Дайджест правових позицій Верховного Суду щодо визнання активів необґрунтованими та застосування заходів забезпечення позову у справах про цивільну конфіскацію майна публічних службовців та пов’язаних осіб
Про обґрунтованість застосування заходів забезпечення позову у справі щодо можливого відчуження необґрунтованих активів публічних службовців
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2025 року у справі № 991/2568/25
У справі, що переглядається, вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення позову, cуди попередніх інстанцій встановили, що наведені стороною позивача доводи та надані докази свідчать про те, що сумарний дохід і заощадження ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період 2021-2022 років не дозволяв набути їм у власність транспортні засоби «Audi Q7» вартістю 2 062 736,00 грн та «Porsche Cayenne» вартістю 5 176 073,58 грн, тому вартість цих автомобілів може бути предметом майбутнього позову про визнання активів необґрунтованими.
Ураховуючи те, що ОСОБА_2 як співробітник Національної поліції України та ОСОБА_1 як прокурор Офісу Генерального прокурора є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто обізнані з положеннями антикорупційного законодавства, а також зважаючи на факт продажу автомобіля «Porsche Cayenne» 31 травня 2023 року (після початку збору доказів щодо набуття відповідачами необґрунтованих активів), який, на переконання позивача, є необґрунтованим активом, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про те, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що відповідачі протягом судового розгляду можуть відчужити належне їм майно, яке є предметом спору, а також інші активи, що відповідають вартості необґрунтованих активів. Зокрема існує обґрунтоване припущення щодо реєстрації місця проживання неповнолітньої ОСОБА_5 та інших неповнолітніх у квартирі АДРЕСА_1 з метою виведення цього майна з-під стягнення.
Доводи касаційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції впливу заходів забезпечення позову на права та законні інтереси неповнолітньої доньки ОСОБА_1 є безпідставними. Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що застосований захід забезпечення позову не виключає право власників та членів їх родини на безперешкодне володіння та користування квартирою, нежитловим приміщенням та автомобілем.
Відповідачка ОСОБА_1 та її неповнолітня дочка у квартирі АДРЕСА_1 не зареєстровані та не проживають, а накладений судом першої інстанції арешт не перешкоджає реалізації права дитини на користування зазначеною квартирою. Реєстрація місця і проживання і право користування житлом не є тотожними поняттями.
Крім того, неповнолітня ОСОБА_5 має інше зареєстроване місце проживання.
Також Верховний Суд зауважує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133162321
Про визнання договору дарування нікчемним, неврахування недекларованих доходів та правомірність визначення вартості необґрунтованих активів
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2025 року у справі № 991/4164/23
Судами попередніх інстанцій обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача на те, що вартість житлового будинку та земельної ділянки частково була сплачена ним за рахунок грошових коштів у розмірі 2 300 000 грн, які були подаровані його матір`ю ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 19 вересня 2019 року, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин суду не надано, а представлений договір дарування не посвідчений нотаріально, а тому є нікчемним в силу приписів частини першої статті 220 ЦК України.
Водночас колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що важливою обставиною, яка свідчить про неотримання ОСОБА_1 від своєї матері ОСОБА_7 будь-яких коштів у 2019 році, є не відображення ним цієї обставини у відповідній щорічній декларації за 2019 рік.
Посилання у касаційній скарзі на те, що судами безпідставно взято до уваги доходи відповідача за повні три квартали 2020 року (по вересень включно), у той час як придбання ним спірних активів відбулося 04 серпня 2020 року, є безпідставним з огляду на зміст позовної заяви та передбачену статтею 13 ЦПК України диспозитивність цивільного судочинства.
При цьому слід зазначити, що прокурором дійсно визначено розмір законного доходу ОСОБА_1 в сумі, яка є більшою від фактично отриманого, але внаслідок таких дій позивача права відповідача жодним чином не порушуються, оскільки суд розглядає справи в межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), а відтак внаслідок безпідставного завищення законного доходу визначена частиною другою статті 290 ЦПК України різниця між вартістю активів та законними доходами відповідача (вартість необґрунтованих активів) не збільшилась, а зменшилась. Водночас суди попередніх інстанцій не могли стягнути більше, ніж просив позивач, навіть якщо за законом він мав на це право.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126361796
Про визнання квартири та транспортних засобів необґрунтованими активами у зв’язку з істотним перевищенням їх вартості над законними доходами державного службовця та членів його сім’ї
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 991/7187/24
Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та в органах Державної міграційної служби і, на час придбання спірного майна, був особою, уповноваженою на виконання функцій держави та місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».
Оцінивши надані сторонами доказами в їх сукупності, суд першої інстанції, з яким також погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що загальна вартість активів, щодо яких поданий позов, перевищує нараховані доходи відповідача ОСОБА_1 та члена його сім`ї - дружини ОСОБА_2 на 4 229 141,23 грн, що перевищує визначену в абзаці другому частини другої статті 290 ЦПК України мінімальну різницю в 1 003 500,00 грн та є меншою за максимальну різницю, яка у 2022 році становила 8 063 250,00 грн, у 2023 році - 8 723 000,00 грн.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, установив, що сукупність доказів позивача є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів відповідачів та підтверджує факт необґрунтованості активів у вигляді квартири та трьох ТЗ.
При цьому необґрунтованість таких активів відповідачі належними та допустимими доказами не спростували.
Посилання представника відповідачів на те, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою ту обставину, що спірне майно придбавалось безпосередньо за кошти, отримані від продажу іншого майна, законне джерело походження якого досліджено в суді та не ставилось під сумнів, не підтвердилися під час касаційного перегляду справи.
Наведені аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким апеляційний суд надав відповідну оцінку. Так, відхиляючи зазначений довід, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на те, що ОСОБА_4 не виконав вимоги чинного законодавства та не задекларував отримання доходу від ОСОБА_1 у сумі 30 000,00 доларів США у 2010 році та в сумі 11 000,00 доларів США у 2011 році, про що свідчать відомості з ДРФОПП (т. 2 а. с. 39 зворот-45). За таких обставин відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження існування фактів, на які посилається представник відповідачів, вказує на їх недоведеність, про що вмотивовано зазначили суди першої та апеляційної інстанцій.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/132356004
Про визнання необґрунтованим активом автомобіля, набутого близьким родичем державного службовця, та застосування принципу переваги доказів
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 липня 2025 року у справі № 991/5241/24
У справі, що переглядається в касаційному порядку, прокурором наведено достатні фактичні дані, які підтверджують набуття активу (коштовного автомобіля) близьким родичем особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка може прямо чи опосередковано вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, та його необґрунтованість. Відповідачі ж необґрунтованість такого активу належними, допустимими та достатніми доказами не спростували.
Судами на підставі поданих доказів не встановлено, що необґрунтований актив, а саме автомобіль «Mercedes-Benz G 400 D», номер кузова НОМЕР_2 , 2023 року випуску, вартістю на день набуття 5 647 926,68 грн, набутий ОСОБА_2 за рахунок законних доходів, що намагався довести ОСОБА_1 під час розгляду цієї справи.
Суди попередніх інстанцій надали обґрунтовану оцінку доводам щодо сукупного доходу ОСОБА_2 за 25 років, ймовірності конвертування отриманого доходу у валюту, курсовій різниці та індексу інфляції за такий період, отримання доходів від продажу інших транспортних засобів, позики та укладення попереднього договору купівлі-продажу корпоративних прав від 27 грудня 2021 року.
Як судом першої, так і судом апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку відсутності належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження фактичного отримання ОСОБА_2 грошових коштів на підставі наданих відповідачами попереднього договору купівлі-продажу корпоративних прав від 27 грудня 2021 року та договору позики від 01 серпня 2015 року. У контексті наявності у відповідачки законних доходів на купівлю спірного активу судом першої інстанції також правильно враховано наявність у ОСОБА_2 витрат на проживання та на купівлю іншого нерухомого майна.
Крім того, з огляду на відсутність достовірних доказів на підтвердження реєстрації за ОСОБА_2 права власності на автомобіль «BMW 520і», НОМЕР_4 , судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено про відсутність правових підстав вважати законним доходом ОСОБА_2 грошові кошти, отримані за продаж зазначеного транспортного засобу. Посилання касаційної скарги на декларування ОСОБА_1 права користування цим автомобілем не спростовують наведених вище висновків судів, з огляду на те, що у щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 та 2022 роки, ОСОБА_1 декларував право користування зазначеним транспортним засобом, вказуючи про його належність на праві власності ОСОБА_9 .
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що надані прокурором докази у їх сукупності підтверджують безпосередню пов`язаність спірного активу з ОСОБА_1 , набуття його в розумінні пункту 2 частини восьмої статті 290 ЦПК України, а також його необґрунтованість. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, вирішив справу на основі принципу «переваги доказів» (балансу ймовірностей або високої ймовірності), обґрунтовано зазначивши, що сукупність доказів, наданих прокурором, є більш переконливою, ніж сукупність доказів, наданих відповідачами.