Дайджест правових позицій Верховного Суду щодо компенсації шкоди, завданої збройною агресією рф
Відсутність позитивного обов'язку держави Україна відшкодовувати шкоду за знищене майно на тимчасово окупованій території
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 липня 2026 року у справі № 623/3047/19
У цій справі позивачка звернулася до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок знищення належного їй нерухомого майна, що знаходилося на тимчасово окупований території України.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 вся територія Горлівського району Донецької області (зокрема місто Горлівка) з 07 квітня 2014 року є тимчасово окупованою територією.
Отже, держава України в сенсі статті 1 Конвенції не має юрисдикції щодо гарантування прав і свобод громадян на цій території.
У справі, що переглядається, зруйноване майно позивачів знаходилось на окупованій території починаючи щонайменше з 2014 року, зазначене майно держава Україна не знищувала та не пошкоджувала, внаслідок чого у неї б виник позитивний обов`язок відшкодування шкоди.
Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення шкоди за їх недоведеністю та відсутністю у держави України позитивного обов`язку відшкодування шкоди особам, які постраждали під час проведення АТО у Донецькій та Луганській областях, на підставі статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції, а доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують.
Така практика застосування судами статті 1 Першого Протоколу Конвенції про позитивний обов`язок держави Україна захищати право власності своїх громадян є сталою і зрозумілою, тому колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для необхідності надання іншого висновку для застосування норми права.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/138464533
Відмова у позові через невикористання встановленого механізму компенсації та відсутність відповідальності України за шкоду, заподіяну діями рф
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2026 року у справі № 243/7394/23
Позивач вказував, що він, чиє житло було знищене під час антитерористичної операції внаслідок бойових дій у 2015 році і розташоване на окупованій російською федерацією території, позбавлений будь-якої можливості отримати відшкодування за зруйноване майно відповідно до чинного законодавства. Позивач вважав, що єдиним прийнятним способом захисту його права власності є звернення до суду з позовом про визнання права на компенсацію за житло, яке було зруйноване внаслідок бойових дій, спричинених агресією російської федерації.
Держава Україна взяла на себе позитивний обов`язок визначити правила, спрямовані на відновлення прав потерпілих унаслідок, зокрема, пошкодження чи знищення майна через збройну агресію російської федерації.
Встановивши, що позивач не надав доказів того, що він використав визначений державою порядок отримання гарантованої нею компенсації, а заявлені вимоги не містять в собі конкретних вимог щодо їх виконання, суд першої інстанції з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.
Крім того, якщо позивач вважає, що руйнування його майна відбулось внаслідок діяння російської федерації, то за це не може бути відповідальною Україна.
Доводи касаційної скарги про те, що Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» незаконно обмежує в отриманні компенсації осіб, чиє житло було зруйноване до 24 лютого 2022 року, а також тих, чиє зруйноване житло знаходиться на непідконтрольній Уряду України території, що була визначено такою до 24 лютого 2022 року, є безпідставними. Розроблення інших механізмів щодо компенсації за пошкодження та знищення об`єктів нерухомого майна після 24 лютого 2022 року не свідчить про дискримінацію громадян України.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135804550
Стягнення компенсації з держави Україна за знищене житло через відсутність ефективного механізму відшкодування шкоди
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2026 року у справі № 757/16107/18-ц
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, з урахуванням наведеної вище практики ЄСПЛ дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь позивачки грошової компенсації в розмірі 300 000,00 грн. При цьому відповідач не спростував розміру компенсації, не навів свого розрахунку стосовно відповідного розміру.
Установивши у цій конкретній справі порушення прав позивачки від знищення її житлового будинку внаслідок терористичного акта на підконтрольній Україні території, а також недоведеність з боку відповідача забезпечення позивачці належного і дієвого механізму компенсації указаної шкоди, суди дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивачки грошову компенсацію у розмірі 300 000,00 грн.
Суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що належним відповідачем у справі є держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, оскільки він згідно із статті 116 Конституції України забезпечує виконання законів України. Враховуючи те, що Кабінет Міністрів України у своїх підзаконних нормативно-правових актах тільки у 2020 році визначив порядок компенсації за зруйноване майно внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, право на яку було викладено в законі України, Кабінет Міністрів України є належним відповідачем у цій справі.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134921351
Стягнення з російської федерації 10 млн грн моральної шкоди, завданої збройною агресією проти України
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 січня 2025 року у справі № 125/2253/24
Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про стягнення з російської федерації на користь позивача 10 000 000 грн моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії проти України. Суд наголосив, що звернення до українського суду є єдиним реально доступним та ефективним способом захисту прав потерпілих, оскільки рф заперечує свою відповідальність за завдану шкоду.
Верховний Суд зазначив, що право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності чотирьох обов'язкових умов: моральної шкоди, протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між такою поведінкою і завданою шкодою та вини особи, яка її завдала. Позивач повинен довести факт моральних страждань і причинний зв'язок, тоді як відповідач має довести відсутність протиправності або вини.
Під час визначення розміру компенсації суди врахували характер і тривалість душевних страждань позивача, наслідки збройної агресії, принципи розумності, справедливості та співмірності. Водночас суди критично оцінили висновок психолога щодо розміру заявленої компенсації, визнавши його завищеним, однак дійшли висновку, що компенсація у розмірі 10 млн грн є обґрунтованою за конкретних обставин справи.
Верховний Суд також відхилив доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм права, неналежну оцінку доказів та необхідність долучення нових доказів на стадії апеляційного перегляду. Суд підкреслив, що касаційна інстанція не здійснює переоцінку доказів, а перевіряє лише правильність застосування норм матеріального і процесуального права. Оскільки порушень судами попередніх інстанцій не встановлено, касаційну скаргу залишено без задоволення.