Проблеми застосування Положення про демонтаж рекламних засобів у м. Дніпрі за відсутності затвердженого Порядку їх розміщення
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі № 160/34098/24
Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи позивачів про те, що запровадження порядку демонтажу рекламних засобів за відсутності визначених місцевих правил розміщення зовнішньої реклами може призвести до свавілля з боку органів місцевого самоврядування та порушення принципу правової визначеності. Позивачі вказували, що після скасування судом "Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпрі" у справі № 160/36/24 відсутні чіткі критерії для визначення того, які саме рекламні засоби підлягають демонтажу як самовільно розміщені.
Суд апеляційної інстанції обмежився загальним посиланням на Закон № 270/96-ВР та Типові правила, не дослідивши питання достатності цих актів для забезпечення передбачуваності та правової визначеності в питанні демонтажу рекламних конструкцій у місті Дніпрі.
Позивачі зазначали про те, що пункт 1.4.4 оскаржуваного Положення передбачає демонтаж рекламних засобів "після закінчення строку дії дозволу - якщо строк дії дозволу не продовжено", що фактично покладає на розповсюджувачів реклами негативні наслідки бездіяльності виконавчого комітету щодо продовження дозволів. Позивачі зазначали, що протягом 2023 та 2024 років ініціювали питання продовження строку дії більше 250 дозволів, проте виконавчий комітет безпідставно відмовив у цьому, і не виконує судові рішення у справах № 160/26954/23 та № 160/15159/24 про зобов`язання продовжити дію таких дозволів. Суд апеляційної інстанції не дослідив питання пропорційності та законності покладання на позивачів наслідків можливої неправомірної бездіяльності органу виконавчої влади; чи непродовження строку дії дозвільних документів може призводити до втручання у права власності без судового рішення.
Також апеляційний суд не надав правової оцінки твердженням позивачів, що затвердження Положення про демонтаж без відповідного положення про розміщення суперечить системності правового регулювання сфери реклами та створює ситуацію, коли демонтаж застосовуються за відсутності чітких первинних правил поведінки, та доводам про те, що Положення містить невизначені формулювання, зокрема "уповноважене Дніпровською міською радою комунальне підприємство згідно із статутними повноваженнями", що позбавляє суб`єктів господарювання можливості чітко ідентифікувати орган, до якого необхідно звернутися щодо повернення демонтованого майна.
Верховний Суд вважає, що ігнорування апеляційним судом аргументів позивачів призвело до передчасних та необґрунтованих висновків, що рішення Дніпровської міської ради від 18 грудня 2024 року № 64/60 прийнято, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тобто, відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/132177344
Неправильна кваліфікація судом промоційної інформації про алкогольні напої як простого інформування про товар
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі № 280/275/24
У справі, яка розглядається, встановлено, що розміщені у торговій залі магазину позивача матеріали включали, зокрема: «…Купуй 6 банок пива та отримай подарунок»; «…Отримай 7-му пляшку зеленого вина у подарунок при купівлі 6»; «…Супер акція - безкоштовне пиво та келих при купівлі ящика».
Суд апеляційної інстанції відхилив аргументи ТОВ «Вайн-Дрінк» про процедурні порушення, але визнав, що встановлена Держпродспоживслужбою інформація в торговому залі магазину «Вина світу» (місто Полтава, вулиця Соборності, 43) не є рекламою, а лише інформуванням про товар, посилаючись на частину 7 статті 8 Закону № 270/96-ВР.
Інформація в місці продажу алкогольних напоїв вважається рекламою, якщо вона має промоційну спрямованість та стимулює інтерес до товару, навіть якщо розміщена у точці продажу.
Така інформація підлягає оцінці за такими критеріями:
- містить чи ні мотивувальні фрази («акція», «подарунок», «спробуй», «спеціальна пропозиція»);
- оформлена чи ні у вигляді банера, постера, листівки або іншого носія реклами;
- спрямована чи ні на формування позитивного ставлення до вживання алкоголю.
Суди мають ураховувати не лише формальне місце розміщення, а й зміст, візуальну форму та цільове сприйняття, особливо - з боку вразливих груп (молодь, залежні особи).
Суд апеляційної інстанції для кваліфікації реклами на вітрині магазину як зовнішньої або внутрішньої не дослідив: чи розміщена інформація на внутрішній чи зовнішній стороні скла; чи є видимою з публічного простору (вулиці); чи орієнтована на зовнішню аудиторію, а не лише на покупців у торговій залі.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126453490
Верховний Суд підтвердив заборону зовнішньої реклами торговельних марок азартних ігор: Спонсорство "Golden Gate Casino" визнано порушенням
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 440/8816/24
Враховуючи, що "Golden Gate Casino" є знаком для товарів і послуг організатора азартних ігор, суди попередніх інстанцій визнали твердження позивача щодо дотримання ним положень Закону №270/96-ВР при розміщенні ТОВ "СК "Полтава" за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11 рекламного сюжету про власну діяльність із зображенням знаків для товарів і послуг "Golden Gate Casino" організатора азартних ігор у якості спонсора, що підтверджується написом "Спонсор" "СК "Полтава", недоведеними.
