Дайджест правових позицій Верховного Суду щодо застосування норм спадкового права
Про застосування норм ЦК УРСР 1963 року до спадкових правовідносин та відсутність права на спадкування у двоюрідного внука
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2026 року у справі № 274/8484/24
У справі, зважаючи на те, що спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася тобто, до набрання чинності ЦК України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, а саме ЦК Української РСР 1963 року.
Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
За змістом статті 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Відповідно до статті 530 ЦК Української РСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).
Установивши, що ОСОБА_1 є двоюрідним внуком ОСОБА_2 , тобто у розумінні положень, чинного на час відкриття спадщини ЦК Української РСР не входить до кола спадкоємців, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання за ним права власності на належне ОСОБА_2 за життя нерухоме майно у порядку спадкування за законом.
Доводи касаційної скарги висновку судів попередніх інстанцій не спростовують, оскільки фактично зводяться до неправильного розуміння заявником положень пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, та, відповідно, дії актів цивільного законодавства у часі.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136004667
Наслідки пред’явлення позову до неналежного відповідача та необхідність встановлення кола спадкоємців при вирішенні спору щодо спадкування
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 січня 2026 року у справі № 174/805/23
Верховний Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки суд, дійшовши висновку про те, що ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_4, не врахував те, що він повинен бути відповідачем у цій справі, у зв`язку з чим розглянув спір по суті позовних вимог, пред`явлених до Вільногірської міської ради.
Апеляційний суд не врахував те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові.
Крім того, розглядаючи спір по суті, апеляційний суд не врахував те, що згідно із статтею 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Стаття 1266 ЦК України регулює питання спадкування за правом представлення.
Відповідно до частини четвертої статті 1266 ЦК України двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
Аналіз статті 1266 ЦК України свідчить, що спадкування за правом представлення - це такий порядок набуття права на спадкування за законом, за якого спадкоємці п`ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини.
Апеляційний суд не врахував зазначених норм матеріального права та не перевірив доводів ОСОБА_3 щодо наявності підстав у ОСОБА_2 для спадкування за правом представлення.
За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позовних вимог, а суд першої інстанції - про задоволення позову, не встановивши всіх спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , не встановивши, чи є ОСОБА_2 двоюрідним братом спадкодавця, та, як наслідок, чи може він бути належним відповідачем, ступінь споріднення всіх спадкоємців. Тому рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів ще раз наголошує на тому, що належним відповідачем за вимогою про визнання права власності на спадкове майно мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а у разі відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття - територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційних скарг та скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134322830
Про відмову у встановленні факту проживання однією сім’єю як такому, що не впливає на право спадкування за наявності спадкоємців першої черги
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2026 року у справі № 727/9502/24
Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного суду про те, що заявлення вимоги позивачки про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з огляду на предмет спору, зміст та обґрунтування позовних вимог спрямоване на отримання можливості позивачкою заявити вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування. Разом з тим, оскільки позивачкою не доведено наявності підстав для зміни черговості одержання права на спадкування, задоволення вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в межах цієї конкретної справи не призведе до захисту спадкових прав позивачки.
При цьому, апеляційний суд вірно зауважив, що задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини відповідно до статті 1264 ЦК України, надавало б можливість позивачці набути право на спадкування за законом четвертої черги, у той час, як судом установлено, що спадкодавець мав спадкоємців за законом першої черги.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції фактично позбавив позивачку права звернутися до суду у майбутньому з вимогами, які виникають у спадкоємців четвертої черги за законом, є безпідставними, оскільки встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не підлягає саме у цій конкретній справі, так як не породжує юридичних наслідків для позивачки. Разом з тим, за наявності для цього підстав, позивачка не позбавлена можливості звернутися до суду з відповідними вимогами, у разі доведеності. як спадкоємець за законом четвертої черги.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134766148
Проживання позивача однією сім`єю без шлюбу зі спадкодавцем не є підставою для виникнення у нього права на спадкування за законом у першу чергу
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 січня 2026 року у справі № 308/4969/24
У справі, що переглядається позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру, посилаючись на те, що саме він є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 як її чоловік. Стверджував, що разом з померлою ОСОБА_4 вони проживали однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу.
Проживання позивача однією сім`єю без шлюбу зі спадкодавцем ОСОБА_4 не є підставою для виникнення у нього права на спадкування за законом у першу чергу. При цьому встановлення факту проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю більше п`яти років (спадкування на підставі статті 1264 ЦК України (четверта черга)) без зміни черговості не призведе до виникнення у позивача права на прийняття спадщини, адже у встановлений шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини звернувся спадкоємець другої черги - відповідач ОСОБА_2.
За таких обставин суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм процесуального та матеріального права. Таким чином, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.