Про встановлення факту постійного проживання на території України для встановлення належності до громадянства України
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 липня 2025 року у справі № 175/10229/23
Оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України для встановлення належності до громадянства України, тому вказаний факт підлягає встановленню на підставі статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України».
Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону «Про громадянство України», що подає особа, яка станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року (підпункт «в» пункту 8 Порядку).
Тобто у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Отже, відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що заявниця на підтвердження своїх вимог надала достатньо належних та допустимих доказів, які в сукупності свідчать про постійне проживання на території України момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року).
Водночас відомостей про те, що заявниця залишала територію України чи є громадянкою іншої держави, матеріали справ не містять.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/128780676
Відсутність підстав для встановлення особи заявниці у судовому порядку унеможливлює вирішення та задоволення і її заяви про встановлення факту постійного проживання на території України
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 липня 2025 року у справі № 203/2326/23
Суди не врахували, що ідентифікація особи - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо. У разі неможливості встановити особу відповідними органами особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. Основними документами, які дозволяють особі звернутися до суду, мають бути свідоцтво про народження особи та документи щодо неможливості встановити особу після проведення процедури ідентифікації у позасудовому порядку.
Аналіз матеріалів справи, наданих заявницею, свідчить, що: у відповіді Служби реєстрації актів цивільного стану Міністерства юстиції Азербайджанської Республіки від 24 серпня 2020 року (а. с. 30 - 31) роз’яснено, що отримання інформації про громадянство заявниці та про видачу паспорта на зразок СРСР 17 серпня 1978 року не є напрямом діяльності Міністерства юстиції, тому рекомендовано звернутися до відповідної Державної міграційної служби та Міністерства внутрішній справ; у відповіді ДМС України від 14 вересня 2020 року (а. с. 28-29) роз’яснено, що оскільки заявниця не має документів, що посвідчують її особу та підтверджують громадянство, яка прибула в Україну з Азербайджанської республіки, де отримані всі її документи, необхідно звернутися до посольства Азербайджанської Республіки для з’ясування її статусу та відповідного документування, зокрема документом про належність до громадянства з фотокарткою; адвокат заявниці звертався із запитами до МВС України та Міністерства юстиції України щодо витребування документів від компетентних органів Азербайджанської Республіки, які повідомили, що вирішення порушеного питання не належить до компетенції цих органів (а. с. 107, 113).
У справі відсутні докази, що заявниця зверталася до компетентних органів Азербайджанської Республіки (міграційної служби, внутрішній справ) безпосередньо або через посольство Азербайджанської Республіки з питань отримання інформації про її громадянство, видачу паспорта громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_1 , що виданий Нариманівським ОВС м. Баку Азербайджанської РСР 17 серпня 1978 року, надання документів, що посвідчують її особу з фотокартками, що дозволило б ДМС України вирішити питання встановлення особи заявниці та її належності (набуття) до громадянства України.
За таких обставин та оскільки заявницею не надано доказів проведення процедури ідентифікації та встановлення її особи, неможливості проведення цих процедур в позасудовому порядку, апеляційний суд правильно відмовив у задоволені заяви про встановлення особи заявниці, проте частково помилився у мотивах такого рішення. Відсутність підстав для встановлення особи заявниці у судовому порядку унеможливлює вирішення та задоволення і її заяви про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Тому оскаржене судове рішення належить змінити в мотивувальній частині. Оскільки встановлено підстави для змінити постанови апеляційного суду в мотивувальній частині, то суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження та доводи касаційної скарги по суті в частині вирішення заяви про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року не аналізує.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/128844734
Ненадання достовірних та достатніх доказів факту постійного проживання на момент проголошення незалежності України на території України
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової Касаційного цивільного суду від 20 червня 2025 року у справі № 314/531/24
Встановлення юридичного факту про те, що на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) особа постійно проживала на території України, є підставою для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України «Про громадянство», і такий факт може бути встановлено на підставі судового рішення.
Як на підтвердження факту проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року ОСОБА_1 надала суду: копію довідки пологового будинку та свідоцтва про народження, які свідчать про народження нею 25 липня 1990 року дочки в місті Запоріжжі; копію довідки медичного закладу Запорізької області про її перебування з дочкою на стаціонарному лікуванні в період з 24 листопада 1991 року по 29 листопада 1991 року; та складений мешканцями села Матвіївка акт від 22 січня 2024 року про її проживання в селі Матвіївка в 1990-1992 роках.
Суди перевірили надані заявником докази, надали їм належну оцінку та встановили, що такі не є достатніми та належними доказами на підтвердження факту її постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Крім того, суди встановили, що така обставина спростовується відомостями, які містяться в паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 з листопада 1989 року на території російської федерації та в трудовій книжці про її працевлаштування в період з 1989 по 1995 роки на території російської федерації.
Верховний Суд у силу положень статті 400 ЦПК України не може надати іншу оцінку цим доказам.
Таким чином, установивши, що ОСОБА_1 не довела належними, достовірними та достатніми доказами факту постійного проживання на момент проголошення незалежності України на території України, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/128347173
Заявник не вказав, які саме докази він мав на увазі і які мав витребувати суд, враховуючи, що із заявою про встановлення його особи до органів ДМС України останній не звертався
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2024 року у справі № 155/1085/23
Доводи касаційної скарги про те, що висновки апеляційного суду про ненадання заявником жодного доказу на підтвердження його особи є помилковими, оскільки саме з метою отримання паспорта громадянина України ОСОБА_1 і звернувся до суду із цією заявою, а також, що в окремому провадженні суд не позбавлений права витребувати необхідні докази, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що заявник не вказав, які саме докази він мав на увазі і які мав витребувати суд, враховуючи, що із заявою про встановлення його особи до органів ДМС України останній не звертався. Необхідність подання до суду доказів, що підтверджують викладені в заяві про встановлення юридичних фактів обставини, передбачено частиною другою статті 318 ЦПК України.
Так, відповідно наявної в матеріалах справи інформації Відділу з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції сектору з питань громадянства ДМС України УДМС України у Волинській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з обліків управління не значиться. З питань набуття громадянства України чи документування паспортом громадянина України зазначена особа не зверталась. Відповідно до запиту УДМС України у Волинській області від 02 серпня 2023 року ОСОБА_1 зареєстрованим чи знятим з реєстрації не значиться. За інформацією УДМС у Луганській області від 05 вересня 2023 року картотека заяв про видачу паспортів громадян колишнього СРСР зразка 1938 року не збереглася, тому підтвердити чи спростувати видачу паспорта громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_1 , виданого 13 лютого 1971 року Білокуракинським РВВС на ім`я ОСОБА_1 немає можливості. Інформація відносно запитуваної особи на території Луганської області відсутня.
Доводи касаційної про те, що особу заявника підтвердили свідки, допитані в судовому засіданні, колегія суддів до уваги не бере, оскільки у свідка ОСОБА_12 , яка ствердила, що вона є дочкою заявника, у свідоцтві про народження відомості про батька відсутні, а її матір`ю є ОСОБА_11 , яка померла.
Свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_24 надавали пояснення у судовому засіданні за відсутності самого заявника у цьому судовому засіданні. Крім цього, їх ствердження про те, що знали заявника під прізвищем ОСОБА_20 не є достатнім підтвердженням факту, який просив встановити ОСОБА_1 , тому суд апеляційної інстанції правильно відхилив вказані докази.
При цьому суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону не здійснює оцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.