Якщо позивач не виконував завдань, що дають право на додаткову винагороду, важливо установити, які саме завдання він виконував і де проходив службу
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 560/15705/23
Варто зазначити, що висновок судів попередніх інстанцій не ураховує доводів позивача про те, що він брав участь у бойових діях на території Харківської області у періоди указані у довідці військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2023 № 698.
Суди попередніх інстанцій керувалися тим, що у матеріалах справи відсутні будь-які документальні підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій у спірний період.
Водночас реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, оскільки протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.
Отже, суди попередніх інстанцій не повною мірою урахували усі наявні докази, не з`ясували підстави видачі довідки, не зіставили інформацію з матеріалів справи з даними довідки.
Крім того, суди попередніх інстанцій, установивши відсутність документів про участь позивача у бойових діях або здійсненні заходів, не з`ясували, які завдання і де він виконував під час перебування в оперативному підпорядкуванні оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з метою виконання бойового завдання за призначенням на території Харківської області. Якщо позивач не виконував завдань, що дають право на додаткову винагороду, важливо установити, які саме завдання він виконував і де проходив службу. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення спору і не можуть бути проігноровані.
Наведене в сукупності свідчить про передчасність висновку судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові у цій справі, адже судами не досліджено усіх обставин цієї справи.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/130705393
Суди мали б з`ясувати, а які завдання/заходи виконував/здійснював позивач, перебуваючи на військовій службі у Військовій частині упродовж саме спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі № 520/16481/23
У цій справі суди першої та апеляційної інстанції звернули увагу на наявність протирічь у двох довідках, виданих відповідачем, проте достовірними даними суди визначили відомості, що містяться у довідці № 169 від 08 грудня 2023 року, з огляду на те, що такі відомості відповідають інформації, наявній в рапорті командира роти з охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав Ігора Цибульника.
Вказавши на відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період, який зазначений у іншій довідці Військової частини НОМЕР_1 від 24 квітня 2023 року № 362, на яку посилається автор касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій, дійшли передчасного висновку, адже без відповіді так і залишилося питання, з якого власне й виник спір, що спонукав позивача звернутися з цим позовом до суду. Йдеться про те, які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував позивач, перебуваючи на військовій службі упродовж спірного періоду.
Тобто, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 Постанови № 168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100000,00 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та/або де проходив службу у цей час.
Суд цим не намагається сказати, що відповідач щось порушив чи що його рішення/дії стосовно невиплати позивачеві додаткової винагороди протягом спірного періоду мають ознаки протиправності. Суд звертає увагу на ці обставини, оскільки вони мають значення для правильного вирішення спору, тоді як суди попередніх інстанцій оминули їх належною увагою.
З огляду на наведене, у контексті обставин справи, з яких виник спір, а також зважаючи на аргументи представника позивача, як суд апеляційної, так і суд першої інстанцій, мали б з`ясувати, а які завдання/заходи у такому разі виконував/здійснював позивач, перебуваючи на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 упродовж саме спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн. Відтак, якщо будуть для цього підстави - зупинитися на питанні, а чи могло бути так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у завданнях/заходах у документах, які потім слугують підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн.
Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124647791
Завданням суду в цій адміністративній справі є з`ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які слугують підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 480/7873/23
У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій якраз і мали б з`ясувати, а які завдання/заходи у такому разі виконував/здійснював позивач упродовж квітня 2022 року, серпня-грудня 2022 року, січня-травня 2023 року, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 70 000,00 грн.
Власне завданням суду в цій адміністративній справі в окресленій частині вимог позивача є з`ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які слугують підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі, як про це зазначає позивач.
Нез`ясування судами зазначених обставин цієї справи вказує на передчасність зробленого ними висновку про відсутність у позивача права на отримання додаткової винагороди підвищеному до 70 000,00 грн розмірі за квітень 2022 року, серпень-грудень 2022 року, січень-травень 2023 року.
З огляду на викладене Суд уважає наявними підстави для нового розгляду справи в частині позовних вимог, що стосуються нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у розмірі до 70 000,00 грн за квітень 2022 року, серпень-грудень 2022 року, січень-травень 2023 року.
Щодо позовних вимог, що стосуються нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у розмірі до 30 000,00 грн за квітень 2022 року, березень, квітень та травень 2023 року Суд зазначає таке.
За приписами пункту 1 Постанови №168 встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.
Як установили суди попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи витягів командира військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 було здійснено виплату додаткової винагороди за вказаний спірний період, зокрема за березень 2023 року - у квітні 2023 року, за квітень 2023 року - у травні 2023 року, за травень 2023 року - у червні 2023 року. Також у червні 2023 року відповідачем були здійснені доплати позивачу додаткової винагороди за квітень, травень і червень 2023 року.
За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 в розмірі до 30 000,00 грн за квітень 2022 року, березень, квітень та травень 2023 року пропорційно в розрахунку на місяць та зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії є необґрунтованими.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/127001109
Притягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності, не виключає можливості настання інших юридичних наслідків за тим самим фактом, зокрема й позбавлення додаткової винагороди
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі № 160/331/23
Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 04 жовтня 2022 року № 282 дск солдата ОСОБА_1 позбавлено грошової винагороди за вересень 2022 року за вчинення військово-адміністративного правопорушення, тобто за місяць в якому допущено таке правопорушення. Наказ військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 04 жовтня 2022 року № 282 дск є не скасованим та чинним.
Вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, підтверджується актом огляду, протоколом про військове адміністративне правопорушення від 12 вересня 2022 року та постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 жовтня 2022 року.
Також Суд уважає необґрунтованими посилання представника позивача у касаційній скарзі на те, що застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткової винагороди не передбачена нормами Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України. У цьому контексті Суд зауважує, що наказ про позбавлення позивача виплати додаткової винагороди за вересень 2022 року був прийнятий з урахуванням вимог пункту 8 інструкції № 89, а не на підставі Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України як вид дисциплінарного стягнення за вчинене правопорушення.
Притягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності, зокрема, за військово-адміністративне правопорушення, не виключає (не заперечує) можливості настання (за наявності нормативних підстав для цього) інших юридичних наслідків за тим самим фактом (діянням), зокрема й позбавлення (невиплати) додаткової винагороди (пункт 1 постанови №168), що ніяким чином не може позиціонуватися як повторне (подвійне) застосування юридичної відповідальності.
Ураховуючи викладене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.