Дайджест правових позицій Верховного Суду щодо прав співмешканців без реєстрації шлюбу
Встановлення факту спільного проживання не є самостійним способом захисту у спадковому спорі
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2025 року у справі № 757/18070/16-ц
Позивачка стверджувала, що до укладення шлюбу вона та спадкодавець проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Тоді вони вели спільне господарство та мали спільний бюджет і набули у власність дві квартири, садовий будинок і земельну ділянку, офіс, нежитлові приміщення, транспортні засоби та мисливську зброю, право на які оформлене за спадкодавцем. Вважала, що має право на половину нерухомого майна, а також право на автомобілі та зброю як неподільне майно з урахуванням необхідності відступу від засади рівності часток.
Верховний Суд мав відповісти на такі питання: (1) чи є належним способом захисту прав позивачки у позовному провадженні вимога про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу за наявності майнових вимог до інших спадкоємців? (2) який правовий режим майна, яке позивачка та спадкодавець набули під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, і яке право слід визнати за позивачкою?
Вирішив, що вимога про встановлення юридичного факту спільного проживання позивачки та спадкодавця однією сім`єю без реєстрації шлюбу не є вимогою, яка забезпечить ефективний захист прав, зокрема у відносинах щодо виключення зі спадкової маси тієї частини майна, яка набута під час спільного проживання позивачки зі спадкодавцем. Зазначений факт є лише однією з підстав для вирішення спору. На майно, яке позивачка набула зі спадкодавцем у період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу за спільні кошти, поширюється режим спільної сумісної власності. У разі заявлення вимоги про визнання права власності на частку (частину, половину) спільного сумісного майна суд визнає право на 1/2 частку у праві спільної часткової власності на відповідне майно, а не ділить останнє на частини та не визнає право власності на половину майна.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/131495065
Для встановлення факту проживання однією сім’єю потрібні докази спільного господарства
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2025 року у справі № 461/4941/24
У справі, що переглядається, на підтвердження позовних вимог, а саме факту проживання з відповідачем однією сім`єю у період з 03 червня 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_5, позивачка надала суду такі докази: спільні фотографії, переписки у месенджерах, історію по картковому рахунку за період з 01 вересня 2023 року до 31 січня 2024 року, акт обстеження від 27 травня 2024 року. Також у суді першої інстанції була допитана свідок ОСОБА_7 , яка є сусідкою позивачки.
Суди попередніх інстанцій, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшли обґрунтованого висновку про те, позивачка не довела належними та допустимими доказами факт її спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки з ОСОБА_6 у період з 03 червня 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 , ведення спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, подружніх взаємних прав та обов`язків, та інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю, у зазначений у позові період часу.
Суди надали належну оцінку наданим позивачем доказам, зокрема: спільним фотографіям, перепискам у месенджерах, історії по картковому рахунку за період з 01 вересня 2023 року до 31 січня 2024 року, акту обстеження від 27 травня 2024 року.
Оцінивши зазначені докази, суди правильно вважали, що вони не підтверджують факт проживання позивачки однією сім`єю з ОСОБА_6 у період з 03 червня 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_5, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності взаємних прав та обов`язків, що притаманні подружжю.
Зокрема, суд першої інстанції правильно зазначив, що акт обстеження житлово-побутових умов не містить жодних відомостей, на підставі яких, особами, що його підписали, встановлено обставини щодо спільного проживання сторін однією сім`єю та ведення ними спільного господарства.
Критично оцінюючи цей доказ, суди узяли до уваги преюдиційні обставини, установлені судом у справі № 461/9195/21 про розірвання шлюбу, про те, що на час розірвання шлюбу подружжя ОСОБА_1 на проживало тривалий час. Крім того, ОСОБА_6 перебував у лавах Збройних Сил України з серпня 2023 року до моменту смерті, що виключало спільне проживання з позивачкою однією сім'єю.
Суд також підставно констатував, що історія карткового рахунку та спільні фотографії позивачки та ОСОБА_6 , без доведення факту ведення спільного господарства не можуть свідчити про те, що між цими особами склались та мали місце протягом вказаного періоду усталені подружні відносини.
Водночас суд критично оцінив і показання свідка ОСОБА_7 , оскільки остання повідомила суду загальні, неконкретні обставини, які жодним чином не доводять факт проживання позивачки однією сім`єю з ОСОБА_6 у період з 03 червня 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_5.
