Дайджест правових позицій Верховного Суду про витребування майна з чужого незаконного володіння
Відмова у витребуванні квартири від добросовісного набувача як непропорційне втручання у мирне володіння майном
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2026 року у справі № 754/58/22
ОСОБА_2 , набуваючи у жовтні 2019 року спірне майно у власність від ОСОБА_6 та укладаючи оплатний письмовий договір про придбання такого майна, який був посвідчений нотаріально з дотриманням нотаріусом вимог щодо перевірки відсутності обтяжень на таке майно, не могла знати про те, що це майно вибуло з власності позивача поза її волею і щодо такого майна існує спір.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , здійснив оцінку пропорційності втручання у право відповідача на мирне володіння майном, а також надав оцінку тягарю, що буде покладений на неї таким втручанням, з чим Верховний Суд погоджується.
Апеляційний суд правильно врахував, що витребування у відповідача 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 зумовить непропорційне втручання у право власності, так як відповідач буде змушена ділити квартиру, загальною площею 27,6 кв. м, житловою площею 14,8 кв. м, із іншою особою.
При цьому апеляційним судом враховано, що договір купівлі-продажу спірної квартири укладений відповідачем у 2019 році, а з урахуванням зміни вартості нерухомого майна з 2019 року, навіть у випадку стягнення збитків з попередніх власників в порядку частини другої статті 661 ЦК України, об`єктивна можливість ОСОБА_2 придбати за рахунок цих коштів житлову нерухомість виключається. Вказане спростовує доводи касаційної скарги про те, що відповідач, як добросовісний набувач майна, має інший судовий спосіб захисту своїх порушених прав.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про неможливість витребування спірної частини квартири від ОСОБА_2 , оскільки витребування майна в добросовісного набувача, за фактичних обставин даної справи, матиме наслідком покладення на добросовісного набувача індивідуального й надмірного тягаря, що призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134579785
Пропорційність втручання у право власності добросовісного набувача при витребуванні майна на користь законного власника
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2025 року у справі № 361/3526/20
У справі, що переглядається при зміні мотивувальної частини рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння апеляційний суд вважав, що відповідач у цій справі, проявивши розумну обачність, мав об`єктивну змогу поцікавитися у ОСОБА_6 мотивами вже другого відчуження земельної ділянки протягом п`яти місяців, а також з`ясувати, на підставі яких правовстановлюючих документів здійснювалося відчуження їй спірного нерухомого майна (зокрема, дубліката (копії) державного акту на право власності на земельну ділянку), у зв`язку з чим у нього могли б виникнути об`єктивні сумніви щодо наявності у продавця права відчужувати спірне нерухоме майно. Наведені обставини не вказують на недобросовісність самого ОСОБА_2 , проте, безумовно, мають враховуватися судом при вирішенні спору по суті. Апеляційний суд не встановив невідповідності заходу втручання в право власності ОСОБА_2 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. Перешкод для застосування механізму статті 388 ЦК України також не встановлено. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, проте помилково не здійснив оцінку обставини добросовісності останнього набувача майна та перевірив можливість витребування майна в контексті приписів Конвенції та Першого протоколу до неї.
Апеляційний суд звернув увагу, що законність втручання в цій справі обумовлена тим, що право власності є конституційним правом особи, передбаченим статтею 41 Конституції України, воно є непорушним та набувається в порядку, визначеному законом. Законний власник не втрачає право власності на належне йому майно, якщо воно вибуває з його володіння без належної на те законної підстави чи не з його волі, тому таке право підлягає захисту. Легітимною метою (виправданістю втручання загальним інтересом) є необхідність захисту гарантованого Конституцією України права законного володільця, майно якого вибуло з його володіння без відповідної на те правової підстави чи не з його волі. Що стосується принципу пропорційності, то апеляційний суд уважає, що: 1) можливість втручання у право кінцевого набувача майна, яке вибуло з володіння власника без відповідної правової підстави, чи не з його волі прямо передбачене ЦК України (статті 387, 388); 2) закон безпосередньо врегулював, що добросовісний набувач не набуває право власності на відчужене йому майно, яке вибуло із володіння власника поза його волею; 3) майнове право добросовісного набувача захищено передбаченим статтею 661 ЦК України механізмом відшкодування завданих йому збитків у зв`язку з витребуванням у нього за рішенням суду майна (товару).
Апеляційний суд врахував встановлені у цій справі обставини, а саме відчуження спірного майна без волевиявлення законної власниці на підставі виданого без достатніх на те правових підстав дубліката державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування такого майна на користь законного власника від останнього набувача є пропорційним втручанням у право власності останнього, яке ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.
За таких обставин висновок апеляційного суду про зміну мотивів рішення суду першої інстанції в частині витребування майна з чужого незаконного володіння є обґрунтованим. Тому оскаржену постанову апеляційного суду належить залишити без змін.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/127463647
Витребування майна неможливе, якщо позивач не довів вибуття нерухомості поза його волею
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2025 року у справі № 464/8683/21
У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, установивши, що спірна квартира, яка належала ОСОБА_1 , відчужена на підставі договору купівлі-продажу від 27 березня 2015 року ОСОБА_5 , а остання на підставі договору купівлі-продажу від 29 березня 2023 року відчужила її ОСОБА_4 , правильно виходив із того, що витребування спірної квартири у останнього набувача є ефективним способом захисту прав позивача.
Установивши, що ОСОБА_3 придбала за відплатним договором спірну квартиру у ОСОБА_1 відповідно до вимог законодавства та з дотриманням належної правової процедури, а позивач не надав доказів вибуття квартири з володіння ОСОБА_1 без його волі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , як правонаступника позивача ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 .
Також колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Государської Н. В., оскільки приватний нотаріус не може відповідати за вимогами про витребування майна та є неналежним відповідачем, що є окремою підставою для відмови у позові.
Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. За встановлених у цій справі обставин суд правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов цілком обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 як правонаступника ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/132164303
Неможливість витребування майна від добросовісного набувача у разі його добровільної передачі власником
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2025 року у справі № 521/18588/21
У справі, яка переглядається, в позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що надала належний їй транспортний засіб Lexus LX 570, універсал-В, сірого кольору, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , код шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , у тимчасове безоплатне користування ОСОБА_3 , з яким перебувала у дружніх відносинах та якому довіряла, передала останньому оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 .
Отже, з огляду на встановлені судами у цій справі обставини добровільного передання позивачем належного їй транспортного засобу ОСОБА_3 , а також з урахуванням особливостей правого режиму транспортного засобу як рухомого майна, суд першої і суд апеляційної інстанцій у порушення вищевказаних вимог закону не звернув уваги на те, що спірний автомобіль вибув із володіння ОСОБА_1 з її волі, а тому не підлягає витребуванню у добросовісного набувача, оскільки в цих правовідносинах відсутні правові підстави для застосування положень статті 388 ЦК України.
Таким чином, судами попередніх інстанцій неправильно застосовані вищенаведені норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а тому їх висновок про часткове задоволення позову та витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 спірного автомобіля та визнання за ОСОБА_1 право власності на нього є помилковими.
ОСОБА_1 не позбавлена можливості захистити своє право шляхом звернення з позовом до суду про відшкодування збитків до особи, якій вона передала річ у користування і володіння.
Отже, в цій справі Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість наведених в касаційних скаргах підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України ЦПК України.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.