Дайджест правових позицій ВC щодо встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу
Встановлення факту перебування заявниці у сімейних відносинах із померлим за відсутності зареєстрованого шлюбу
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2026 року у справі № 213/2966/25
Суди у цій справі у рішеннях із викладенням відповідних мотивів вказали, що надані заявницею докази, оцінені в їх сукупності, підтверджують її перебування у сімейних відносинах із ОСОБА_2 , оскільки заявниця надала належні та допустимі докази на підтвердження існування у неї та ОСОБА_2 спільного проживання, ведення ними спільного господарства та наявності взаємних прав і обов`язків, які притаманні подружжю, що є визначальним для правильного вирішення вимог заяви у цій частині.
З висновком судів попередніх інстанцій у цій справі колегія суддів погоджується.
Такий висновок суди ухвалили на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи, перевіривши їх доказами, які в сукупності оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку.
Вимогами частини першої статті 400 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Доводи касаційної скарги не дають передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Доводи касаційної скарги Міністерства оборони України зводяться до того, що заявниця не надала достатніх доказів, на підставі яких суд міг задовольнити вимоги його заяви. Але такі доводи суперечать висновкам судів, які містять обґрунтування та мотиви їх прийняття.
Отже, висновки судів попередніх інстанцій у цій справі Міністерство оборони України у касаційній скарзі не спростувало, а переоцінка досліджених судами доказів на належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/139634531
Встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу за наявності зареєстрованого шлюбу з іншою особою
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 454/3800/20
Колегія суддів вважає, що надані позивачем докази його спільного проживання із ОСОБА_2 , зокрема, світлини, на яких зображені сторони у справі з родичами та друзями, а також відображені різні факти, які свідчать про сімейні стосунки сторін протягом вказаних років, показання свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , та інші наявні у матеріалах справи письмові докази у своїй сукупності підтверджують факт спільного проживання сторін та ведення спільного господарства.
Апеляційний суд належно не мотивував відхилення показань зазначених свідків, як доказів у справі у сукупності з іншими доказами, не зазначив, які порушення норм процесуального права допустив районний суд при оцінці цих доказів.
Ураховуючи викладене, позивач подав достатні й належні докази, які свідчать про спільне проживання сторін, зокрема, що підтверджують проведення вказаними особами дозвілля та відпочинку разом, показаннями свідків, а також іншим доказам, які у їх сукупності свідчать про проживання сторін однією сім`єю.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вказано, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Відповідно до частини першої статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.
Ураховуючи викладене, заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 28 грудня 2006 року набрало законної сили 07 січня 2007 року.
Суд касаційної інстанції зазначає, що перебування ОСОБА_1 з 12 липня 2000 року до 28 грудня 2006 року узареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 унеможливлює встановлення судом факту його спільного проживання із ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, починаючи з 2003 року, оскільки вказане не відповідає нормам сімейного права, суперечить моральним засадам суспільства та вимогам статті 25 СК України.
Отже, вирішуючи спір у цій справі та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач належними та допустимими доказами довів факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 , проте помилився щодо визначення початку періоду спільного проживання сторін.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133947181
Встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу на підставі спільного проживання, ведення спільного господарства та взаємних сімейних прав і обов’язків
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2026 року у справі № 953/10853/24
Судами встановлено, що позивач та ОСОБА_2 з 2014 року проживали та були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_2 .
За договором підряду № 389-Г від 17 березня 2017 року, договору замовлення від 12 вересня 2014 року вбачається, що позивач замовляв у квартиру за адресою: АДРЕСА_2, вікна, їх установку та ремонті роботи.
Судами враховано, що показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , допитаних у суді першої інстанції, є послідовними, узгоджуються між собою та з іншими доказами у справі й підтверджують факт спільного проживання позивача та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ведення ними спільного побуту та наявність взаємних прав та обов`язків.
Також матеріали справи містять фотознімки за різний період часу, з яких вбачається, що на них разом зображенні позивач та померла, у них наявні близькі стосунки.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що матеріали справи містять належні та допустимі докази, які у сукупності підтверджують факт ведення сторонами спільного господарства, участь позивача у витратах на утримання та ремонт житла, а також наявність близьких особистих стосунків між позивачем і ОСОБА_2 , що підтверджується спільними фотознімками, зробленими у різні періоди часу.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/138464520
Неможливість встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу в період перебування заявниці у зареєстрованому шлюбі з іншою особою
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 643/1331/24
Апеляційний суд, вирішуючи спір з урахуванням наведених норм процесуального права щодо доказування, виходив із доведеності факту проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період часу з 01 січня 2004 року по 22 листопада 2023 року.
Відповідно до частини першої статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу не неможливість встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка у фактичних шлюбних відносинах у період перебування одного з них у зареєстрованому шлюбі з іншою особою (див. постанови Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 755/18012/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 695/1732/16-ц).
Тлумачення наведених вище норм сімейного законодавства дає підстави стверджувати, що законодавець визначив пріоритетність зареєстрованого шлюбу, також визначений принцип одношлюбності і заборони на укладання шлюбу з особою, яка вже перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.
Встановлення судом факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є визнанням державою сімейних стосунків фізичних осіб і за своєю суттю є альтернативою зареєстрованого шлюбу, а отже такі відносини мають бути правомірними.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, представник Харківської міської ради в касаційній скарзі посилався на те, що ОСОБА_1 з 27 квітня 1985 року по 05 жовтня 2011 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_7 , що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу (а. с. 223), що в свою чергу унеможливлює встановлення факту її проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 саме у цей період.
Крім того, у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі (а. с. 59-63, 159-168) представник Харківської міської ради звертав увагу суду на необхідності з`ясування обставин перебування чи неперебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з іншими особами у заявлений позивачкою період.
Однак, вказані обставини та надані докази судом апеляційної інстанції не досліджувались.
Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.