Про наявність передбачених частиною другою статті 40 СК України підстав для визнання в Україні шлюбу недійсним, оскільки він був зареєстрований без вільної згоди жінки та містить ознаки фіктивності
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 345/4026/13-ц
ОСОБА_1 в позовній заяві вказувала, що укладений між нею та відповідачем шлюб є фіктивним, без наміру створення сім`ї і набуття прав та обов`язків подружжя. Їй було відомо, що реєстрація цього шлюбу була необхідна ОСОБА_2 для легалізації перебування та проживання на території України, після реєстрації шлюбу вони не проживали разом як сім`я та не вели спільне господарство.
Заперечуючи проти позову ОСОБА_2 зазначав, що шлюб був укладений за взаємним бажанням сторін, при укладенні шлюбу у відповідача однозначно був намір створити сім`ю з ОСОБА_1 Вказував, що брав участь в утриманні сім`ї та вихованні дитини позивачки, що свідчить про наявність прав та обов`язків між ними як подружжям.
Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши показання свідків у сукупності з іншими доказами у справі, надавши їм належну правову оцінку, правильно застосувавши наведені вище положення СК України, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність передбачених частиною другою статті 40 СК України підстав для визнання в Україні шлюбу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , недійсним, оскільки він був зареєстрований без вільної згоди жінки та містить ознаки фіктивності.
Оцінюючи надані позивачкою докази, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що позивачкою доведено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, що вона не була присутня при укладенні шлюбу, а сторони не мали наміру створити справжню сім`ю, не вели спільного господарства.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 не укладала з відповідачем шлюбний договір від 12 січня 2008 року та нікого не уповноважувала на укладення шлюбного договору в її інтересах, а довіреність якою ОСОБА_4 уповноважила громадянина ОСОБА_5 бути її представником в компетентних органах Королівства Йорданія по оформленню та отриманню на її ім`я документів, необхідних для укладення шлюбу, посвідчена приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Рожковецьким І. В. 19 липня 2010 року, тобто після укладення шлюбного договору.
Суди також звернули увагу на те, що згідно з інформацією, наданою 12 листопада 2013 року Посольством Палестини, надіслане ОСОБА_4 свідоцтво про одруження не є дійсним (фальшивим); громадянин Палестини ОСОБА_2 ніколи не був одружений на території Палестини і не звертався в Посольство Палестини з такою потребою, відповідно, вона ніколи не була зареєстрована як дружина ОСОБА_2 ні на території Палестини, ні в Посольстві Палестини в Україні.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про набуття сторонами прав та обов`язків подружжя після укладення шлюбу.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122061777
Чи є підставою для зупинення апеляційного провадження у справі про визнання недійсним шлюбу розгляд судом іншої справи про визнання недійсним попереднього шлюбу відповідача, якщо раніше у ще одній справі суд вже відмовив у задоволенні такої вимоги щодо попереднього шлюбу?
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 466/12606/21
Позивачка просила визнати недійсним її шлюб із відповідачем. Підставою позову зазначила перебування відповідача в іншому шлюбі з першою дружиною. Суд першої інстанції позов задовольнив. Відповідач оскаржив це рішення до апеляційного суду. Одним із аргументів апеляційної скарги було те, що 16 червня 2022 року Шевченківський районний суд міста Львова у справі № 466/2601/22 ухвалив рішення про визнання недійсним шлюбу відповідача з першою дружиною. Через це відповідач вважав безпідставною вимогу позивачки у справі № 466/12606/21.
Оскільки позивачка оскаржила в апеляційному порядку рішення Шевченківського районного суду міста Львова 16 червня 2022 року у справі № 466/2601/22, апеляційний суд зупинив апеляційне провадження у справі № 466/12606/21 до набрання законної сили рішенням у справі № 466/2601/22. Після того, як в останній суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову першої дружини до відповідача про визнання недійсним їхнього шлюбу, апеляційний суд поновив апеляційне провадження у справі № 466/12606/21.