Суд погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, оскільки Закон №270/96-ВР містить пряму заборону реклами торговельних марок, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими провадиться діяльність з організації та проведення азартних ігор, а також інших позначень, під якими проводяться азартні ігри засобами зовнішньої реклами.
Відповідно до ч. 4 ст. 221 Закону №270/96-ВР спонсорство програм аудіовізуальних та аудіальних медіа, театрально-концертних та інших заходів, призначених переважно для осіб до 21 року (крім трансляції спортивних заходів та спортивних змагань), з використанням торговельних марок, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими провадиться діяльність з організації та проведення азартних ігор, забороняється.
Рекламний сюжет з умовною назвою "Golden Gate Casino", що був розповсюджений у грудні 2023 року засобом зовнішньої реклами на території міста Київ, містить зображення торговельних марок, а також інших позначень, під якими проводяться азартні ігри організатором ігор ТОВ "Айфар Груп", ідентифікується як реклама ТМ "Golden Gate Casino", яка є спонсором Спортивного клубу "Полтава". Тобто предметом рекламування є саме ТМ "Golden Gate Casino", що є порушенням ч. 1 ст. 22-1 Закону №270/96-ВР.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі стали аргументи позивача про те, що п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону № 270/96-ВР за відсутності при цьому висновків Верховного Суду щодо їх правозастосування (зокрема тлумачення) у подібних правовідносинах, а саме щодо того, чи може вважатися рекламою, крім самореклами, подача інформації за відсутності розповсюдження такої інформації за грошову чи іншу винагороду.
Проаналізувавши зміст позовної заяви, Суд погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки позовна заява не містить покликань позивача на п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону № 270/96-ВР щодо того, що замовлення розміщення ТОВ "СК "Полтава" за певною адресою рекламного сюжету про власну діяльність СК "Полтава" із зображенням знаків для товарів і послуг спонсора (ТОВ "Айфар Груп") "GOLDEN GATE CASINO" не підпадає під ознаки реклами азартних ігор, зважаючи на те, що такий сюжет розповсюджений не за грошову чи іншу винагороду (тобто за відсутності комерційної складової).
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/131341334
Помилковість висновків судів щодо відсутності повноважень на демонтаж та ненадання ними правової оцінки належності дахової конструкції до об'єктів зовнішньої реклами
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі № 916/1738/19
Зовнішня реклама є об`єктом благоустрою, відповідно у силу приписів статті 30 Закону № 280/97-ВР та статті 16 Закону України «Про рекламу» до компетенції органів місцевого самоврядування належить питання регулювання правовідносин щодо розміщення зовнішньої реклами і законодавством передбачено повноваження виконавчого комітету міської ради на прийняття Порядку, який би врегульовував правовідносини з питань видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що ОК «Жемчужина Итальянского Бульвара» на даху будівлі за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Італійський бульвар, будинок 1А, розмістила об`єкти зовнішньої реклами у кількості 2 шт. розмірами: 5х6х1 та 0,5х2,5х1 без наявності дозвільних документів. Управлінням реклами Одеської МР видано припис від 24.05.2019 № 01-20/2621, яким ОК «Жемчужина Итальянского Бульвара» зобов`язано добровільно здійснити демонтаж рекламних конструкцій, який не був виконаний у встановлений строк, а саме - протягом п`яти днів з моменту отримання припису.
Під час розгляду цієї справи судами відповідач, крім іншого, заперечував належність дахової конструкції розміром 15м х 3м х 1 сторону (т=0,30 м) у кількості 1 шт. за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 18а до об`єктів зовнішньої реклами у розумінні Закону України «Про рекламу».
Проте суди попередніх інстанцій вказані доводи відповідача не перевіряли і оцінки їм не надавали. При цьому суд першої інстанції вказав, що відсутність у робочого органу повноважень на прийняття рішення про демонтаж рекламних конструкцій унеможливлює видачу цим органом направлення позивачу на здійснення демонтажу. Вказане є достатньою підставою для відмови в позові, без урахування інших обставин справи, в тому числі щодо доведеності/недоведеності порушення прав позивача та належності/неналежності дахової конструкції, з приводу якої виник спір, до засобів внутрішньої реклами.