Оскарження розрахунку заборгованості зі сплати аліментів: чи є добровільні грошові перекази бабусі належним виконанням аліментних зобов'язань батька дитини
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2025 року у справі № 645/5265/20
Предметом апеляційного перегляду була ухвала суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні скарги щодо врахування при обчисленні заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 міжнародних переказів здійснених матір`ю боржника ОСОБА_1.
Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в оскарженій частині, вказав, що боржником на користь стягувача грошових коштів у спірний період здійснювалась зі сталою періодичністю, що відповідає періоду сплати аліментів на утримання дитини. Суд першої інстанції безпідставно відхилив посвідчені консульською службою письмову заяву матері боржника ОСОБА_1 про те, що вона здійснила грошові перекази на ім`я стягувача у виконавчому провадженні ОСОБА_2 в інтересах свого сина, який має аліментні зобов`язання по утриманні своєї доньки, яка також є рідною онукою ОСОБА_1 . Тому за відсутності доведених грошових обов`язків у матері боржника перед матір`ю малолітньої дитини, в інтересах якої боржник сплачує аліменти, - відсутній конфлікт інтересів між матір`ю стягувача та її колишньою невісткою, на адресу якої вона перераховувала спірні грошові кошти із-за кордону;
Проте апеляційний суд проігнорував те, що під час розгляду справи суд першої інстанції не встановив того, що перераховані кошти є аліментами із зазначенням будь-яких слів, словосполучення які б свідчили про це, а є добровільною участю бабусі у витратах на дитину, участі в інших витратах колишньої невістки та її онуки чи подарунком.
Суд першої інстанції, встановивши, що у наданих скаржником заявках на переказ коштів в загальній сумі 2 200,00 євро, здійснених ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 , призначення платежу не зазначено, а будь-який обов`язок щодо виконання зобов`язань стосовно сплати аліментів саме ОСОБА_1 (матір`ю боржника) на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 відсутній, зробив правильний висновок про відсутність підстав для врахування при обчисленні заборгованості зі сплати аліментів міжнародних переказів здійснених матір`ю боржника ОСОБА_1 . Тому суд першої інстанції законно та обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Ярошенка В. В. у відповідній частині, адже за відсутності відповідної домовленості добровільна сплата матір`ю боржника на рахунок стягувача грошових коштів не може вважатись належним виконання аліментних зобов`язань боржником.
За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції в частині вимог скарги про визнання дій державного виконавця Ярошенка В. В. щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 березня 2024 року в частині не врахування при обчисленні заборгованості зі сплати аліментів міжнародних грошових переказів, здійснених ОСОБА_1 на утримання своєї онуки та оплачені на ім`я ОСОБА_2 , неправомірними та зобов`язання державного виконавця врахувати при обчисленні заборгованості зі сплати ОСОБА_1 аліментів платежі, здійснені матір`ю боржника ОСОБА_1 на утримання своєї онуки та оплачені на ім`я ОСОБА_2 слід скасувати, ухвалу суду першої інстанції у відповідній частині залишити в силі.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/129310637
Відповідачем не спростовано презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, що є правовою підставою для застосування до нього відповідальності
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 липня 2025 року у справі № 359/6170/24
У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року (справа № 753/12290/22) має сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 15 000 грн щомісячно, починаючи стягнення з 12 жовтня 2022 року та до досягнення дитиною повноліття, який підлягає індексації відповідно до закону.
Апеляційний суд у порушення вищевказаних вимог закону не зазначив, якими саме доказами підтверджується факт того, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась не з вини ОСОБА_2 , оскільки судом апеляційної інстанції не зазначено жодного доказу, на підставі якого він дійшов вказаного висновку, також не зазначено, чим доведено вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання зі сплати аліментів.
Посилання суду апеляційної інстанції на відсутність у матеріалах справи доказів про доходи останнього та те, що він є внутрішньо переміщеною особою є помилковим, оскільки саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів як підстави для зменшення розміру пені. Такий матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів має доводитися платником на момент коли відбулося прострочення чи повна несплата аліментів. При цьому в суді першої інстанції відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Отже, відповідачем не спростовано презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, що є правовою підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, оскільки він у добровільному порядку не вжив заходи щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі, ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він мав об`єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів.
Отже, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/128993202
Скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 липня 2025 року у справі № 939/856/24
У справі, яка переглядається, апеляційним судом належним чином не з`ясовано існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду, наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, враховуючи наведені норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, з урахуванням належної оцінки наданих сторонами доказів та їх доводів, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 у частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на дітей.
Апеляційний суд не навів обґрунтованих мотивів на спростування висновків суду першої інстанції, покладених в основу рішення, та доказів, наданих сторонами, і помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції у частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на дітей, яке ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права, а саме що становить 100 % розміру суми заборгованості по аліментам, яка підлягає стягненню за період з травня 2014 року по грудень 2023 року (стаття 196 СК України), тому постанова апеляційного суду не можна вважати законною і обґрунтованою, вона не відповідає принципу справедливості правосуддя, а отже підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Таким чином, доводи касаційної скарги у цій частині є обґрунтованими.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/129054118
Врахування судом інших утриманців платника аліментів (ст. 182 СК України) як підстава для визначення розміру аліментів, а не для зменшення раніше призначених
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2025 року у справі № 948/2166/23
Факт наявності у платника аліментів інших осіб на утриманні, незалежно від того, як виконується такий обов`язок платником: добровільно, чи на підставі судового рішення, враховується лише при визначені розміру аліментів, та не впливає на право стягувача отримувати аліменти. Для врахування судом таких обставин при визначені розміру аліментів залучення іншої особи, на чию користь стягуються аліменти з цього ж платника, не є необхідним.
Положення чинного законодавства не визначають як підставу для зменшення розміру аліментів на утримання дітей факт постановлення судом рішення про стягнення з платника аліментів на користь інших осіб, перебування яких на утриманні платника враховано судом при вирішенні спору про стягнення аліментів на дітей.
Отже, у отримувача аліментів відсутня необхідність оскаржувати в апеляційному порядку наступні рішення про стягнення аліментів на користь інших утриманців платника, яких останній був зобов`язаний утримувати в силу закону і на час вирішення спору про стягнення аліментів, оскільки суд при визначені розміру аліментів на дітей зобов`язаний в силу положень статті 182 СК України враховувати наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, баби/діда, прабаби/прадіда і такі обставини не є підставою для зменшення розміру раніше призначених аліментів.
За таких обставин, апеляційний суд, на виконання вимог процесуального закону, відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка не брала участі у справі, належно дослідив і перевірив доводи апеляційної скарги та, встановивши відсутність порушення її прав чи законних інтересів, правильно відхилив її твердження про те, що оскаржуваним судовим рішенням у цій справі вирішено питання про її права, інтереси та/або обов`язки.