Дайджест правових позицій Верховного Суду щодо особливості доказування за допомогою електронних доказів
Листування у месенджері Viber як належний та допустимий доказ повідомлення працівника про призупинення дії трудового договору
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2026 року у справі № 751/4083/24
Суди попередніх інстанцій встановили, що: повідомлення було направлено на номер мобільного телефону, який збігається з номером, зазначеним позивачем у позовній заяві; скріншоти містять зміст повідомлення, який безпосередньо стосується призупинення дії трудового договору; наявна відповідь позивача «Ок», що свідчить про отримання та ознайомлення з повідомленням.
За таких обставин скріншоти обґрунтовано визнані судами належними та допустимими доказами, а твердження касаційної скарги про неможливість ідентифікації відправника або адресата спростовуються матеріалами справи.
Посилання заявника на те, що роздруківка електронного листування не може вважатися доказом через відсутність електронного підпису, є помилковим.
Посилання заявника на відсутність домовленості між сторонами щодо використання месенджерів для службового листування не мають правового значення, оскільки чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не встановлювало спеціальної форми або виключного способу повідомлення працівника про призупинення дії трудового договору. За таких умов визначальним є фактичне доведення відповідної інформації до відома працівника.
Обмін повідомленнями через месенджер, зокрема Viber, сам собою не може оцінюватися ізольовано, однак у сукупності з іншими доказами та встановленими судами обставинами є належним і допустимим доказом повідомлення працівника за умови можливості ідентифікації адресата, змісту повідомлення, а також дати його надсилання та отримання.
Судами встановлено, що позивач був обізнаний про призупинення дії трудового договору, що підтверджується не лише перепискою у месенджері, а й відображенням відповідної інформації у розрахункових листах заробітної плати, які надсилалися позивачу, а також тривалою невиплатою заробітної плати з моменту призупинення дії трудового договору. Такі обставини об`єктивно свідчать про обізнаність позивача щодо правового стану трудових відносин, незалежно від формального отримання копії відповідного наказу.
За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що обраний роботодавцем спосіб повідомлення досяг своєї мети, оскільки позивач був поінформований про призупинення дії трудового договору, а доводи про неналежність повідомлення ґрунтуються на формальному тлумаченні вимог закону та не спростовують установлених судами фактичних обставин.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133182740
Неподання оригіналів електронних доказів за наявності сумнівів щодо їх відповідності оригіналу унеможливлює використання таких доказів при вирішенні спору
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке впливає на правильність вирішення спору, оскільки всі висновки у справі ґрунтуються на підставі дослідження копій доказів, які, на думку позивача, доводять факт укладення кредитного договору між сторонами та фактичного перерахування коштів відповідачу, яка ставила під сумнів надані позивачем докази, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді. Жоден із судів не виконав вимог статті 95 ЦПК України та не витребував у заявника оригіналів електронних доказів, незважаючи на клопотання відповідача. І це є порушенням принципу змагальності сторін.
За таких обставин, колегія суд вважає, що правові висновки судів попередніх інстанцій по суті спору є передчасними, оскільки ними не взяті до уваги наведені норми права щодо електронних документів та їх копій, не витребувано від позивача за клопотанням відповідача оригіналів письмових доказів у порядку положень статті 95 ЦПК України і, як наслідок, не встановлені обставини справи на підставі допустимих доказів, тому судові рішення не можуть залишитися без змін.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133947146
Одноразовий ідентифікатор як належний електронний підпис при укладенні кредитного договору
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2026 року у справі № 705/1938/25
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Отже, встановивши, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину, дійшли помилкового висновку про задоволення позову. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує висновки судів попередніх інстанцій про недійсність вищевказаного кредитного договору.
Позивач наполягає на тому, що оспорюваний кредитний договір з відповідачем не відповідає вимогам закону, оскільки укладений всупереч його волі, внаслідок шахрайський дій сторонніх осіб. Проте встановлено, що позивачем договір підписаний, відповідач погодився на надання кредиту, будь яких підстав вважати, що в момент вчинення кредитного договору відповідачем було недодержано вимог статті 203 ЦК України не має.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135589815
Необґрунтованість видачі електронного лікарняного виключає його доказове значення
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 523/8832/23
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, надавши належну оцінку поданим сторонам доказам, враховуючи зміст заявлених позовних вимог, обґрунтовано виходив з того, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки лікарняні листки № 7622192-2014376863-1 з 14 по 18 квітня 2023 року та № 622192-2014376963-1 з 19 квітня 2023 року по 24 квітня 2023 року видані необґрунтовано, а отже не підтверджують факт тимчасової непрацездатності позивача у зазначений проміжок часу.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо поважності причин відсутності на роботі 17, 18 та 19 квітня 2023 року, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що тимчасова непрацездатність громадян, за загальним правилом, підтверджується листком непрацездатності, оформленим належним чином, проте електронні лікарняні листки, на які посилається позивач, не є належними доказами тимчасової непрацездатності позивача 17, 18 та 19 квітня 2023 року через необґрунтованість їх видання лікарем.
При цьому апеляційним судом не встановлено існування об`єктивних перешкод для внесення лікарем медичних висновків про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 в Реєстр медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я вчасно як і не встановлено існування технічної несправності електронної медичної інформаційної системи, що перешкоджала б внесенню Реєстр відповідних медичних висновків.