягають відхиленню.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137215657
Щодо зняття арешту з майна боржника після погашення заборгованості зі сплати аліментів та за наявності іншого способу виконання рішення
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2026 року у справі № 489/930/21
За наявності заборгованості по аліментах, а також при неможливості забезпечити виконання судового рішення у інший спосіб, підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні.
Однак у розглядуваній справі встановлено, що заборгованість зі сплати аліментів відсутня, а боржник отримує постійний дохід у вигляді заробітної плати.
Крім того, після погашення ОСОБА_1 заборгованості, державний виконавець виключив відомості про нього з Єдиного реєстру боржників, скасував арешт коштів боржника і припинив розшук транспортних засобів, але залишив під арештом його майно.
За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що подальше збереження арешту, накладеного державним виконавцем на майно боржника, є порушення прав останнього, оскільки у цьому випадку наявні передумови для скасування арешту, передбачені пунктом 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», а саме погашення боржником заборгованості зі сплати періодичних платежів та існування іншого способу забезпечення виконання рішення ніж звернення стягнення на майно (відрахування з його заробітку за постійним місцем роботи).
Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про задоволення скарги, не врахував, що сама лише можливість виникнення заборгованості у майбутньому не може бути підставою для арешту майна боржника до досягнення дітьми повноліття, тобто до 2035 року.
З огляду на те, що законна та обґрунтована ухвала суду першої інстанції була помилково скасована апеляційним судом, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного суду із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/138182410
Щодо неможливості пред'явлення боржником позову про зняття арешту з майна та необхідності оскарження бездіяльності державного виконавця
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2026 року у справі № 606/1141/25
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 зазначав, що попри повне погашення ним заборгованості у розмірі 100 000 грн перед стягувачем ОСОБА_2 та закінчення 25 жовтня 2024 року виконавчого провадження № НОМЕР_3, державним виконавцем у порушення вимог закону не було знято арешт та заборону на відчуження всього майна боржника, накладені постановою від 11 серпня 2006 року (обтяження № 3666196), оскільки в постанові про закінчення провадження відомості про скасування цього заходу примусового виконання відсутні. Зазначене перешкоджає йому (позивачу) у здійсненні його права власності.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Встановивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме: оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.