Компенсація витрат на правничу допомогу за фіксованим гонораром не потребує деталізації витраченого часу адвоката
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2026 року у справі № 367/4064/21
У справі, яка переглядається, суди встановили, що розмір гонорару адвоката позивачка погодила в окремо складених актах (№ 1 і № 2) до договору про надання правової допомоги і в цих актах позивачка та адвокат не пов`язували розмір гонорару з витраченим адвокатом часом на вчинення відповідної процесуальної дії. Навпаки, сторони зазначили конкретні (фіксовані) суми гонорару адвоката за окремі аспекти його участі в справі (судові засідання, робота над первісним і зустрічним позовами).
Оскільки позивачка погодила з адвокатом фіксований розмір його гонорару, то ненадання детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) із зазначенням того, скільки годин адвокат витратив на вчинення тієї чи іншої процесуальної дії чи складення документу, не має правового значення для вирішення питання про компенсацію ОСОБА_1 понесених витрат на правничу допомогу.
Аргументи щодо неврахування апеляційним судом майнового стану відповідача суд теж відхиляє, оскільки приписи процесуального закону не визначають обов`язок суду оцінювати згадану обставину при вирішенні питання про розподіл понесених сторонами судових витрат.
Оскільки ОСОБА_7 не довів факт неспівмірності понесених іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі (6 томів), кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом (понад 4 роки), а обставини, на які посилається відповідач у касаційних скаргах, не є підставою для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, то наявні підстави для залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133653314
Фіксований гонорар адвоката в апеляційній інстанції підтверджений договором і платіжними документами як належні докази витрат на правничу допомогу
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2026 року у справі № 757/53285/20-ц
У справі, що переглядається: 08 лютого 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява адвоката Мироненко К. Б., яка діє в інтересах ПП «ТФ «Кардінал», про відшкодування витрат на правничу допомогу, до якої долучено: договір про надання правничої допомоги № 31/01-2024/1 від 31 січня 2024 року (т. 2, а. с. 13-16); додаткова угода від 31 січня 2024 року № 1 до договору № 31/01-2024/1 (т. 2, а. с. 17); платіжна інструкція № 75 від 01 лютого 2024 року, згідно з якою ПП «ТФ «Кардінал»на рахунок АО «Лефорс» сплачено 19 000,00 грн (т. 2, а. с. 19); детальний опис робіт (наданих послуг) станом на 07 лютого 2024 року.
До заяви додано поштові накладні від 07 лютого 2024 року № 0730106731924, № 0730106731932, № 0730106731940, відповідно до яких копії заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу направлено учасникам справи.
Згідно з додатковою угодою від 31 січня 2024 року № 1 до договору № 31/01-2024/1 про надання правничої допомоги сторони досягли згоди, що розмір гонорару виконавця за надання правничої допомоги щодо юридичного супроводу справи № 757/53285/20-ц у суді апеляційної інстанції встановлюється у вигляді фіксованої ставки 19 000,00 грн, що включає у себе ознайомлення із матеріалами справи, участь у судових засіданнях (у тому числі час дороги до та з суду, а також очікування початку судового засідання у приміщенні суду), складання будь-яких процесуальних документів незалежно від їх кількості.
Тому апеляційний суд правильно вважав, що скаржником у встановленому порядку зроблено заяву про відшкодування витрат на професійну правову допомогу та надано відповідні докази.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133708342
Стягнення витрат на правничу допомогу в касаційній інстанції: фіксований гонорар 5 000 грн визнано співмірним складності справи та обсягу наданих послуг
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2026 року у справі № 642/716/22
У матеріалах справи, яка переглядається, наявна копія договору від 03 листопада 2018 року № 03/11/18 про надання правової допомоги адвокатом, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Тарасенко Д. Ю. (т. 1. а. с. 80).
Згідно з копією додатку № 6 до договору від 03 листопада 2018 року № 3/11/18 про надання правової допомоги від 23 квітня 2025 року, позивач ОСОБА_1 доручив Тарасенко Д. Ю. представляти його інтереси у справі № 642/716/22 в суді касаційної інстанції. Також сторони зокрема погодили гонорар адвоката у сумі 5 000,00 грн
Відповідно до копії опису наданих послуг адвокатом Тарасенко Д. Ю. клієнту ОСОБА_1 від 25 квітня 2025 року, позивачу було надано такі послуги: аналіз касаційної скарги відповідача, написання відзиву на касаційну скаргу; складання заяви про надання доступу до матеріалів справи в Електронному суді; ознайомлення з ухвалою про відкриття провадження.
Ураховуючи надані стороною позивача та наявні у матеріалах справи докази, прийняте судом касаційної інстанції у цій постанові рішення про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 , колегія суддів Верховного Суду погоджується доводами клопотання ОСОБА_1 , що існують підстави для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в суді касаційної інстанції.
Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, з урахуванням відсутності заперечень сторони відповідача щодо розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат (представник) Тарасенко Д. Ю., та стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції. Розмір понесених витрат на таку суму відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133285159
Відсутність доказів фактичної оплати гонорару не є підставою для відмови у розподілі витрат на правничу допомогу
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2026 року у справі № 186/1156/24
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ним не надано документів (квитанції, прибуткового касового ордеру тощо), що свідчать про оплату гонорару.
Проте колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції помилково послався у якості аргументу для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційний суд, постановляючи ухвалу, не врахував, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною або третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що акт про надання правничої допомоги № 2407-25 до договору про надання правової допомоги від 02 січня 2024 року № 02/01-24, в якому був зафіксований обсяг наданих послуг і кінцева їх вартість, був складений 24 липня 2025 року, тобто після ухвалення судом апеляційної інстанції постанови, тому не міг бути поданий позивачем до закінчення судових дебатів у справі.
Якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, то вона може подати ці докази разом з відповідною заявою протягом п`яти днів після прийняття рішення по суті позовних вимог (див. постанову Верховного Суду від 05 серпня 2025 року у справі № 359/9012/23).
Таким чином, оскільки позивач до закінчення судових дебатів у справі зробив відповідну заяву щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та подав докази, які підтверджують такі витрати, протягом п`яти днів після ухвалення апеляційним судом постанови, як це визначено частиною восьмою статті 141 ЦПК, суд апеляційної інстанції неправильно відмовив йому у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Тому касаційний суд скасовує ухвалу суду апеляційної інстанції та задовольняє заяву позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Ураховуючи додані до заяви позивача докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат в суді апеляційної інстанції, Верховний Суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.