Дайджест правових позицій Верховного Суду щодо поділу майна подружжя, визначення його складу та меж судового розгляду
Щодо обов’язку суду встановити повний склад і вартість спільного майна подружжя та пріоритету поділу в натурі без грошової компенсації
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2025 року у справі № 522/5576/24
Верховний Суд ураховує, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином:
по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України);
по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). У випадку множинності об`єктів нерухомого майна, що перебуває у спільній власності сторін, суду належить розглянути можливість здійснити поділ майна таким чином, щоб не зобов`язувати сторону сплачувати компенсацію.
Тобто, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд повинен розглянути можливість здійснити поділ всього спільного сумісного майна подружжя у спосіб без визначення грошової компенсації, або з визначенням такої у мінімальному розмірі.
Вирішуючи спір по суті, суди повинні встановити обсяг всього спільного сумісного майна подружжя, дослідити питання вартості цього майна, як його загальної вартості, так і вартості кожного з об`єктів майна.
Вказане має вирішальне правове значення при вирішенні питання про поділ спільного сумісного майна подружжя.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій у частині відмови у прийнятті до провадження заяви про зміну предмета зустрічного позову є передчасними. Судові рішення у відповідній частині не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/132314965
Передчасність затвердження мирової угоди у справі про поділ майна подружжя без залучення осіб, права яких можуть бути порушені
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 грудня 2025 року у справі № 129/1702/25
Предметом спору в цій справі є поділ майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які перебували в зареєстрованому шлюбі до 31 травня 2024 року.
Водночас, як установив суд апеляційної інстанції, предметом поділу між сторонами є, у тому числі, житловий будинок та земельна ділянка на АДРЕСА_2 , які набуті відповідачем у власність вже після розірвання шлюбу з позивачем.
У спірному житловому будинку зареєстровані та проживають ОСОБА_3 , яка була власником цього майна з 2020 року до червня 2024 року та з якою відповідач на час затвердження мирової угоди перебував у шлюбі. Крім того, у будинку проживають та зареєстровані малолітні діти ОСОБА_3 та відповідача: ОСОБА_4 , 2021 року народження, та ОСОБА_5 , 2022 року народження.
Таким чином, установивши, що укладена між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мирова угода може безпосередньо стосуватися прав та інтересів ОСОБА_3 та малолітніх дітей, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав передчасним висновок суду першої інстанції про її затвердження та закриття провадження у справі, у зв`язку з чим правильно скасував ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі й направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційна скарга ОСОБА_3 подана з пропуском строку на апеляційне оскарження колегія суддів відхиляє як безпідставні. Ухвала суду першої інстанції постановлена 27 травня 2025 року, а апеляційна скарга на цю ухвалу подана до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» 11 червня 2025 року, тобто з дотриманням строку на її апеляційне оскарження.
Посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не мав права приймати докази, додані ОСОБА_3 до апеляційної скарги, також не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_3 не була залучена до участі в справі в суді першої інстанції і відповідно не мала можливості подавати докази.
Інші аргументи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133010235
Компенсація за відчужене без згоди одного з подружжя спільне рухоме майно та недопустимість включення до поділу незаявлених об’єктів
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 липня 2025 року у справі № 442/6545/22
У справі, яка переглядається, суди встановили, що автомобіль марки «TОYOTA модель LAND CRUISER 100», 2004 року випуску, мисливська нарізна гвинтівка «Savage Mark II FV XP», мисливський нарізний карабін «НОМЕР_2» та пристрій для відстрілу патронів «НОМЕР_3» є спільною сумісною власністю подружжя.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації 1/2 частини вартості вказаного спільного майна подружжя, апеляційний суд не врахував, що факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї, повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивачка надавала згоду відповідачу на відчуження цього рухомого майна.
Апеляційний суд не зазначив, якими доказами підтверджується використання отриманих від продажу вказаного майна коштів в інтересах сім`ї.
Водночас колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що суд першої інстанції безпідставно включив до спільного майна подружжя та врахував при його поділі вартість меблів та інших побутових речей у квартирі АДРЕСА_1 , які не були предметом позову ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Микити Т. В. про те, що суд апеляційної інстанції помилково не врахував при поділі спільного майна подружжя вартість меблів, які залишились у квартирі позивачки, колегія суддів відхиляє, оскільки позивачка не заявляла вимог про поділ цього майна, а відповідач не звертався до суду із зустрічним позовом про їх поділ.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Микити Т. В. та касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, оскаржувану постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації 1/2 частки зі спільного майна подружжя (автомобіля «AUDI А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, автомобіля «TОYOTA», модель «LAND CRUISER 100», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , мисливської нарізної гвинтівки «Savage Mark II FV XP», мисливського нарізного карабіна «НОМЕР_2», пристрою для відстрілу патронів «НОМЕР_3») скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/128962420
Визнання спільної сумісної власності на збудований у шлюбі будинок та застосування принципу диспозитивності щодо неподілу земельної ділянки
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2025 року у справі № 642/7544/21
У справі, що переглядається при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилався на те, що між сторонами наявний спір щодо поділу майна подружжя, оскільки, об`єкт нерухомості: будинок з господарським будівлями та спорудами побудований за спільні кошти та спільними зусиллями сторін в період шлюбу, а тому є спільним сумісним нерухомим майном, в зв`язку з чим підлягає поділу в рівних частинах між сторонами. Позивач також вказував, що земельна ділянка під таким будинком належить подружжю у тих же частках, незважаючи на підставу отримання її для титульного власника. Позивач просив визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку та на 1/2 частину земельної ділянки (кадастровий номер 6310137200:08:010:0011).
Суди встановили, що на земельній ділянці (кадастровий номер 6310137200:08:010:0011) сторони в період шлюбу збудували погосподарським способом житловий будинок літ. «А-2» з господарськими будівлями та спорудами: зливна яма №l, тр. колодязь №2 загальною площею 227.5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на спірний житловий будинок було зареєстровано 17 травня 2019 року на підставі декларації про готовність об?єкта до експлуатації серія ХК №141191310636, виданої 11 травня 2019 року інспекцію ДАБК Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31 жовтня 2021 року.
Встановивши, що житловий будинок є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суди обґрунтовано поділили його шляхом визнання за кожним із подружжя право на 1/2 частину житлового будинку.
Суди першої інстанції встановив, що земельна ділянка (кадастровий номер 6310137200:08:010:0011) придбана ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 08 листопада 2017 року за особисті кошти, тому є її особистою приватною власністю. Тому суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на 1/2 земельної ділянки (кадастровий номер 6310137200:08:010:0011). Позивач рішення суду першої інстанції не оскаржував.
Суд апеляційної інстанції, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, зробив обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції у частині відмови у визнанні за позивачем права власності на 1/2 земельної ділянки.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без дотримання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині - без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.