Дайджест правових позицій Верховного Суду щодо підстав визнання правочинів недійсними
Визнання договору позики недійсним не спростовує факту отримання коштів та не позбавляє позикодавця права на реституцію
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 березня 2026 року у справі № 523/5884/16-ц
У справі визнання під час розгляду справи № 523/15206/15-ц договору позики від 24 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним з підстав, передбачених статтею 225 ЦК України, не спростовує встановленого судовим рішенням, яке набрало законної сили, факту отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 50 000 дол. США та не усуває права позикодавця на заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину за правилами реституції.
Виконання оскаржуваного рішення суду не призведе до подвійного стягнення, оскільки ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2017 року, постановленою у справі № 523/5248/17 за заявою ОСОБА_2 , виконавчий лист № 523/6373/13-ц, який виданий Суворовським районним судом м. Одеси від 20 червня 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 399 650 грн, визнано таким, що не підлягає виконанню.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які ґрунтуються на належним чином установлених фактичних обставинах справи, відповідають вимогам матеріального та процесуального права та узгоджуються з судовими рішеннями, ухваленими за участю цих самих сторін, що набрали законної сили.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134688187
Відсутність дозволу органу опіки та піклування сама по собі не є підставою для визнання правочину недійсним без доведення порушення прав дитини»
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2026 року у справі № 205/688/23
У позовній заяві позивачка як на підставу для визнання недійсним оспорюваного правочину посилалась на відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на вчинення такого правочину.
Вчинений батьками (усиновлювачами) правочин стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини: звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує її права та інтереси щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло.
Судами встановлено, що на час укладення оспорюваного правочину, за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано дві особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з 25 вересня 2004 року, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована з 11 серпня 1986 року.
При цьому доказів того, що укладення спірного правочину призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження існуючого права дитини позивачкою не надано.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що вчиненням оспорюваного правочину права малолітньої ОСОБА_1 порушено не було, оскільки даний правочин не суперечив її правам та інтересам.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134322836
Укладення договорів позики та іпотеки після виникнення іншого боргу не є підставою для визнання правочинів недійсними
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2026 року у справі № 759/13369/23
Обґрунтованими є й висновки судів про те, що надання одному з кредиторів забезпечення виконання зобов`язання шляхом іпотеки саме собою не порушує принцип добросовісності та не свідчить про незаконне створення переваг одному кредитору перед іншим, оскільки така можливість прямо передбачена положеннями статей 572, 575 ЦК України та Закону України «Про іпотеку». Переважне задоволення вимог іпотекодержателя є наслідком дії закону, а не проявом недобросовісної поведінки боржника.
Також суди обґрунтовано зазначили, що позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували пов`язаність сторін оспорюваних правочинів, їхню афілійованість чи узгодженість дій, спрямованих на завдання шкоди кредитору. Доводи касаційної скарги в цій частині ґрунтуються на припущеннях та не спростовують установлених судами фактичних обставин.
Верховний Суд також звертає увагу на те, що договір позики та договір іпотеки за своєю правовою природою не є правочинами щодо відчуження майна боржника. За змістом статей 1046, 1047 ЦК України договір позики спрямований на виникнення грошового зобов`язання і не передбачає переходу права власності на майно боржника до кредитора. Аналогічно, відповідно до статей 572, 575 ЦК України та Закону України «Про іпотеку», іпотека є способом забезпечення виконання зобов`язання, який полягає у встановленні обтяження нерухомого майна без переходу права власності на нього до іпотекодержателя.
Отже, укладення договору іпотеки не тягне за собою відчуження предмета іпотеки, а лише створює для кредитора право переважного задоволення його вимог у разі невиконання боржником забезпеченого зобов`язання у порядку, визначеному законом.
Чинне цивільне законодавство не містить заборони для боржника, який уже має зобов`язання за раніше укладеним договором позики, укладати інші договори позики, у тому числі з одночасним забезпеченням їх виконання іпотекою. Наявність у боржника кількох грошових зобов`язань перед різними кредиторами сама собою не свідчить про протиправність його поведінки та не є підставою для обмеження його цивільної правоздатності чи свободи договору.
Таким чином, сам собою факт укладення боржником договору позики та договору іпотеки після виникнення іншого грошового зобов`язання не може розцінюватися як відчуження майна чи як порушення прав попереднього кредитора, за відсутності встановлених судом обставин, які б свідчили про спрямованість таких правочинів на унеможливлення або істотне ускладнення виконання відповідного зобов`язання.
У цілому доводи касаційної скарги не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та обґрунтованих висновків, викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з їх оцінкою та посилань на обставини, які були предметом дослідження суду апеляційної інстанції.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134499453
Визнання договору недійсним неможливе за відсутності порушення права позивача та можливості реституції
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 522/7518/22
У справі, яка переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили та сторони не спростували те, що на час розгляду справи судом першої інстанції власником квартири АДРЕСА_2 є ТОВ «Фірма «Вікант».
Оспорюючи договір про пайову участь, ОК «Екодом-1» зазначає про можливі матеріальні претензії ТОВ «Фірма «Вікант» до нього, однак позивач не вказує, яким чином його права будуть захищені в разі визнання судом договору недійсним.
Наслідками недійсності договору є реституція, тобто повернення сторін до попереднього стану, однак право власності на предмет оспорюваного договору (квартиру) належить ТОВ «Фірма «Вікант», тобто визнання недійсним договору, укладеного між ОК «Екодом-1» і ОСОБА_1 , не матиме наслідком повернення майна у власність ОК «Екодом-1», оскільки позивач на час розгляду справи судом першої інстанції не є власником зазначеного майна.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що не встановлено порушення суб`єктивного цивільного права (інтересу) ОК «Екодом-1» та невизнання чи оспорення його для того, щоб застосувати такий спосіб захисту, як визнання правочину недійсним. Визнання спірного договору недійсним не призведе до повернення сторін до попереднього стану, а підстав для захисту позивача від можливих претензій ТОВ «Фірма «Вікант» не встановлено, тому немає підстав для задоволення позову ОК «Екодом-1».