Апеляційний суд зобов'язаний надати мотивовану оцінку всім доводам апеляційної скарги у справах про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2026 року у справі № 740/3165/24
У справі, що переглядається при задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу суд першої інстанції вказав, що є доведеним спільне проживання позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім`єю в період з 31 березня 2020 року до часу смерті останнього, наявності їх спільного побуту і взаємних прав та обов`язків, сприйняття один одного як найближчої людини, у зв`язку з чим позов задовольнив. Мета встановленого факту - отримання позивачем статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця та передбачених законодавством пільг внаслідок загибелі військовослужбовця.
Апеляційний суд при ухваленні постанови про залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу обмежився вказівкою про те, що в цілому погоджується з висновком суду першої інстанції; доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав їм правильну правову оцінку та правомірно задовольнив позов.
Апеляційний суд не врахував, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. Апеляційний суд по суті на жоден аргумент апеляційної скарги не відповів. За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, по суті не переглянувши рішення суду першої інстанції в цій частині.
Тому постанову апеляційного суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу належить скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, судові рішення в частині в позовних вимог ОСОБА_1 до сільської ради, Міністерства оборони України скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у їх задоволенні, постанову апеляційного суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюб належить скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137649354
Недоведеність спільного побуту та сімейних відносин є підставою для відмови у встановленні факту проживання однією сім'єю
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2026 року у справі № 335/2694/24
У справі, яка переглядається, позивач на підтвердження факту проживання з відповідачкою однією сім`єю у період з січня 2014 року до 19 січня 2022 року, надав суду такі докази: копії квитанцій про сплату комунальних послуг, довідку Пенсійного фонду України (форма ОК-5) від 24 лютого 2024 року (а. с.16-18), яка містить відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , за клопотанням позивача в суді першої інстанції допитані свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , до апеляційної скарги позивач надав фотознімок, на якому зображені сторони.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши і оцінивши обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного наданого сторонами доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження спільного проживання з ОСОБА_2 у спірний період, ведення спільного бюджету, господарства та побуту та не довів, що між ним та ОСОБА_2 були відносини, притаманні подружжю.
Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів щодо установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134540414
Тягар спростування презумпції спільної сумісної власності майна, набутого під час проживання однією сім'єю без шлюбу, покладається на особу, яка її заперечує
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2026 року у справі № 760/34814/21
У справі, що переглядається при зверненні до суду з позовом у цій справі позивач, крім іншого, просила визнати за нею право на 1/2 частки у праві власності на спірну земельну ділянку, яка набута позивачем та ОСОБА_5 під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу за період з січня 2004 року до березня 2006 року.
Під час розгляду справи суди зробили висновок, що факт проживання позивача однією сім`єю з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу, наявності спільного побуту, спільного бюджету, спільного відпочинку та ведення спільного господарства доведено належними і допустимими доказами.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги про визнання за позивачем права на 1/2 частки у праві власності на земельну ділянку, яка набута позивачем і ОСОБА_5 під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, оскільки до суду не надано доказів, які б підтверджували фінансову участь позивача під час придбання спірної земельної ділянки, тобто не доведено її купівлю за спільні кошти.
Конструкція статті 74 СК України свідчить про те, що майно, набуте особами за час спільного проживання, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, належить таким особам на праві спільної сумісної власності.
Суди не врахували, що проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною підставою для виникнення у них майнових прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Іншими словами, майно, набуте цими особами за час спільного проживання, належить жінці та чоловікові, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, на праві спільної сумісної власності.
Тягар спростування обставин набуття майна на праві спільної сумісної власності особами за час спільного проживання, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, належить тій особі, яка заперечує відповідні обставини.
Вважаючи, що саме позивачем не доведено належними і достовірними доказами факт придбання спірної земельної ділянки за спільні кошти осіб, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, суд апеляційної інстанції у конкретних спірних правовідносинах безпідставно переклав тягар доведення обставин справи із відповідачів на позивача.
За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про відсутність підстав для задоволення вимоги про визнання за позивачем права на 1/2 частку у праві власності на спірну земельну ділянку. Тому постанову суду апеляційної інстанції у відповідній частині позовних вимог належить скасувати, а справу у цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137850571
Факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу підтверджується сукупністю доказів спільного побуту, бюджету, взаємних прав та обов'язків
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2026 року у справі № 368/705/24
Колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про те, що у період з серпня 2020 року до серпня 2023 року сторони проживали як сім`я, мали взаємні права та обов`язки, а також права та обов`язки як матері та батька відносно їх спільної дитини, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом проживали в смт. Макарів, а після повномасштабного вторгнення разом проживали в м. Києві як внутрішньо переміщені особи.
Обставини проживання сторін з грудня 2020 року по кінець липня 2023 року в цивільному шлюбі підтверджуються заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу, поданою до Кагарлицького районного суду Київської області(т. 1, а. с. 148-151). На підставі вказаної заяви Кагарлицьким районним судом Київської області видано судовий наказ від 20 березня 2024 року, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Крім того, з довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08 травня 2023 року вбачається, що фактичне місце проживання сторін є: АДРЕСА_5 .
Також апеляційний суд правомірно зазначив, що у сторін є спільна дитина 2021 року народження, під час придбання спірного автомобіля, який було зареєстровано на відповідачку, саме з рахунків позивача проводились оплати рахунків за автомобіль, тому обґрунтовано дійшов висновку, що наявні підстави для встановлення факту проживання позивача і відповідача однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду щодо доведеності позивачем проживання з відповідачкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з серпня 2020 року до серпня 2023 року.