Погіршення стану здоров’я та матеріального становища платника аліментів як підстава для зменшення їх розміру з урахуванням балансу інтересів дитини та батька
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 грудня 2025 року у справі № 199/5770/24
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився у сторону погіршення матеріальний стан, оскільки 31 липня 2023 року він отримав поранення, пов`язані із захистом Батьківщини під час перебування у перебування у лавах ЗСУ, став інвалідом війни II групи, потребує лікування та реабілітації. Крім того, на його утриманні перебуває його мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не працює, постійно хворіє та отримує пенсію за віком.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про те, що після визначення 12 грудня 2014 року рішенням Шевченківського районного суду м. Дніпра (раніше - Бабушкінськоий районний суд м. Дніпропетровська) розміру аліментів на сина ОСОБА_3 стан здоров`я і матеріальне становище позивача суттєво погіршилися, що відповідно до положень статті 192 СК України є підставою для зміни розміру аліментів з 1/3 на 1/4 частини від доходу позивача.
Такі висновки судів узгоджуються з постановою Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 691/1497/18, на яку заявник посилається в касаційній скарзі, в якій суд касаційної інстанції погодився із висновком апеляційного суду про те, що вимоги позивача в частині зменшення розміру аліментів на неповнолітню дочку підлягають частковому задоволенню.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Суди врахували баланс інтересів батька та дитини, які обидва є особами з інвалідністю.
Наведені в касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте в силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133010247
Недопустимість повторного стягнення аліментів у наказному провадженні та підстави скасування судового наказу з огляду на преюдиційні обставини
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2025 року у справі № 943/1631/24
З урахуванням особливостей наказного провадження щодо видачі судового наказу без проведення судового засідання та повідомлення заінтересованих осіб боржник при поданні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами має надати докази, які свідчать про відсутність передбачених законом підстав для видачі судового наказу про стягнення з нього аліментів.
Скасовуючи ухвалу Буського районного суду Львівської області від 11 листопада 2024 року про скасування судового наказу № 943/1631/24 від 05 серпня 2024 року за нововиявленими обставинами, та постановляючи нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Буського районного суду Львівської області від 05 серпня 2024 року у справі № 943/1631/24, апеляційний суд зазначав, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України, були відомі на час розгляду справи, не підлягають дослідженню під час вирішення питання стягнення аліментів в порядку наказного провадження, а тому не можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.
Окрім цього, апеляційний суд вказав, що рішенням Буського районного суду Львівської області від 29 вересня 2015 року (у справі № 440/1208/15-ц) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дітей і таке рішення заявником не оскаржувалося та є чинним, що у свою чергу свідчить про встановлення преюдиційних обставин батьківства заявника ОСОБА_2 щодо дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Разом з тим, апеляційний суд не врахував, що наявність чинного рішення Буського районного суду Львівської області від 29 вересня 2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 аліментів на дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 21 серпня 2015 року і до досягнення дітьми повноліття виключає можливість видачі судового наказу про повторне стягнення аліментів з ОСОБА_2 у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно.
Більше того суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що в свідоцтвах про народження дітей їхнім батьком зазначений ОСОБА_7 , а не заявник.
З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування судового наказу від 05 серпня 2024 року. Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції й залишає в силі ухвалу суду першої інстанції.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/132789350
Неправомірність накладення штрафу за заборгованість зі сплати аліментів із порушенням статті 71 Закону «Про виконавче провадження» та підстави для скасування постанови державного виконавця
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2025 року у справі № 369/7891/23
У розглядуваній справі апеляційний суд встановив, що згідно з постановою державного виконавця про накладення штрафу від 04 травня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 03 травня 2023 року склала 707 012,29 грн та перевищила суму відповідних платежів за один рік. В той же час, всупереч вимог статті 71 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець наклав на боржника штраф у розмірі 50% від встановленої суми заборгованості, який застосовується у випадку наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.
За цих обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку, що оскаржена постанова державного виконавця не може вважатись законною та підлягає скасуванню.
Погоджуючись з цими висновками, Верховний Суд також зауважує, що постановою державного виконавця від 04 травня 2023 року штраф стягнуто на користь держави, тоді як відповідно до частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» суми штрафів за невиконання судових рішень про стягнення аліментів, передбачені цією частиною перераховуються стягувачу, а не державі.
Посилання заявника на те, що апеляційний суд мав вказати, що постанова державного виконавця є несправедливою на правильність висновків апеляційного суду по суті вирішення скарги ОСОБА_1 не впливають і не є підставою для скасування оскарженого судового рішення, яким скасовано постанову державного виконавця.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124903928
Передчасність відмови у скарзі на дії державного виконавця через нез’ясування дотримання порядку повідомлення боржника та забезпечення права на оскарження у виконавчому провадженні щодо аліментів
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 161/3963/21
Суди зробили висновок, що на державного виконавця, в провадженні якого перебуває виконавче провадження, покладено обов`язок обчислювати розмір заборгованості за аліментами. Проте у цій справі не встановлено, що стягувач чи боржник письмово звертались за інформацією про існування заборгованості зі сплати аліментів до 22 травня 2024 року. Тому обов`язок щодо правильного виконання судового рішення покладено і на боржника у виконавчому провадженні судовим рішенням про стягнення аліментів, який ним не виконувався належним чином, що потягло утворення заборгованості.
Проте суди не врахували, що відповідно до частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» у разі винесення державним виконавцем постанов: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, ці постанови надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Зазначені постанови направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені. Водночас у разі оскарження рішення, дії виконавця, вказані постанови, якщо їх не скасовано, підлягають виконанню відповідними органами після розгляду справи відповідним судом.
Під час розгляду цієї справи за скаргою ОСОБА_3 суди не з`ясували: чи повідомлявся боржник про розрахунок заборгованості, чи направлялись на адресу боржника постанови від 11 червня 2024 року про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами та коли саме; чи було забезпечено право боржника у межах виконавчого провадження № 66519318 на оскарження таких постанов, яке передбачено нормами частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
За таких обставин суди зробили передчасний висновок про відмову в задоволенні скарги боржника ОСОБА_3 на дії, бездіяльність державного виконавця відділу ДВС у м. Луцьку Гой О. А. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити частково; ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.