Дайджест правових позицій Верховного Суду щодо встановлення факту перебування на утриманні
Відсутність статусу утриманця у повнолітньої сестри загиблого військовослужбовця як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2026 року у справі №754/15529/24
Положення статті 16-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» свідчать, що для цілей призначення та отримання одноразової грошової допомоги, утриманці визначаються, як члени сім`ї, що мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Системний аналіз наведеного вище законодавства дає підстави для висновку, що станом на дату смерті ОСОБА_2 , законодавець передбачив, що повнолітня сестра загиблого військовослужбовця має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, якщо вона була утриманцем загиблого, тобто мала право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Водночас право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» повнолітня сестра мала у випадку, якщо, в розумінні цього закону, була непрацездатним членом сім`ї загиблого військовослужбовця та перебувала на його утриманні.
Установивши, що ОСОБА_1 на момент загибелі брата була повнолітньою, а доказів, які б підтверджували її належність до категорії непрацездатних осіб, які мають право отримання пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», нею не надано,суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про встановлення факту перебування на утриманні.
При цьому суди правильно прийняли до уваги, що допомога, яку ОСОБА_1 отримувала від брата, була для неї додатковою підтримкою, а не єдиним або основним джерелом засобів існування, а тому вказані обставини також не підтверджують наявність правових підстав для визнання ОСОБА_1 утриманкою загиблого військовослужбовця у розумінні статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні заяви.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135351066
Для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2026 року у справі № 396/2423/24
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.
Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дослідивши обставини справи та надані докази, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 , оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків і судом не встановлено обставин, які б підтверджували, що ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав або з неї стягнуто аліменти на утримання дочки рішенням суду, яке вона не виконує.
Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_2 перебуває за кордоном і участі у вихованні та утриманні дочки не бере.
Проте у матеріалах справи відсутня інформація про перебування відповідачки за межами України. ОСОБА_1 не звертався до суду з клопотанням про витребування з Державної прикордонної служби України відповідних даних про перетин ОСОБА_2 кордону.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134159850
Сам по собі факт перебування у родинних стосунках (батько та син), періодичне проживання за однією адресою, не можуть беззаперечно свідчити, що повнолітній син перебував на утриманні батька
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2026 року у справі № 357/15210/24
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні батька, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, у тому числі, й показання свідків, загалом обґрунтовано виходив з того, що заявник не навів достовірних та переконливих доказів на підтвердження факту перебування його на повному утриманні батька, одержання від нього допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів для існування.
Відповідно до довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 сума заробітку для нарахування пенсії ОСОБА_1 за 2021 рік становить 155 493,22 грн, за 2022 рік - 10 276,66 грн, 2023 рік - 14 161,36 грн.
Вказані обставини підтверджують отримання ОСОБА_1 протягом 2021-2023 років самостійного заробітку та водночас не доводять перебування на утриманні батька після досягнення повноліття. Заявником не надано доказів системного (стабільного) перерахування коштів батьком на його рахунок, які б доводили факт його утримання. Доводи заявника про те, що батько передав йому свою банківську картку для задоволення його життєвих потреб для проживання не ґрунтуються на належних доказах.
Судами попередніх інстанцій також було враховано, що заявник та ОСОБА_3 були зареєстровані за різними адресами. Звертаючись до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини заявник вказав останнє місце реєстрації та проживання батька за адресою: АДРЕСА_4 . Натомість сам заявник зареєстрований та проживає за іншою адресою у м. Біла Церква.
Також суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, надав належну оцінку показам свідків, які у сукупності з поданими доказами не доводять факт перебування заявника на утриманні батька після досягнення ним повноліття, а також постійного спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільного побуту, наявності взаємних права і обов`язків, що притаманних сім`ї.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що сам по собі факт перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у родинних стосунках (батько та син), періодичне проживання за однією адресою, не можуть беззаперечно свідчити, що повнолітній син перебував на утриманні батька або одержував від нього допомогу, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування.Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судами попередніх інстанцій.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134617202
Відсутність виключних обставин для встановлення факту самостійного виховання дитини батьком при перебуванні матері за кордоном
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2026 року у справі № 161/1337/25
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що шлюб між сторонами розірваний, ОСОБА_2 перебуває за кордоном іучасті у вихованні та утриманні дочки не бере, натомість він самостійно утримує та виховує дитину.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що позивач не довів існування виключних обставин, зокрема, позбавлення фактичної змоги виконувати свої обов`язки іншого з батьків, а саме по собі перебування матері за кордоном та проживання дитини з батьком в Україні не свідчить про самостійне виховання та утримання ним дочки.
Органу опіки та піклування ОСОБА_4 повідомила, що ОСОБА_2 виїхала за межі України ще до запровадження воєнного стану і перебувала спочатку на території Республіки Польща, а потім у Нідерландах. Раз на один-два місяці телефонує та спілкується з дочкою. За період проживання за кордоном ОСОБА_2 у вересні 2024 року один раз приїжджала в м. Луцьк, де перебувала три дні. Малолітня ОСОБА_3 підтвердила, що мати зрідка їй телефонує.
Питання про стягнення з матері аліментів на утримання дитини вирішене у розглядуваній справі.
Враховуючи, що виховання дитини є обов`язком батьків, у розглядуваній справі питання про невиконання матір`ю батьківських обов`язків не вирішувалось, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком.