Дайджест правових позицій Верховного Суду про визнання права належного користування житловим приміщенням
Відмова у визнанні права користування житлом через недоведеність законності вселення та статусу члена сім’ї наймача
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2026 року у справі № 645/621/21
Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку доводам сторін, наданим доказам, пославшись на наведені норми права та врахувавши правові висновки Верховного Суду, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованих висновків про те, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не довели обґрунтованості своїх позовних вимог, а саме того, що вони вселилися до спірного житлового приміщення у встановленому законом порядку, а тому вимоги про визнання за ними права користування цією квартирою є безпідставними.
При цьому суди правильно зазначили, що позивачами не надано належних та допустимих доказів, які б вказували на наявність згоди наймача спірного житлового приміщення ОСОБА_3 на їх вселення, як членів його сім`ї, їх спільного проживання, ведення спільного господарства, що свідчить на недоведеність набуття позивачами права користування квартирою АДРЕСА_2 .
Водночас суди правильно врахували, що позивачі зареєстровані за іншими адресами, а ОСОБА_1 має право спільної сумісної власності на інше житлове приміщення.
Разом із тим, докази того, що до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, як і будь-якими іншими органами, заявлені вимоги про виселення, в матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134961090
Відмова у визнанні права проживання дитини та батька через недоведеність законного вселення і відсутність згоди наймача житла
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 січня 2026 року у справі № 754/12407/23
Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку доводам сторін, наданим доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, пославшись на наведені норми права та врахувавши правові висновки Верховного Суду, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованих висновків про те, що ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дочки - ОСОБА_2 , не довів обґрунтованості позовних вимог, а саме того, що він та його дочка вселилися до спірного житлового приміщення у встановленому законом порядку, а тому вимоги про визнання за ними права проживання у цьому житлі, є безпідставними.
Доводи касаційної скарги про те, щопри народженні ОСОБА_2 , її батьки вирішили, що вона буде проживати з ними у квартирі АДРЕСА_1 , де вона ходила до дитсадку та ходить до школи, а тому суди не захистили прав неповнолітньої дитини, є безпідставними, оскільки це не доводить факту належного вселення позивача до спірної квартири.
Суд правильно вказали, що позивачем не було надано доказів, які б вказували на наявність згоди наймача спірного житлового приміщення - ОСОБА_7 , на вселення позивачів, як членів його сім`ї, їх спільного проживання, несення витрат на утримання спірного житла, що свідчить на недоведеність набуття позивачами права користування квартирою АДРЕСА_1 , а також того факту, що спірна квартира є єдиним постійним місцем проживання позивачів.
При цьому, суди правильно врахували, що ОСОБА_1 зберігає право користування іншим житлом за адресою: АДРЕСА_3 , в якому він зареєстрований. Право ж користування житлом малолітньої ОСОБА_2, визначається за місцем проживання її батьків відповідно до норм СК України.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133782625
Передчасність висновків про пропорційність виселення без встановлення згоди власника та гарантій права на житло дітей
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 січня 2026 року у справі № 450/3785/19
З точки зору оцінки пропорційності втручання у право ОСОБА_2 та її двох дітей користуватися спірним житловим будинком загальною площею 63,1 кв. м, у якому презюмується можливе проживання чотирьох осіб, з урахуванням наявності у її матері житлового будинку загальною площею 222,7 кв. м, у якому також презюмується можливе проживання чотирьох осіб, з урахуванням прав ОСОБА_1 на спірний житловий будинок та дійсних сімейних відносин мешканців спірного житлового будинку - апеляційний суд мав підстави вважати, що відповідне втручання може бути пропорційним. Але він не врахував, що воно не може бути законним за умови заперечення ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_2 , яка є повнолітньою дитиною своєї матері, тільки за цим фактом родинних стосунків вже не має права на проживання у цьому іншому будинку без згоди її матері.
ОСОБА_2 навіть як повнолітня дитина не позбавлена можливості на вселення та проживання у будинку своєї матері разом із своїми дітьми, як член саме її родини, а не ОСОБА_1 , що, у тому числі, може відповідати кращим інтересам цих дітей, враховуючи, що загальна площа спірного житлового будинку - 63,1 кв. м. Однак висновок апеляційного суду з цього питання також є передчасним, оскільки реалізація такої можливості залежить від волі ОСОБА_5, наявність або відсутність якої апеляційний суд не встановив.
Отже, висновок апеляційного суду про те, що виселення ОСОБА_2 з її двома дітьми зі спірного житлового будинку не позбавить її місця постійного проживання теж є передчасним. Тому оскаржуване судове рішення не може вважатись таким, що відповідає Закону - відсутні встановлені обставини цієї справи, які б вказували на те, що таке втручання однозначно не порушує гарантовані Конвенцією права ОСОБА_2 та її дітей.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду у частині, що стосується виселення ОСОБА_2 та її двох дітей, та передати справу у цій частині на новий розгляд до апеляційного суду, в іншій частині залишити її без змін.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133947123
Передчасність висновків щодо непропорційності позбавлення права користування житлом без належної оцінки факту непроживання та альтернативного житла
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 січня 2026 року у справі № 758/16086/18
Колегія суддів акцентує увагу, що вирішуючи питання про позбавлення особи права користування житлом суди мають застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Однак суди не надали належної оцінки доводам позивача, що ОСОБА_1 з дітьми у спірному приміщенні постійно не проживає, підставам позовних вимог ГУ ДСНС України у м. Києві, зокрема, щоОСОБА_1 в списках працівників управління, які потребують поліпшення житлових умов, не перебуває, але в якому перебуває 213 сімей, які потребують надання жилої площі в гуртожитку, не спростували доводів щодо проживання ОСОБА_1 в іншій квартирі, що належить дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_9 , право користування якою ОСОБА_1 декларував з 2012 року.
З урахуванням викладеного та з огляду на тривалість та безперервність перевірок щодо непроживання відповідачів у спірному житловому приміщенні висновки судів, що складаючи акти про відсутність відповідачів у спірній квартирі в гуртожитку позивач не досліджував наявність у квартирі речей відповідачів, а також причини і характер їх відсутності (постійний чи тимчасовий), непропорційність втручання у права володіння відповідачем спірним житловим приміщенням у гуртожитку ГУ ДСНС України у м. Києві, є передчасними.