Дайджест правових позицій Верховного Суд щодо аліментних зобов’язань
Відсутність доказів можливості надання матеріальної допомоги як підстава для відмови у стягненні аліментів на утримання чоловіка
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня 2026 року у справі № 335/2187/25
Суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання чоловіка ОСОБА_1 , вбачав підстави для стягнення такого виду аліментів.
Водночас, на момент ухвалення рішення Вознесенівським районним судом м. Запоріжжя матеріали справи не містили жодних доказів на підтвердження можливості відповідачки надавати матеріальну допомогу чоловіку ОСОБА_1 у вигляді аліментів на його утримання до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, трьох років.
Так само, Запорізький апеляційний суд, переглядаючи рішення місцевого суду у відповідній частині, не маючи в своєму розпорядженні доказів, які відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України ОСОБА_1 не мав можливості подати до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, тобто доказів на підтвердження можливості відповідачки надавати матеріальну допомогу чоловіку ОСОБА_1 у вигляді аліментів на його утримання, дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для присудження з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_1 до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.
Верховний Суд зауважує, що в цій справі, з врахуванням зокрема обставини перебування ОСОБА_2 на час ухвалення судових рішень першою та апеляційною інстанцією під вартою, вагомим та значущим фактом, встановленим на підставі належних доказів, є саме можливість відповідачки надавати матеріальну допомогу позивачу у вигляді аліментів на його утримання.
Таких доказів матеріали справи не містять і судами у належний спосіб не здобуто.
Встановивши наведені обставини у сукупності із письмовими доказами, суд апеляційної інстанції підставно скасував рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_1 та відмовив в задоволенні позову у відповідній частині.
Верховний Суд відхиляє довід касаційної скарги, що ОСОБА_1 , перебуваючи під вартою, отримала грошову компенсацію частки майна подружжя в розмірі 3 750 000 грн внаслідок укладення мирової угоди 29 липня 2025 року в межах справи № 332/5152/24 і апеляційний суд міг вказані відомості перевірити в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що вказані грошові кошти були отриманні відповідачкою.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137144546
Відсутність доказів доходу від адвокатської діяльності виключає нарахування аліментної заборгованості виходячи із середньої заробітної плати
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 січня 2026 року у справі № 395/1162/14-ц
У цій справі суди встановили, що ОСОБА_1 з 2018 року до липня 2024 року, перебував у трудових відносинах з ДП «Пропан», ТОВ Хейстек», ТОВ «Енерго-Хаб», ТОВ «Люкспромгаз», ТОВ «Укр Балон Постач», і з його заробітної плати утримувались аліменти.
ОСОБА_1 станом на 18 січня 2024 року не перебував на податковому обліку в ГУ ДПС у Кіровоградській області як особа, яка займається адвокатською діяльністю.
Встановивши, що ОСОБА_1 до липня 2024 року мав постійне місце роботи і з його заробітку систематично сплачувалися аліменти, сплата яких не врахована при проведенні оспорюваного розрахунку, позивач не надала належних і допустимих доказів отримання ОСОБА_1 доходів від зайняття адвокатською діяльністю, таких відомостей немає і в матеріалах виконавчого провадження, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність дій державного виконавця вимогам закону, адже підстав для нарахування заборгованості з аліментів від розміру середньомісячної зарплати регіону не було.
Водночас апеляційний суд встановив, що ухвалою суду від 29 квітня 2024 року у справі № 395/1162/14-ц повернено без розгляду скаргу ОСОБА_1 , предметом розгляду якої був розрахунок заборгованості від 20 лютого 2024 року зі сплати аліментів ОСОБА_1 за період з травня 2018 року до січня 2024 року, відповідно до якого розмір заборгованості становить 232 524,92 грн. Під час розгляду скарги встановлено, що про наявність заборгованості ОСОБА_1 дізнався 20 лютого 2024 року, а скаргу подав з пропуском строку.
Оскільки розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 01 серпня 2024 року, який є предметом оскарження у цій справі, містить посилання на розрахунок заборгованості станом на 01 лютого 2024 року, за яким боржник вже пропустив строк звернення до суду зі скаргою, апеляційний суд дійшов правильного висновку про залишення без розгляду вимоги в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо нарахування заборгованості зі сплати аліментів та скасування розрахунку заборгованості станом на 01 серпня 2024 року за період часу з травня 2018 року до січня 2024 року, включно.
Доводи ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд узаконив неправомірне нарахування аліментів за період з травня 2018 року до січня 2024 року, безпідставні, адже суд не досліджував нарахування заборгованості за заявлений період.
Аргументи касаційної скарги ОСОБА_2 щодо зайняття ОСОБА_1 адвокатською діяльністю та отримання доходу від такої діяльності висновків судів не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи, що перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133708530
Спір про зменшення розміру аліментів на дитину не може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2026 року у справі № 212/3435/25
У справі, що переглядається, предметом спору є зменшення розміру аліментів на дитину.
01 квітня 2025 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а. с. 81).
Процесуальне питання щодо неможливості розгляду спорів про зменшення розміру аліментів на дитину в порядку спрощеного позовного провадження вже перебувало на розгляді Верховного Суду.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на зазначені порушення норм процесуального права суди зробили передчасний висновок про часткове задоволення позову про зменшення розміру аліментів.
Оскільки встановлено підстави для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції із зазначених підстав (порушення процесуальних норм), тому інші підстави відкриття касаційного провадження щодо оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року по суті спору суд касаційної інстанції не аналізує.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що рішення судів ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135994400
Відсутність у квитанції призначення платежу не спростовує факту сплати аліментів, якщо обставини справи підтверджують їх здійснення на утримання дітей
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 686/17977/22
У справі, яка переглядається Верховним Судом, суд апеляційної інстанції, з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази, подані її учасниками, зробив правильний висновок про те, що перераховані ОСОБА_5 (до відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу про стягнення з нього аліментів), починаючи з 16 вересня 2022 року, кошти на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 175 000 грн є аліментами. Суд обґрунтовано виходив з того, що не зазначення відомостей про призначення платежу в квитанціях не спростовує обставин того, що перерахунок коштів на користь стягувачки боржник здійснював саме з метою надання утримання дітей. ОСОБА_1 не спростувала, що кошти за переказами, здійсненими ОСОБА_5 на її рахунок, мають інше призначення, ніж аліменти.
Посилання заявниці у справі, що переглядається, на те, що перераховані ОСОБА_5 кошти за спірний період є виплатою грошової компенсації за транспортний засіб Тойота RAV4 (як компенсація вартості спільного майна подружжя, що підлягає поділу), - необгрунтовані, оскільки для вирішення цього питання ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_1 з позовом про поділ майна подружжя, в якому, навпаки, вказувала, що відповідач має сплатити їй компенсацію вартості вказаного автомобіля у порядку поділу майна подружжя.
Таким чином, апеляційний суд правомірно констатував, що за фактичних обставин цієї справи стягувачем не надано доказів того, що спірні квитанції (крім квитанції за 01 вересня 2022 року) через відсутність призначення платежу не підтверджують сплату ОСОБА_5 саме аліментів.
За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про правомірність дій державного виконавця щодо неврахування у заборгованість за аліментами сплачених ОСОБА_5 коштів з 16 вересня 2022 року до 16 грудня 2022 року та відсутність підстав для задоволення скарги в оскарженій частині.