Відмова у перегляді рішення про розірвання шлюбу за нововиявленими обставинами через смерть сторони та недопустимість правонаступництва
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 754/7383/20
У справі, що є предметом касаційного перегляду, ОСОБА_3 , який вважає себе правонаступником ОСОБА_2 у спірних правовідносинах, звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 вересня 2020 року у цивільній справі № 754/7383/20 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Разом із тим, смерть одного з подружжя унеможливлює відновлення сімейних відносин, що виключає правонаступництво у спорі про розірвання шлюбу.
До схожих висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 2-4744/11(провадження № 61-8159сво21), який, зокрема виснував, що скасування рішення суду через значний проміжок часу без наміру відновлення сімейних відносин дестабілізує приватні відносини, не відповідатиме вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та принципу юридичної визначеності.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 6 частини першої статті 186 ЦПК України).
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в якості правонаступника ОСОБА_2 у спірних правовідносинах, які не допускають правонаступництва, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 вересня 2020 року у цивільній справі № 754/7383/20, але помилився у мотивах такої відмови.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/131282145
Про реєстрацію припинення шлюбу та її вплив на спадкові правовідносини
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 вересня 2025 року у справі № 758/2359/18
З огляду на системне тлумачення положень Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», СК України законодавець розрізнив поняття «припинення шлюбу з набранням чинності рішенням суду про його розірвання» та «реєстрація припинення шлюбу».
Припинення шлюбу існує як факт, що відбувся, натомість реєстрація цього факту є лише підтвердженням / фіксацією його у державних органах реєстрації;
суд першої інстанції не врахував, що хоча розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , здійснене на підставі заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 травня 2008 року у справі № 2-1855/08, яке набрало законної сили, потребувало подальшої реєстрації у державному органі реєстрації актів цивільного стану, але моментом припинення шлюбу є день набрання чинності рішенням суду про його розірвання (частина друга статті 114 СК України).
З урахуванням наведеного місцевий суд помилково вважав, що ОСОБА_4 , шлюб між якою з ОСОБА_5 припинився з набранням законної сили рішенням про розірвання шлюбу від 05 травня 2008 року, увійшла до кола спадкоємців колишнього чоловіка ОСОБА_5 , яким помер.
Апеляційний суд вказані порушення не усунув, не розглянув доводи апеляційної скарги позивачів щодо припинення шлюбу у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду про його розірвання, не навів мотивів їх відхилення.
Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах позовні вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та свідоцтва про право власності, виданих ОСОБА_4 , є нерозривно пов`язаними між собою з вимогами про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, виданих позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 як спадкоємцям першої черги за законом.
З огляду на викладене вище Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення належить скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/130598020
Неможливість визнання шлюбу припиненим внаслідок смерті, якщо існує чинне рішення про його розірвання
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 липня 2025 року у справі № 753/13826/23
Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дослідивши надані сторонами докази, їх доводи, надавши їм відповідну правову оцінку в сукупності, зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання припиненим шлюбу, який зареєстрований 28 березня 1981 року між нею та ОСОБА_3 внаслідок смерті останнього, оскільки за результатом розгляду справи № 554/6515/21 судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , був зареєстрований 01 червня 2013 року з дотриманням принципу одношлюбності, після набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання припиненим шлюбу, зареєстрованого 28 березня 1981 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 саме у зв`язку зі смертю останнього, оскільки судовими рішеннями у справі № 2-4774/11 встановлено, що заочне рішення суду першої інстанції, ухвалене в 2011 році про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , було чинним протягом десяти років і до смерті останнього.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували преюдиційні обставини, встановлені у справі № 554/6515/21 та те, що заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2011 року у справі № 2-4774/11 про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є чинним, у встановленому законом порядку не скасовано.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/128844750
Наявність паралельного судового процесу про розірвання шлюбу в суді Італії як підстава для залишення позову в Україні без розгляду
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2025 року у справі № 345/5544/24
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 з посиланням на те, що він та відповідачка є громадянами України, та він має реєстрацію в Україні та має право на цей позов в Україні не спростовують висновків судів й не впливають на правильність вирішення ними справи, оскільки, як правильно встановили суди, ще в 2022 році ОСОБА_2 звернулась до суду міста Больцано в Республіці Італія із заявою про розлучення із ОСОБА_1 і щодо утримання дітей та у справі про розлучення між сторонами, що перебуває на розгляді під номером справи 937/2022, під час слухання 23 травня 2022 року сторони подали прохання про визнання розлучення за взаємною згодою, тоді як позов про розірвання шлюбу до Калуського міськрайонного суду подано лише 26 вересня 2024 року.
Встановивши, що вимоги ОСОБА_1 у поданому 26 вересня 2024 року в цій справі позові до Калуського міськрайонного суду щодо розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_2 є тотожними, виникли між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, що і у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , поданим в 2022 році до суду м. Больцано в Республіці Італія, який прийнято до розгляду, суди зробили обґрунтований висновок про наявність правових підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.
Посилання в касаційній скарзі на те, що він має місце реєстрації в Україні у місті Івано-Франківську, а тому справа підлягає розгляду судом України, є помилковими, оскільки суди встановили, що відповідач проживає на території Італійської Республіки і цю обставину підтверджено самим позивачем. А наявність іноземного елементу у спірних правовідносинах не впливає на вирішення питання про залишення позову без розгляду за встановлення, що у провадженні іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Оскільки предметом позову у обох справах є саме вимога про розірвання шлюбу, а тому не можуть бути підставою для скасування судових рішень доводи касаційної скарги про відмінність процедури розгляду справ про розірвання шлюбу в Україні та в Республіці Італія.