Тоді відповідач подав до апеляційного суду заяву про повторне зупинення апеляційного провадження до набрання законної сили рішенням у справі № 466/2282/24 за ще одним позовом першої дружини до відповідача про визнання їхнього шлюбу недійсним. Вважав, що неможливо вирішити спір про визнання недійсним його шлюбу з позивачкою без перевірки законності шлюбу з першою дружиною. Апеляційний суд це клопотання задовольнив. Зауважив, що результат розгляду справи № 466/2282/24 впливає на вирішення питання про дійсність шлюбу позивачки з відповідачем у справі № 466/12606/21.
Позивачка з ухвалою апеляційного суду не погодилася. У касаційній скарзі стверджувала, що відповідач зловживає процесуальними правами, бо суд у справі № 466/2601/22 уже розглянув позов першої дружини про визнання недійсним її шлюбу з відповідачем і відмовив у його задоволенні; перша дружина подала ще один позов про визнання недійсним її шлюбу з відповідачем у справі № 466/2282/24; до її вирішення апеляційний суд за заявою відповідача знову зупинив апеляційне провадження у справі № 466/12606/21, хоча у цьому не було об`єктивної необхідності.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з позивачкою. Зауважує, що апеляційний суд не обґрунтував, у чому полягала об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 466/2282/24 про визнання недійсним шлюбу першої дружини з відповідачем, беручи до уваги те, що вже набрало законної сили рішення суду про відмову у задоволенні такого ж позову в іншій справі - № 466/2601/22 (до ухвалення у ній рішення апеляційний суд теж зупиняв апеляційне провадження у справі № 466/12606/21). Крім того, апеляційний суд не врахував, що перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин і подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.
За змістом пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Апеляційний суд не врахував, що позов у справі № 466/2282/24 поданий лише 28 лютого 2024 року, тобто значно пізніше, ніж 24 червня 2022 року суд першої інстанції у справі № 466/12606/21 ухвалив рішення. Крім того, апеляційний суд не мотивував необхідність зупинення апеляційного провадження у справі № 466/12606/21 до набрання законної сили рішенням у справі № 466/2282/24, в якій предметом позову є визнання недійсним шлюбу першої дружини з відповідачем. У справі № 466/2601/22 апеляційний суд відмовив у задоволенні позову з таким самим предметом.
З огляду на вказане Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що ухвалу апеляційного суду від 15 квітня 2024 року слід скасувати, а справу скерувати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122875854
Позивач не довів факт приховування ОСОБА_2 від нього до шлюбу наявності тяжкої хвороби, а також те, що її хвороба є небезпечною, як для нього, так і для їх спільної дитини
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 495/9673/16-ц
ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним шлюб у зв`язку із тим, що ОСОБА_2 до одруження та при реєстрації шлюбу приховала від нього таку важливу інформацію, як серйозне захворювання, яке вплинуло на стан здоров`я їх сина, який відстає у розвитку, вважав, що у такому разі їх шлюб має бути визнаний недійсним з усіма правовими наслідками.
Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку зібраним у справі доказам, зокрема й за наслідками проведення судово-медичної експертизи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не довів факт приховування ОСОБА_2 від нього до шлюбу наявності тяжкої хвороби, а також те, що її хвороба є небезпечною, як для нього, так і для їх спільної дитини.
Доводи касаційної скарги про те, що відповідач була хвора на невиліковну хворобу ще з 2002 року, достеменно знала про неї, але приховала від нього, є необґрунтованими, оскільки судами було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 представником органу реєстрації актів цивільного стану згідно з Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні було запропоновано пройти медичне обстеження, проте вони відмовились від такого, що скріплено їх підписами.
Посилання заявника на те, що хвороба ОСОБА_2 має прямий причинно-наслідковий зв`язок із затримками розвитку їх спільної дитини ним доведені не були жодними належними доказами, що було його процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України.
Судами попередніх інстанцій були досліджені всі надані сторонами докази щодо стану здоров`я малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його лікування, розвитку, а також впливу хвороби ОСОБА_2 на розвиток дитини, зокрема, висновок судово-медичної експертизи, їм була надана належна правова оцінка в сукупності й взаємозв`язку, яку Верховний Суд не в праві переоцінювати в силу своїх процесуальних повноважень.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.