Дайджест правових позицій Верховного Суду щодо захисту прав споживачів фінансових та житлово-комунальних послуг
Відсутність підстав для застосування захисту прав споживача до попереднього договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2025 року у справі № 466/9632/23
За умовами попереднього договору купівлі-продажу квартиристорони зобов`язались в майбутньому укласти основний договір купівлі-продажу двокімнатної квартири у дев`ятиповерховому будинку на АДРЕСА_1 протягом двох місяців після введення будинку в експлуатацію, але не раніше отримання правовстановлюючих документів на квартиру (пункт 1.5 попереднього договору купівлі-продажу квартири).
На ТОВ «БІК «Рубікон Груп» покладено обов`язки: не відчужувати в будь-який спосіб квартиру та/або майнові права на квартиру, яка має бути відчужена за основним договором; повідомити ОСОБА_1 про місце укладення основного договору та укласти відповідний договір у встановлений термін; на момент укладення основного договору підготувати всі документи, які необхідно надати нотаріусу; надавати ОСОБА_1 усю інформацію/документи стосовно квартири; передати ОСОБА_1 квартиру за відповідним актом прийому-передачі протягом трьох робочих днів після підписання основного договору та проведення повного розрахунку (пункт 3.3 попереднього договору купівлі-продажу квартири).
Отже, попередній договір купівлі-продажу квартири не є договором підряду чи договором про надання послуг, адже предметом договору були майнові права на квартиру.
Зі змісту договору не вбачається, що відповідач має здійснювати будівельні роботи з будівництва житла для позивачки або виступати замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку.
Сторони погодилися з такими умовами договору, заперечень щодо їх формулювань не висловлювали, в судовому порядку, зокремав межах справи, що переглядається у касаційному порядку, не заявляли про недійсність умов зазначеного вище правочину.
Враховуючи те, що за попереднім договору купівлі-продажу квартири від 21 січня 2020 року відповідач не брав на себе зобов`язань виконати певні будівельні роботи чи надати певні послуги позивачці та не є замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для притягнення з ТОВ «БІК «Рубікон Груп», яке виступає продавцем майнових прав у спірних правовідносинах, до відповідальності, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону про споживачів за порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг).
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/129452747
Захист прав споживача житлово-комунальних послуг: перерахунок заборгованості за теплопостачання та належне застосування законодавства
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2025 року у справі № 161/17721/24
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач, не заперечуючи, що він є споживачем послуг, наданих ДКП «Луцьктепло», посилався на те, що судовими рішеннями в цивільних справах № 161/5784/19 та № 161/5092/23 із нього на користь ДКП «Луцьктепло» було стягнуто заборгованість за послуги з теплопостачання, яка виникла у різні періоди. Однак, при постановленні вказаних судових рішень не було враховано ряд обставин, які істотно впливають на правильність обрахування спірної заборгованості, а тому загальний її розмір підлягає зменшенню. З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ДКП «Луцьктепло» вчинити ряд дій, спрямованих на перерахунок стягуваної із нього заборгованості за надані послуги з теплопостачання та зменшення її загального розміру.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII).
Згідно з пунктами 5, 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини другою статті 5 Закону № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно зі пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже спір, який ініціював позивач, безпосередньо пов`язаний з порушенням прав споживача - отримувача житлово-комунальних послуг у вигляді теплопостачання.
Колегія суддів вважає, що у цій справі правовідносини сторін, поряд з нормами ЦК України, урегульовані нормами законодавства про захист прав споживачів.
Апеляційний суд наведеного не врахував та безпідставно поклав на ОСОБА_1 , який звернувся до суду за захистом прав споживача, обов`язок зі сплати судового збору, у зв`язку з чим передчасно визнав його апеляційну скаргу неподаною і повернув її.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/127463631
Безпідставне донарахування боргу за кредитом і захист прав споживача фінансових послуг
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2025 року у справі № 204/1907/24
Аналіз матеріалів справи свідчить, що при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 , посилаючись на захист прав споживачів, просив визнати борг за кредитним договором безпідставним, зобов`язати відповідачів списати з особового рахунку заборгованість, в тому числі і по нарахованим відсоткам. Позов мотивований безпідставним донарахуванням його боргу у розмірі 825 012,83 грн за кредитним договором № 014/137375/3101/74 від 27 вересня 2007 року, укладеним між ним та Дніпропетровською ОД «Райффайзен Банк Аваль», що суперечить рішенню Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2014 року по справі № 200/7417/14-ц, що набрало законної сили 20 грудня 2016 року. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2019 року у справі № 204/7054/18, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року, встановлено порушення його прав як споживача послуг банку.
При поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 посилався на те, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки у спірних відносинах є споживачем фінансових послуг за кредитним договором, а тому на правовідносини, які виникли між сторонами, поширюються положення Закону України «Про захист прав споживачів».
Апеляційний суд не звернув увагу на зміст позовних вимог ОСОБА_1 , який свідчить про те, що його позов пов`язаний із захистом прав позивача як споживача за договором про споживчий кредит.
За таких обставин апеляційний суд помилково поклав на ОСОБА_1 обов`язок зі сплати судового збору і передчасно повернув апеляційну скаргу.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124903922
Захист прав споживача житлово-комунальних послуг: відмова від централізованого опалення та пільги зі сплати судового збору
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2025 року у справі № 766/3408/24
ОСОБА_1 у позовній заяві посилався на те, що він не може реалізувати своє право на відмову від надання послуги з централізованого опалення, що порушує його право як споживача такої послуги (а. с. 3), а відповідач ігнорує його законні звернення про відключення його як споживача від систем централізованого теплопостачання.
Законодавство передбачає припинення надання послуг теплопостачання споживачам з ініціативи надавача такої послуги за договором та з ініціативи самого споживача.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання.
Відокремлення (відключення) від ЦО (мережа (система) централізованого опалення (теплопостачання)) та ГВП (система (мережа) постачання гарячої води) за змістом положень Порядку № 169 є формою припинення надання такої житлово-комунальної послуги саме з ініціативи споживача.
Для відокремлення (відключення) від ЦО (мережа (система) централізованого опалення (теплопостачання)) та ГВП (система (мережа) постачання гарячої води) власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 269).
Відповідно до абзацу третього пункту 13 розділу ІІІ Порядку № 269 після підписання акта про відокремлення (відключення) квартири / нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника про перегляд умов або розірвання договору про надання послуги.
Відповідно нерозгляд заяви про відокремлення (відключення) від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води або відмова органу місцевого самоврядування у такому відокремленні (відключенні) тягнуть за собою продовження надання оплатної комунальної послуги споживачу, яку він не бажає отримувати та має намір відмовитися від послуги.
Частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не визначає виключного кола осіб, дії / бездіяльність яких спричинили порушення прав споживача, зокрема пов`язаних з неможливістю відмовитися повністю або частково (зокрема в частині продовження надання послуги централізованого опалення місць загального користування у багатоквартирних будинках) від отримання певної житлово-комунальної послуги.
Отже, предмет позову ОСОБА_1 у цій справі стосується усунення перешкод йому як споживачеві житлово-комунальних послуг для відмови від їх надання повністю або частково шляхом відокремлення (відключення) його квартири від централізованого опалення, тому на нього поширюються пільги зі сплати судового збору, передбачені частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Отже, апеляційний суд помилково керувався тим, що позивач не звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, не застосував норму матеріального права, що підлягала застосуванню, а тому висновок апеляційного суду про повернення апеляційної скарги позивача є передчасним.