Доводи касаційної скарги про те, що надані позивачем докази підтверджують факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_6 у період з 03 червня 2022 року зводяться до їх переоцінки, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
У справі, яка розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у позивачки іншої точки зору на встановлені судами обставини не спростовує законності та обґрунтованості ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь позивачки.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/130829158
Свідчення, фото та спільна дитина — достатні докази фактичних шлюбних відносин
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 367/6570/17
Колегія суддів вважає, що надані позивачем докази її спільного проживання з ОСОБА_6 , зокрема, світлини, з яких вбачається, що на них зображені сторони у справі з батьками, близькими родичами та друзями, а також відображені різні факти, які свідчать про сімейні стосунки сторін протягом вказаних років, показання свідків: ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інші наявні у матеріалах справи письмові докази у своїй сукупності підтверджують факт спільного проживання сторін та ведення спільного господарства. Крім того, під час купівлі спірної квартири 18 червня 2012 року, ОСОБА_1 була вагітна, так як спільний син сторін - ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Апеляційний суд належно не мотивував відхилення показань зазначених свідків, як доказів у справі, не зазначив, які порушення норм процесуального права допустив районний суд при оцінці цих доказів.
З огляду на зазначене, матеріали справи містять достатні докази, які свідчать про спільне проживання сторін, зокрема, що підтверджують проведення вказаними особами дозвілля та відпочинку разом, показаннями свідків, а також іншим доказам, які у їх сукупності свідчать про перебування зазначених осіб у фактичних шлюбних відносинах.
Отже, вирішуючи спір у цій справі та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач належними та допустимими доказами довела факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 у період 01 січня 2011 року до 20 липня 2012 року.
Оскільки висновки суду апеляційної інстанції щодо встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу неправильними, тому наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, свідчить і про наявність підстав, передбачених статтею 74 СК України вважати спірне майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.
Отже, вирішуючи спір у цій справі та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач належними та допустимими доказами довела факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з відповідачем у період з 01 січня 2011 року до 20 липня 2012 року, а тому має право на половину спільного сумісного майна, набутого ними за цей час в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти, а саме: на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , а відповідач не спростував презумпцію спільної сумісної власності на цей об`єкт.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/131243873
Верховний Суд підтвердив відмову у встановленні факту спільного проживання через наявність спору про право
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2025 року у справі № 712/162/23
У справі, яка переглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 в порядку окремого провадження звернулась із заявою про встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у якій вказала, що проживала із ОСОБА_6 з 2000 року однією сім`єю без реєстрації шлюбу та вони є батьками ОСОБА_7.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції констатував доведеність заявленого ОСОБА_1 факту. При цьому суд зазначив, що встановлення факту, про який просить ОСОБА_1 , породжує юридичні наслідки, оскільки його підтвердження необхідне заявниці для отримання відповідних грошових виплат, а встановлення факту не пов`язане зі спором про право.
Водночас рішення суду оскаржила в апеляційному порядку ОСОБА_2 1954 року народження, яка вказала що є непрацездатною матір`ю ОСОБА_6 та із 21 травня 2022 року отримувала грошове забезпечення і додаткову винагороду за військовослужбовця зниклого безвісті. Однак з 01 листопада 2024 року військова частина припинила їй виплату коштів пославшись на наявність рішення суду та здійснення цих виплат на користь ОСОБА_1 .
При цьому ОСОБА_2 заперечила факт проживання її сина із ОСОБА_1 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період 2000-2022 років, звертала увагу, що її син у свідоцтві про народження не записаний батьком дитини ОСОБА_1 і вказала на наявність спору про право.
Залишаючи заяву ОСОБА_1 без розгляду відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, апеляційний суд правильно врахував, що наслідком встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є зокрема виникнення у заявниці права на отримання грошового забезпечення військовослужбовця відповідно Порядку, яке раніше отримувала ОСОБА_2 , що не була залучена до участі у справі, оскаржила рішення суду і заперечує проти заявленого ОСОБА_1 факту.
За цих обставин, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_2 (особа, яка не брала участі у справі) довела, що оскарженим рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права та обов`язки, а факт, який просить встановити ОСОБА_1 , не може бути встановлений в окремому провадження через наявність меж ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спору про право.