Апеляційний суд не з`ясував, який саме орган опіки та піклування має надати висновок про доцільність/недоцільність позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно сина
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2025 року у справі № 641/6927/21
У справі, що переглядається, 22 жовтня 2024 року ухвалою Полтавського апеляційного суду визнано обов`язковою явку представника Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання. Зобов`язано Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, зокрема, надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 станом на час розгляду справи.
Відмовляючи в позові про позбавлення відповідачки батьківських прав, апеляційний суд однією з підстав зазначив, що на виконання вимог ухвали суду Службою у справах дітей Харківської міської ради не надано висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 станом на час розгляду справи.
Водночас апеляційний суд на надав оцінки доводам Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про те, що після введення воєнного стану КНП «Обласний будинок дитини № 2», де перебуває малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , евакуйований до санаторію в Івано-Франківській області. У зв`язку з тим, що заклад, в якому перебувала дитина, в наступному було трансформовано, Служба у справах дітей по Слобідському району звернулася до Служби у справах дітей Івано-Франківської обласної військової адміністрації з клопотанням про влаштування дитини до сімейних форм влаштування за місцем тимчасового перебування. 11 липня 2024 року Виконавчим комітетом Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області прийнято рішення № 176 «Про утворення прийомної сім`ї ОСОБА_6 і ОСОБА_1 та передачу на виховання і спільне проживання малолітнього ОСОБА_3 » (т. 2, а. с. 59).
У зв`язку з наведеним позивач зазначив, що надання висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав належить до компетенції служби у справах дітей Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області відповідно до пункту 7 Положення про прийомну сім`ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року № 565, пунктів 14, 18 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866.
Отже, апеляційний суд не з`ясував, який саме орган опіки та піклування має надати висновок про доцільність/недоцільність позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно сина, не залучив, у разі необхідності, відповідний орган опіки та піклування, відмовив в позові з посланням на ненадання такого висновку відповідачем, не зважаючи на те, що вимоги частин четвертої, шостої статті 19 СК України не допускають виключень щодо неотримання письмового висновку органу опіки та піклування під час розгляду справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою.
Враховуючи, що внаслідок неповного дослідження та оцінки зібраних доказів судами не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене апеляційним судом рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/127604794
Факт стягнення з відповідача на її користь аліментів на дитину сам по собі не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків по утриманню дочки
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2025 року у справі № 6290/3692/23
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи позивачкою не доведено.
Належних і допустимих доказів винного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав, неможливості зміни його поведінки на краще, позивачкою не надано.
Факт стягнення з відповідача на її користь аліментів на дитину сам по собі не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків по утриманню дочки, оскільки це є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Заборгованості зі сплати аліментів на утримання дочки відповідач не має.
Особисті непорозуміння між батьками не є підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки забезпечення найкращих інтересів дитини повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.
Сам по собі факт недостатнього спілкування батька з дитиною не може бути підставою для позбавлення батьківських прав, як і необхідність для позивачки отримувати згоду ОСОБА_2 на вчинення тих чи інших дій щодо дитини, зокрема, згоду на лікування у спеціальних медичних закладах тощо.
Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що участь відповідача у судових засіданнях, категоричне заперечення проти позбавлення його батьківських прав, залучення адвоката для належного представництва його інтересів в суді, подання відзиву на позов свідчить про його інтерес до дочки, про бажання брати участь у її вихованні та змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків.
Таким чином, встановивши, що позивачкою не надано належних і допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків без поважних причин, не встановлено винної поведінки ОСОБА_2 щодо ухилення від виховання дочки і свідомого нехтування ним своїми обов`язками, а також, що батько дитини виявляє намір спілкуватись з дочкою, проти позбавлення батьківських прав заперечує, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для позбавлення його батьківських прав.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126609947
Лише той факт, що особа заперечувала проти позбавлення її батьківських прав, не свідчить про її інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку й не може розцінюватися як достатня підстава для відмови у задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 487/3019/24
Колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (згідно із частиною четвертою статті 19 СК України). Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України).
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
Так, відповідно до висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 17 квітня 2024 року № 4227/02.02.01-22/03/020/24 є доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_5 стосовно дитини ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стосовно дитини ОСОБА_1.
Підставою для прийняття цього висновку є той факт, що спеціалісти служби у справах дітей неодноразово проводили профілактичну роботу з батьками щодо належного виховання та утримання дітей, однак батьки не змінили своє ставлення до виконання батьківських обов`язків.
Отже, висновки суду першої інстанції, з якими погодився й суд апеляційної інстанції, про те, що доказів на підтвердження вчинення дій, які б свідчили про небажання відповідачів брати участь у вихованні та розвитку дітей, позивач не надав, не ґрунтуються на матеріалах справи.
Не можна вважати, що суди повно та всебічно встановили обставини справи, надали належну оцінку доказам у справі, поведінці батьків, виклали мотиви та аргументи.
Лише той факт, що ОСОБА_3 заперечувала проти позбавлення її батьківських прав, не свідчить про її інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку й не може розцінюватися як достатня підстава для відмови у задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав. Крім того, матеріали справи взагалі не містять жодних заперечень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо позбавлення їх батьківських прав стосовно їхніх дітей.
Враховуючи, що внаслідок неповного дослідження та оцінки зібраних доказів суди не встановили фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені судами рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/125876142
Чи порушує права батька та бабусі відмова апеляційного суду позбавити матір батьківських прав?
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2025 року у справі № 195/1471/21
Позивач просив, зокрема, позбавити обох батьків батьківських прав щодо їхньої неповнолітньої доньки. Стверджував, що вони ухиляються від її виховання й утримання. Суд першої інстанції позбавив обох батьків батьківських прав. Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу матері: скасував рішення суду першої інстанції в частині позбавлення матері батьківських прав і відмовив у задоволенні цієї вимоги. Вважав, що відсутні підстави для застосування до матері такого крайнього заходу впливу.
Батько та бабуся з таким рішенням не погодилися. У касаційній скарзі просили позбавити матір батьківських прав. Мотивували, зокрема, тим, що дитина виявляє бажання проживати разом із бабусею та не хоче проживати з матір`ю через її антисоціальну поведінку і знущання над донькою. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає доводи касаційної скарги безпідставними. Звертає увагу на те, що з огляду на диспозитивність цивільного судочинства учасник справи має право оскаржити судове рішення, яке порушує права чи інтереси саме цього учасника, а не іншої особи.
Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що відповідачі є батьками малолітньої доньки, яку батько фактично залишив на утриманні бабусі, а позивач 23 червня 2021 року ухвалив рішення № 96, згідно з яким затвердив висновок про доцільність позбавлення батьківських прав обох батьків щодо їхньої малолітньої доньки через неналежне виконання батьківських обов`язків.
Апеляційний суд не погодився з цим рішенням позивача у частині доцільності позбавлення матері батьківських прав. Зауважив, що такий висновок є передчасним, бо немає підстав для застосування до неї такого крайнього заходу. Крім того, вона заперечувала проти позбавлення її батьківських прав. Апеляційний суд встановив, що відсутні негативні характеристики матері, констатував, що позивач не надав належних і допустимих доказів її винної поведінки й ухилення від виконання батьківських обов`язків, які були б законною підставою для позбавлення батьківських прав. Вважав, що родинний зв`язок матері з донькою можливо відновити, а тому немає необхідності застосувати такий крайній захід впливу як позбавлення батьківських прав (цей виключний і надзвичайний захід є засобом впливу саме на недобросовісних батьків). Тому скасував рішення суду першої інстанції у частині позбавлення матері таких прав і відмовив у задоволенні відповідної вимоги.
Касаційні скарги на постанову апеляційного суду подали батько та бабуся. Вони не навели доводів про те, як ця постанова у частині відмови у задоволенні вимоги до матері про позбавлення її батьківських прав порушує їхні права й інтереси. Крім того, не є доводами про те, чому потрібно позбавити батьківських прав матір, твердження про те, що дитина нібито категорично проти проживання з матір`ю, що дитину любить «позивач», постійно слідкує за її станом здоров`я, розвитком, виховує та піклується про неї, має тісний психологічний контакт і прив`язаність, а дитина забезпечена всім необхідним відповідно до її віку.
Отже, батько та бабуся не обґрунтували порушення їхніх прав постановою апеляційного суду щодо відмови у задоволенні вимоги про позбавлення матері батьківських прав. Процесуальна поведінка позивача та матері, які не скористалися правом касаційного оскарження, засвідчує їхню згоду з постановою апеляційного суду.